За результатами національних досліджень, близько 60% українців не задоволені своєю роботою або замислюються про зміну професії. Лише 21,9% опитаних повідомили, що отримують задоволення від своєї діяльності (опитування OLX Робота, липень 2025). Решта або активно шукають нову роботу, або не впевнені, чим хочуть займатись.
Така статистика — не лише про економіку. Це про помилки вибору професії, зроблені ще в підлітковому віці.
Діти обирають професію не логікою і знаннями, а вухами
«Підлітки часто не мають чіткого уявлення, що стоїть за назвою професії. Вони чують, що “це престижно” або “там багато заробляють”, і роблять вибір не з розуміння, а з чужих уявлень», — пояснює профорієнтологиня, психологиня Олена Полнарьова.
За її словами, у 15–17 років підліток керується емоціями, впливом друзів і дорослих, а не власними схильностями чи глибоким розумінням суті роботи. Саме тому багато молодих людей після вступу до вишу швидко втрачають інтерес, вигорають або не працюють за спеціальністю.
Більшість майбутніх студентів обирають спеціальність, керуючись чужими уявленнями. Комусь здається, що “айтішники багато заробляють”, іншим — що “маркетинг це креатив і тусовки”.
А насправді айті — це години аналітики, коду і дедлайнів, а маркетинг — це таблиці, дослідження і стратегічна робота з цифрами.
І коли очікування не збігаються з реальністю — приходить розчарування.
Нереалістичні очікування: престиж, гроші, друзі
Експертка зазначає, що основні мотиви підлітків при виборі професії — поверхневі:
-
«Це престижно» — але що таке престиж, і чи дійсно він має значення через 10 років?
-
«Там багато заробляють» — проте висока зарплата приходить лише до тих, хто став справжнім професіоналом.
-
«Друзі туди йдуть» — але професія, що пасує одній людині, може абсолютно не підходити іншій.
-
«Тут простіше вступити» — наслідок: роки навчання без інтересу і робота не за фахом.
-
“Хороша база” - скеровують батьки. Але якщо дитина зовсім інша за типом особистості, наприклад, творчий гуманітарій, що дає навчання на економічному факультеті, який “хороша база” для багатьох батьків? З “економічним” дипломом творча людина буде або страждати кожен день, працюючи економістом або кидатись з однієї роботи на іншу, намагаючись зрозуміти, що їй більше підходить.
«Коли людина вчиться не тому, що їй цікаво, а, тому що “так треба”, вона не зможе стати фахівцем. А без професіоналізму не буде ні задоволення, ні високої оплати», — додає психологиня Полнарьова.
Що кажуть дослідження про задоволення роботою
Згідно з даними GRC.ua («Барометр ринку праці 2024»), 74% українців загалом задоволені своєю роботою, але більшість з них лише «нормально ставляться» до неї. Тобто працюють через стабільність, а не через інтерес.
Лише 9% спеціалістів відчувають повну задоволеність своєю діяльністю, тоді як 7,4% абсолютно незадоволені.
Ще третина українців активно шукає нову роботу, а понад половина (59,4%) — розмірковує над зміною сфери професійної діяльності.
«Коли дорослі люди кажуть: “Мені не подобається моя робота, але треба”, — це наслідок неправильного вибору у 17 років. Вони просто не знали, ким хотіли бути насправді», — впевнена експертка. Коли людина роками не задоволена своєю роботою - настає загальне незадоволення життям і компенсація: зриви на близьких або шопінг чи їжа, алкоголь… І, навіть, наркотики, тому що робота - це мінімум 8 годин нашого життя. Кожен день.
Як допомогти дитині зробити свідомий вибір
Олена Полнарьова наголошує, що вибір професії — це не про “моду”, а про відповідність особистості, інтересів і реалій ринку праці.
Рекомендації для батьків:
- Досліджуйте разом. Переглядайте відеоінтерв’ю з фахівцями, читайте відгуки, шукайте кейси «день із життя професіонала».
- Аналізуйте тип особистості дитини. Наприклад, інтроверту буде складно в роботі з людьми продажах, а екстраверту — в аналітиці.
- Спробуйте себе в роботі — короткі практичні завдання чи стажування, щоб підліток зрозумів, що йому дійсно цікаво.
- Порадьтесь із профорієнтологом. Важливо, щоб консультація не обмежувалась тестом і загальними рекомендаціями, а включала реальні інструменти знайомства з різними професіями і перевірку на практиці, яка спеціальність дійсно краще підходить підлітку.
«Мета профорієнтації — не просто обрати університет, а допомогти дитині зрозуміти себе і знайти справу, яка буде цікавою, подобатись, стане джерелом енергії, а не втоми», — каже психологиня Полнарьова.
Реалістичний погляд — запорука успіху
Коли підліток бачить не лише «гарну назву» професії, а її реальну суть, ризик розчарування зменшується.
Полнарьова радить уникати шаблонів на кшталт «менеджмент» чи “міжнародні відносини”оскільки 99% підлітків не розуміють, ким і де потім працювати. І починають змінювати адміністратора в салоні краси на баристу та асистента. Це “ганебні” або “погані” роботи. Але це підходить іншим типам особистості, Але «Краще дати дитині шанс спробувати різні види діяльності, помилитись і переосмислити свій вибір у 16–17, ніж розчаруватись у 30 і починати все спочатку, на мінімальну зарплату», — підсумовує профорієнтологиня.
Реальні історії: від “не моє” до “знайшов себе”
Наприклад, 17-річна Аліна з Дніпра мріяла стати юристкою, бо “так престижно”. Але під час шкільного профорієнтаційного курсу чітко побачила, що вивчати закони, аналізувати, зіставляти, готувати документи - це їй абсолютно це цікаво і не підходить. пробувала себе у ролі волонтерки дитячого табору — і зрозуміла, що хоче працювати з дітьми. Сьогодні вона навчається на психолога, обирає варіанти додаткової спеціалізації як підліткова психотерапевтка і каже, що вперше відчуває радість від навчання.
Або 17-річний Влад, вступив на “комп’ютерну інженерію”, бо “айтішники добре заробляють”. Через рік зрозумів, що буде кидати навчання, бо це як каторга. Йому ближче організаційна робота, робота з людьми, і перейшов на спеціальність «менеджмент проектів у сфері культури». Зараз Влад поєднує навчання з організацією волонтерських подій — і не шкодує про зміну курсу. Міжнародна громадська організація вже пропонує постійну роботу.
Здавалось би - як можна змінити “комп’ютерну інженерію” (!!) на якесь незрозуміле “«менеджмент проектів…”? “Що це взагалі таке?? Де потім працювати??” - думає більшість батьків. Але коли людина гуманітарій, а не математик, організатор, а не виконавець, екстраверт, а не інтроверт і комп’ютерна інженерія незрозуміла, надважка, не цікава - чи стане людина професіоналом? Якщо буде змушувати себе кожен день - можливо, але очевидно, що її чекає не радісне, сумне життя.
А коли ти кожен день робиш те, що тобі цікаво, подобається - організовуєш заходи, спілкуєшся з різними людьми, налагоджуєш нові контакти, які потім допомагають - це зовсім інше життя! Так, на початку, зарплати нижче, ніж в IT. Але з досвідом будуть і масштабні події (навіть, зараз, коли повномасштабне вторгнення, це дуже затребувано) і, відповідно, високі зарплати.
Професія — не ярлик, а шлях
«Найкраща інвестиція у майбутнє дитини — допомогти їй зрозуміти, що робота має не лише приносити гроші, а й надихати. Тоді вона не шукатиме щастя після роботи — бо воно буде в самій роботі», — підсумовує профорієнтологиня Олена Полнарьова.
Світ змінюється швидше, ніж навчальні програми. З’являються нові професії, зникають старі, але головне залишається: задоволення від роботи — це поєднання інтересу, сенсу, розвитку і заробітку.
Роль батьків - допомогти молодій людини з вибором, але не радити, куди вступати, а “модерувати” процес - допомагати знайомитись з різними професіями, аналізувати, оскільки підлітки самі не розуміють, з чого взагалі починати.
Читайте також: Професія мрії не падає з неба: коли і як починати її шукати
Тримаймося разом!
- Заходь до крамнички мерчу Kavun.City
- Підпишись на наш Telegram-канал: там — оперативні херсонські новини та інсайди
- Наш проєкт, присвячений новинам українського Криму: Кримська бавовна
- Наш Instagram: фото, колажі, короткі цікаві тексти
- Наш Youtube: подкасти, цікаві відео з Херсона та про Херсон
- Підтримати нас можна на PayPal [email protected]
Все буде Україна!
