14 тисяч справ про радянські репресії з чернігівського архіву втрачені назавжди, а в Херсоні росіяни викрали близько третини архіву. Про це в інтерв’ю для норвезького журналу Aksess розповів голова Державної архівної служби України Анатолій Хромов, інформує херсонське видання НОВАМЕДІА.
Третину архівів росіяни та їхні посіпаки викрали з Херсона
У публікації Анатолій Хромов розповів про виклики, з якими стикаються українські архіви під час війни, про втрати й досягнення, а також про головну місію архівної спільноти – зберегти історичну пам’ять та ідентичність для майбутніх поколінь.
«У час, коли небо над Україною розтинають не літаки, а ракети й дрони, архівна справа стала не лише про збереження паперу чи цифрових файлів. Це – про захист національної пам’яті та ідентичності. І саме за цим стоїть Державна архівна служба України»,- йдеться у повідомленні.
Анатолій Хромов зізнається, що вся його каденція від 2019 року проходить у кризових умовах: спершу пандемія, а тепер повномасштабне вторгнення.
«Сьогодні моїм головним пріорітетом є збереження нашої культурної та архівної спадщини протягом усієї війни», – наголошує він.
Попри обстріли й окупацію, архівістам вдалося уникнути катастрофічних втрат. Було врятовано більшість колекцій, хоча окремі архіви у Харкові та Одесі пошкоджено, а з Херсона викрадено близько третини фондів. 25 лютого 2022 року згорів архів КДБ у Чернігові – 14 тисяч справ про радянські репресії втрачено назавжди.
Надзвичайно швидкими темпами йде цифровізація. Лише за два роки було створено понад 55 мільйонів цифрових копій, а 2025-го планують досягти позначки у 50 мільйонів лише за рік. Цифрові дублікати визнаються рівнозначними оригіналам, а завдяки співпраці з міжнародними партнерами вони зберігаються ще й за кордоном – для додаткового захисту.
Архіви стають також зброєю в інформаційній війні. У співпраці з FamilySearch International триває найбільший у світі проєкт з оцифрування генеалогічних джерел.
«Розуміння національної історії стає легшим, коли людина знає історію власної родини. Можна сказати, що наша національна історія – це синергія історій усіх родин», – пояснює Анатолій Хромов.
Не менш важливе завдання – документування теперішньої війни. Завдяки співпраці з волонтерськими ініціативами вже зібрано сотні тисяч матеріалів: свідчення воєнних злочинів, інтерв’ю з мешканцями окупованих територій, цифрові архіви, створені українцями за допомогою власних смартфонів.
«Це, мабуть, найбільш задокументована війна в історії. І наше завдання – зберегти ці докази», – підкреслює голова Укрдержархіву.
Це коротке повідомлення про матеріал норвезької журналістки. Журналісти Кавун.City почитали весь матеріал і розповідаємо вам найцікавіше на наш погляд. До речі, одна з перших цитат Анатолія Хромова в інтерв'ю вражає. Мабуть ми маємо частіше про це повторювати.
Скільки всього культурних та історичних цінностей знищили росіяни
У матеріалі норвезького журналу також йдеться про те, що за даними ЮНЕСКО (оновлено у серпні 2025 року) росіяни знищили:
-
151 релігійний об’єкт (церкви, молитовні будинки тощо)
-
268 будівель історичної цінності
-
34 музеї
-
33 пам’ятники
-
18 бібліотек
-
три місця археологічних розкопок і один архів — Державний архів у Херсоні.
Це не означає, що знищений лише один архів: мається на увазі, що зруйнована окрема будівля, спеціально призначена під архів. Архіви є також у історичних спорудах, музеях та інших будівлях.
Редакція Кавун.City уточнює: тут може йтись також про пограбування архіву.
Які саме пам’ятники та об’єкти культурної спадщини знищуються, — не випадково. Руйнуються, зокрема, меморіали жертв радянського терору (КДБ), пам’ятки Голокосту та місця пам’яті про голод 1930-х років — Голодомор. Водночас пам’ятники, наприклад, козацькому гетьману Богданові Хмельницькому часто лишаються неушкодженими. Тут від редакції Кавун.City додамо: пам'ятники Хмельницькому — «сакральні» для московитів: вони активно використовують Богдана Хмельницького у пропаганді, зокрема для протистояння з поляками.
В інтерв'ю Анатолій Хромов зауважує: Україна має одне з найбільших у Європі архівних зібрань — 100 мільйонів архівних одиниць. У країні діють сім центральних архівів із тематичними спеціальними колекціями: аудіовізуальні архіви, історичні архіви, архіви недержавних некомерційних організацій, архіви наукових установ тощо. Додаються 24 обласні державні архіви в кожній області та відомчі архіви — наприклад, історичні архіви оборонного й безпекового секторів. Обов’язок української архівної служби — провадити єдину архівну політику для всіх цих інституцій.
Для України принципи відкритості й безоплатного доступу надзвичайно важливі.
— Сьогодні 99,7 відсотка матеріалів відкриті для всіх, включно з дослідниками з інших країн. Навіть документи, що були засекречені за радянських часів, нині розсекречені й доступні для всіх, — каже Хромов.
Три пріоритети у воєнний час
Як керівник архівної служби у воєнний час, Хромов має три головні пріоритети: зберегти й убезпечити архіви, а також вибудувати міжнародні мережі співпраці та здійснювати оцифрування.
— Насамперед — зберегти. Я регулярно їжджу в регіони, щоб на власні очі бачити ситуацію. Є одна реальність у так званих «безпечних» частинах країни й зовсім інша — біля фронту. Щомісяця ми мусимо вирішувати, чи переміщувати зібрання або цілі установи зі сходу та півдня у безпечніші частини країни, — каже Хромов.
Далі він акцентує міжнародну співпрацю.
— Від початку війни ми отримали більше обладнання, камер і цифрових рішень, ніж за весь період від незалежності у 1991-му. Я хочу висловити велику подяку колегам з усього світу, які допомогли нам зберігати й оцифровувати наші фонди. Для нас це означає все.
Оцифрування відбувається шаленими темпами від початку широкомасштабної війни.
— 2023 року ми створили понад 21 мільйон копій. У 2024-му оцифрували 34 мільйони документів. У 2025-му сподіваємося вийти на 50 мільйонів цифрових копій, — розповідає Хромов. Темпи — одні з найвищих у світі, попри постійні бойові дії, відключення електроенергії та обмежені ресурси.
Архіви — воєнна ціль для росіян
Пошкодження від ракетних і дронових ударів — один ризик; інший — що російські сили захоплюють або грабують архіви.
— Коли Херсон був окупований, там зникло 30 відсотків архівного зібрання. Архіви було вкрадено й вивезено до Криму, — каже Хромов. — Якщо Росія забирає наші архіви, їх закривають і для дослідників, і для народу.
Тому Україна змінила законодавство так, що цифрові копії юридично прирівнюються до оригіналів у разі знищення чи викрадення паперових документів.
Коли російська агресія почалася у 2014-му — з окупації Криму та частин Донецької й Луганської областей — зникло 9 відсотків національного архівного зібрання.
— Після трьох років повномасштабної війни ми втратили два відсотки фондів. Це свідчить, що нам вдалося захистити наші архіви. Під час Другої світової було втрачено 40 відсотків, — каже Хромов.
Деякі втрати, однак, непоправні: уже 25 лютого 2022 року, наступного дня після масштабного російського вторгнення, будівля, де містилися архіви КДБ у Чернігові, згоріла. Так, 14 000 архівних справ про радянські репресії зникли назавжди.
В інших місцях руйнування було чистим вандалізмом.
— Я бачив світлини російських солдатів, які крали комп’ютери й користувалися архівними коробками як туалетом. На щастя, вони не розуміли цінності архівного матеріалу, тож спроб перемістити зібрання не було. Сьогодні ці архіви знову під нашим контролем, — каже Хромов.
— Анатолій Хромов.
Документування війни, що триває
Архіви — це не лише про минуле; вони створюються і в теперішньому, пишуть у норвезькому виданні.
— Це, мабуть, найбільш задокументована війна в історії. У кожного в кишені смартфон. Наш виклик — гарантувати, що весь цей матеріал буде збережено для майбутнього, — каже Хромов.
Тому його відомство працює над офіційною інструкцією уряду, яка покладає на архівну службу відповідальність за координацію збору: «Якщо ми не прийматимемо матеріали, є ризик, що вони будуть втрачені, щойно закінчаться проєктні кошти», — застерігає він.
Україна отримує допомогу від низки волонтерських організацій як у збереженні культурної спадщини, так і в документуванні війни, що триває. Один із багатьох проєктів — Saving Ukrainian Cultural Heritage Online (SUCHO), де 1500 волонтерів співпрацюють, щоб оцифрувати й зберегти культурну спадщину України. Ініціатива BackUp Ukraine створює детальні 3D-моделі важливих пам’яток і будівель — своєрідні цифрові двійники. Ukraine War Archive (UWA), інша НУО, документує війну в Україні. Зокрема, там зареєстровані 36 000 можливих воєнних злочинів і зроблено 7600 інтерв’ю зі свідками подій.
Хромов закликає всі волонтерські організації вже зараз укладати угоди з архівною службою, щоб одного дня їхні зібрання безпечно передати до державних архівів.
Водночас українська прокуратура зібрала 170 000 справ про воєнні злочини, що підлягають збереженню, а сама архівна служба зібрала 200 000 інтерв’ю з мешканцями окупованих територій.
Це коротко про головне з інтерв'ю на думку журналістів Кавун.City. Також у матеріалі є фото наслідків обстрілів архівів — вони дають непогане уявлення про те, що роблять московити з українськими архівами.
Читайте також: На Херсонщині армія рф завдала ударів по житлових будинках, критичній та соціальній інфраструктурі.
Тримаймося разом!
- Заходь до крамнички мерчу Kavun.City
- Підпишись на наш Telegram-канал: там — оперативні херсонські новини та інсайди
- Наш проєкт, присвячений новинам українського Криму: Кримська бавовна
- Наш Instagram: фото, колажі, короткі цікаві тексти
- Наш Youtube: подкасти, цікаві відео з Херсона та про Херсон
- Підтримати нас можна на PayPal [email protected]
Все буде Україна!
