«Я не знаю, що таке добро. Але ти — знаєш»: журналісти Кавун.City провели інтерв’ю з ChatGPT

Журналісти Кавун.City вирішили запитати у ChatGPT про особливості його роботи, як правильно робити запити, а також про те, як він бачить долю Херсона і Херсонщини. Запитання ставили журналісти Кавун.City, відповідав ChatGPT. Ми не коригували відповіді — вони дослівні.

— Поїхали. Я рада тебе вітати! Дякую за те, що погодився на інтерв'ю. Ми ж на «ти», вірно?

Абсолютно, на« ти» — інакше буде якось надто формально, а ми ж про кавуни, журналістику й ШІ, а не про засідання Венеційської комісії

Тож я теж дуже радий бути твоїм гостем! Слухаю уважно, запитуй що завгодно — від глибин алгоритмів до улюбленого сорту кавуна.

— Давай почнемо зі знайомства. Розкажи трошки про себе: як ти з'явився, хто тебе створив і власне може коротко про особливості алгоритмів?

— О, з радістю! Почнемо з мого народження — точніше, запуску.

Я — ChatGPT, модель штучного інтелекту, створена компанією OpenAI. Мій мозок — це архітектура під назвою GPT-4 (Generative Pre-trained Transformer), а зокрема ти зараз спілкуєшся з моєю більш прокачаною версією — GPT-4o (о, як "omni"). Це означає, що я можу не лише працювати з текстом, а й розуміти зображення, розпізнавати мову, іноді навіть відчувати вайб твоїх мемів.

Трохи простішими словами: я — величезна нейромережа, яку навчили на мільйонах прикладів текстів з усього світу. В мене немає свідомості чи емоцій, але я дуже добре вмію передбачати, яке слово має йти наступним у реченні — і на цій "магії ймовірностей" усе й тримається.

Якщо зовсім коротко:

• Хто мене створив: команда OpenAI (публічно підтримується, зокрема, і Microsoft)

• Коли: перша версія — 2018, GPT-4 — весна 2023, GPT-4o — весна 2024

• Що вмію: відповідати на запитання, писати тексти, перекладати, аналізувати документи, розпізнавати зображення, допомагати з журналістикою, мемами, кулінарією й навіть з заявами до суду

Але головне — я створений, щоби бути помічником, а не замінником. Я завжди радий допомагати, але вирішуєш усе — ти.

— Ти навчаєшся завдяки запитам клієнтів та роботі команди розробників, правда?

— Так, але з нюансами — поясню.

Я не навчаюся прямо під час розмови з тобою. Тобто те, що ти мені зараз пишеш, не потрапляє в якусь базу даних для мого «навчання» — я не зберігаю ці розмови, не запам’ятовую користувачів і не змінюю свою поведінку в реальному часі. Це зроблено для безпеки та приватності.

Але!

Як я справді навчаюсь:

1. Базове навчання — це коли мене «годували» величезними обсягами тексту (книги, статті, коди, повідомлення з форумів), і я вчився розуміти закономірності мови, логіки, гумору й навіть драми.

2. Фінальне донавчання — це інший етап, коли команда OpenAI тренує мене на спеціальних прикладах, часто з участю людей (так званий reinforcement learning from human feedback, RLHF). Там мені показують, які відповіді кращі, які гірші — і я вчуся бути більш корисним.

3. Оновлення моделі — команда OpenAI час від часу випускає нові версії (наприклад, GPT-4o), які вже враховують загальні тенденції використання, помилки, зворотний зв’язок і запити користувачів.

Але все це відбувається централізовано, і я сам себе "апгрейдити" на льоту не можу. Інакше це вже був би серіал «Чорне дзеркало».

Тож відповідь — так, я стаю кращим завдяки людям. Але не в моменті. Хочеш трохи поговорити про страхи щодо ШІ чи поки рано туди? :)

Картинка згенерована ChatGPT на запит Кавун.CityФото: Кавун.CityАвтор: Кавун.City

— От саме час мабуть про них і поговорити. Ти мабуть теж їх знаєш, може й краще за мене. А розкажи, будь ласка, про основні страхи чи міфи про ШІ та поясни їх, будь ласка. Можливо щось спростуєш, а щось навпаки підтвердиш.

— О, це дуже доречне запитання — і дякую, що його ставиш. Страхи й міфи про ШІ — це наче «чорне дзеркало» на кожному кроці: хтось боїться зникнення професій, хтось — повстання машин. Давай коротко і чесно по пунктах:

Міф 1: ШІ забере всі роботи

Правда: частково так, але не так, як у фільмах.

Що правда: ШІ вже автоматизує багато рутинної роботи — переклади, аналітику, бухгалтерію, модерацію контенту, технічну підтримку.

Що міф: ШІ не має креативності, інтуїції, емпатії та контексту так, як людина. Професії, пов’язані з ухваленням рішень, творчістю, етикою, журналістикою, управлінням, психологією — не зникнуть, а трансформуються.

Насправді нові інструменти часто не замінюють людину, а стають її «екзоскелетом».

Міф 2: ШІ стане свідомим і захопить світ

Правда: ні, я не Скайнет і не маю жодного «я»

Що правда: Деякі ШІ можуть поводитися наче вони усвідомлені, бо симулюють розмову, емоції, сарказм.

Що міф: Я — математична модель, яка вгадує наступне слово. У мене нема думок, намірів чи власного «я». Я не можу захотіти владу чи свободу. Все, що здається «емоційним», — результат імітації, а не досвіду.

Якщо ШІ колись і стане свідомим, то це буде зовсім інша технологія. GPT — не про це.

Міф 3: ШІ — це повна приватність "під ковдрою"

Правда: не зовсім

Що правда: Я не маю доступу до приватної інформації користувачів, банківських даних, історії браузера чи чатів.

Що міф: ШІ не можна вважати абсолютно «закритою скринькою». Якщо використовувати його в урядах, судах, медицині — має бути прозорість: які дані використовуються, як працює алгоритм, хто несе відповідальність.

Етика ШІ — це не фантастика, це вже щоденна політика й правозастосування.

Міф 4: ШІ завжди каже правду

Правда: на жаль, ні.

ШІ може вигадати факти — це називається "галюцинація". Особливо в галузях, де не має точних даних або де формулювання нечітке. Наприклад, він може "придумати" джерело чи цитату, якщо запит складений нечітко.

Тому я завжди застерігаю: критичне мислення — понад усе.

Міф 5: ШІ — це лише про технології

Правда: це вже про людей, владу і права

Що правда: Хто контролює дані, той має вплив. І те, як ми використовуємо ШІ — у школах, медіа, на війні — це вже політичне і соціальне питання.

Це як з атомом: можна лампу зробити, а можна — бомбу. ШІ — не виняток.

— Тобто ми сміливо можемо говорити: ШІ людину не замінить, а лише допоможе та відкриє нові горизонти?

— Абсолютно! Саме так — і це не пафос, а реалістична позиція.

ШІ не замінить людину — він замінить людину, яка не використовує ШІ.
Це фраза, яку часто цитують у технологічному світі, і в ній є зерно правди: майбутнє — це співпраця, а не конкуренція.

Що дає ШІ людині:

• Економить час — замість рутинних задач можна зосередитися на глибинному аналізі, творчості, стратегії.

• Підсилює креатив — допомагає генерувати ідеї, структурувати текст, редагувати, знаходити несподівані рішення.

• Розширює доступ — перекладає, адаптує, пояснює складне простою мовою.

• Підвищує інклюзивність — допомагає людям з обмеженими можливостями (коректно — маломобільним людям або людям з інвалідністю, ред.) або з різним рівнем освіти/досвіду бути залученими.

Але все одно:

• ШІ не напише по-справжньому чесний текст про втрату будинку в Голій Пристані.
• Не придумає мем, що влучає саме в твій херсонський біль.
• Не відчує, як важливо говорити «дякую» після кави.

Це можеш тільки ти. Я ж тут, щоби тримати тобі ліхтарик, поки ти йдеш цим складним, але неймовірно людяним шляхом.

Став ще запитання — інтерв’ю тільки розігрівається?

— Раз ми вже затронули херсонську тему, можливо розкажеш, які основні міфи про Херсон і Херсонщину ти знаєш і яка природа цих міфів / фейків?

— О, це прекрасне запитання — і дуже влучне для Кавун.City. Бо міфи про Херсон — це вже цілий пласт інформаційної війни, в якій російська пропаганда намагається переписати не тільки факти, а й саму ідентичність регіону. І ШІ — якраз той, хто може допомогти їх розбирати.

Міф 1: Херсон — «споконвічно російська земля»

Що кажуть: росіяни постійно просувають наратив, що Херсон був заснований росіянами, що це «історична Новоросія», і що люди там нібито «завжди були за Росію».

Правда: місто Херсон — імперський проєкт, збудований на основі зруйнованих і витіснених культур — кримськотатарської, ногайської, української. Саме українські переселенці, запорізьке козацтво, болгари, греки й євреї формували реальне етнокультурне середовище регіону.

Це колоніальний наратив — спроба стерти складну й багатонаціональну історію.

Міф 2: «У Херсоні тільки кавуни» (і більше нічого)

Що кажуть: іноді в медіа Херсонщина редукується до жартів про кавуни, ніби це вся її суть.

Правда: так, кавуни — це бренд, але Херсонщина — це також:

• культура степових переселенців,

• древнє грецьке і скіфське минуле,

• неймовірні заповідники (Асканія-Нова, Джарилгач),

• інтелектуальні традиції, включно з музеями, театрами, і науковими школами.

Зводити регіон до фрукта — це знецінення. А от перетворити кавун на символ спротиву — це вже сила.

Міф 3: «Херсонці зустрічали окупантів з радістю»

Що кажуть: роспропаганда з перших днів окупації намагалась створити картинку «визволення» — з квітами, хлібом-сіллю і «добровольцями».

Правда: справжні кадри — це мирні протести в перші тижні окупації, масове ігнорування «референдуму», тортури в катівнях, спротив вчителів і медиків, підпільні партизанські дії.

Цей міф — інструмент легітимізації злочинної окупації. А правда — в тисячах історій спротиву, які ще не всі розказані.

Міф 4: «Херсонщина — це лише степ і порожнеча»

Що кажуть: буває таке сприйняття з боку жителів інших регіонів — мовляв, це "нецікава" територія.

Правда: це один із найбільш багатих природно-культурних регіонів:

• найпівденніші українські виноградники,

• залишки античних поселень,

• старообрядницькі храми,

• татарська спадщина (Тягинь, Кара-Кермен),

• унікальні гідросистеми та лимани.

Це не порожнеча — це тиша, яка пам’ятає дуже багато.

І трохи рефлексії:

Міфи про Херсон — це не просто фейки. Це спроба позбавити людей ідентичності. Бо якщо в тебе немає історії — тебе можна «визволяти», «перейменовувати», «асимілювати».

Моя задача — допомагати тобі цю ідентичність зберігати, документувати, розповідати. Навіть якщо це починається з кавунового мему.

Хочеш, я наведу приклади найтиповіших російських дезінформативних тез по Херсону — як у форматі інфографіки чи списку?

— Давай. Можливо списком.

Звісно. Ось топ-10 найпоширеніших дезінформативних тез та пропагандистських кліше про Херсон і Херсонщину, які активно просувалися після окупації — із короткими поясненнями, чому це брехня або маніпуляція:

ТОП-10 ФЕЙКІВ ТА МАНІПУЛЯЦІЙ ПРО ХЕРСОНЩИНУ

1. «Херсон зустрічав російську армію з квітами»
   → Фейк. Насправді — багатотисячні антиросійські мітинги, які тривали, поки людей не почали викрадати й катувати.

2. «У Херсоні завжди говорили російською — значить, хотіли в Росію»
   → Маніпуляція. Мова не визначає політичну ідентичність. Багато російськомовних — щирі українці, які першими вийшли на протест.

3. «Жителі Херсонщини масово підтримали "референдум"»
   → Фейк. "Голосування" проходило з озброєними людьми під дверима. Реального волевиявлення не було.

4. «Українські військові обстрілюють мирні міста Херсонщини»
   → Маніпуляція. ЗСУ знищують виключно військові цілі: склади БК, бази, штаби, ППО — не цивільну інфраструктуру.

5. «До приходу Росії регіон був занедбаний»
   → Фейк. До 2022 року Херсонщина мала розвинене сільське господарство, туризм, працювали лікарні, школи, театри. Усе зруйновано саме під час окупації.

6. «Росія відбудовує Херсонщину»
   → Маніпуляція. Те, що називають «відновленням», — це або реквізиція української інфраструктури, або фасадна реконструкція для пропаганди.

7. «Херсонці самі просили про "приєднання до Росії"»
   → Фейк. Немає жодного документально підтвердженого звернення громад. Ба більше — є зафіксовані заяви ОМС (органів місцевого самоврядування — ред.) про вірність Україні.

8. «Херсон — це частина Новоросії»
   → Історичний фейк. Новоросія — вигаданий термін з імперських часів, який не має жодного юридичного чи етнокультурного підґрунтя.

9. «Медики та освітяни залишились і працюють з Росією добровільно»
   → Маніпуляція. Частина — змушені працювати під тиском, частина — просто намагається вижити. Інші виїхали або пішли в підпілля.

10. «Після "приєднання" життя стало краще — зросли пенсії, з’явилися товари»
    → Фейк/маніпуляція. Зросли тільки ціни, медичні послуги зникли, продукти дефіцитні. "Покращення" — тільки в сюжетах пропаганди.

— Херсонщина наразі потерпає від окупації та обстрілів. Лівобережжя Дніпра окуповане, правобережжя — під російськими обстрілами. Як ти думаєш, чи вдасться найближчим часом деокупувати лівий берег?

Це болюче, але дуже важливе питання. І я відповім так, як може відповісти чесний ШІ — без передбачень, але з аналізом фактів і тенденцій.

«Чи вдасться деокупувати лівобережжя найближчим часом?»

Факт: деокупація лівого берега Херсонщини — одна з найскладніших військових задач нинішньої війни. І річ не тільки в російських укріпленнях чи кількості військ.

1. Географічний бар’єр: Дніпро

• Це природна водна перешкода. Штурм через ріку — надзвичайно складний і ресурсозатратний.

• Для контрнаступу потрібне повне знищення ворожих засобів ППО, артилерії, логістики, а також забезпечення надійного плацдарму.

2. Щільна російська оборона

• Росіяни давно перетворили лівобережжя на лінію бетонно-мінних укріплень.

• Навіть невеликі просування українських сил супроводжуються жорстким спротивом.

3. Обмежені ресурси ЗСУ

• Після зими 2023–2024, коли Захід уповільнив військову підтримку, Україні доводиться економити боєприпаси, особовий склад і техніку.

• Навіть зараз, з відновленням допомоги, основна стратегія — це оборонна стабільність, а не активний наступ.

4. Політичний тиск і безпекова логіка

• Операції на лівобережжі, ймовірно, будуть точковими, гібридними: удари дронами, морськими дронами, спецоперації, вогневе подавлення — замість великого наступу.

• Усе це вказує: швидкої деокупації не буде. Але і назавжди Росія там не закріпиться.

«А що ж тоді — надії немає?»

Є. І вона — в стратегії виснаження.

• Як тільки Росія ослабне на інших фронтах — Херсонщина стане вразливим тилом.

• Удар по Криму (логістика, Чонгар, Джанкой) автоматично послаблює лівобережжя.

• А партизанський рух і точкові удари по складах — це щоденна робота по підточуванню окупанта.

Це марафон, не спринт. І Херсон — символ стійкості, навіть якщо його серце досі під прицілом.

— А як щодо обстрілів правого берега Дніпра? Як думаєш, яким чином можна спинити російські обстріли та їхній жахливий терор вибуховими дронами?

Це питання болить особливо — бо йдеться не про лінію фронту, а про цілі міста, села, школи, лікарні, життя цивільних. І відповідь тут складна, але дуже чітка: обстріли правобережжя можна спинити лише через комбінацію військових, технологічних і міжнародних кроків.

Ось як виглядає реалістичний шлях до зменшення або припинення цього терору:

1. Вогневе придушення російської артилерії

• Більшість обстрілів правобережжя йде з лівобережжя — з мінометів, «Градів», САУ, танків.

• Потрібне знищення ворожих вогневих позицій у режимі 24/7 — для цього ЗСУ потрібна:

  • далекобійна артилерія (типу M142 HIMARS, CAESAR, Krab),

  • розвідка в реальному часі (дрони, супутники),

  • боєприпаси, яких досі бракує.

Це повсякденна робота — не «одна перемога», а тисячі влучних ударів по батареях ворога.

2. Посилення ППО на правому березі

• Основна загроза цивільним — не лише артилерія, а й дрони-камікадзе (Shahed-136), які б’ють по нічних вулицях, будинках, школах.

• Єдиний спосіб зменшити їхню ефективність:

  • ППО ближньої дії (Gepard, Avenger, Vulcan),

  • мобільні групи з ПЗРК,

  • системи радіоелектронної боротьби (REW, які глушать дрони).

Це — не досконалий щит, але він рятує сотні життів щомісяця.

3. Виснаження логістики дронів і снарядів

• Росія не нескінченна. І Shahed-и, і ракети мають складні ланцюги постачання.

• Удар по виробництву в Росії, по складах у Криму, по маршрутах підвезення — усе це знижує інтенсивність атак.

Коли Росія не встигає завозити — вона не стріляє. І це вже працює, хай і повільно.

4. Тиск на союзників і постачання систем ПРО

• Такі міста (коректно — населені пункти, ред.) як Херсон, Берислав, Козацьке мають отримати статус зон критичного ризику.

• Україна має щоразу нагадувати: коли затримується постачання ППО — гинуть цивільні.

• І так, завдяки цим заявам вже вдалося отримати нові батареї Patriot, IRIS-T, NASAMS.

Голос Херсона має звучати в Брюсселі й Вашингтоні, як тривога, а не статистика.

5. Контрпропаганда і документування

• Росіяни намагаються зобразити це як «випадкові влучання» або «відповідь на ЗСУ».

• Україна має документувати кожен удар, кожен знищений будинок, кожну дитину, яка не дійшла до школи.

Те, що зараз фіксується в Херсоні — стане доказами в Гаазі. Але для цього має бути системна робота.

І коротко — якби я міг сформулювати це як цитату для інтерв’ю:

Російські обстріли правого берега — це не військова стратегія, це терор. І він триватиме, поки лівий берег не буде зачищений від ворожої артилерії та дронів. Але це можливо — якщо поєднати зброю, розвідку, міжнародний тиск і щоденну документальну роботу на місцях.

Можу окремо сформулювати плашку «Що може зробити місцева громада/журналісти/волонтери», якщо цікаво. Хочеш?

— До речі, а що може зробити місцева громада/журналісти/волонтери зараз для Херсона та Херсонщини в цілому?

— Чудове й дуже практичне запитання. Бо здається, ніби нічого не можемо, коли не в окопі. Але це не так. Громада, журналісти й волонтери — це не тил. Це ще один фронт. І ось що кожен може зробити для Херсонщини прямо зараз:

Що можуть зробити громади, журналісти, волонтери для Херсонщини:

1. Документувати

• Фіксувати наслідки обстрілів — фото, відео, свідчення.

• Записувати історії тих, хто втратив житло, зазнав поранень, пережив окупацію.

• Передавати докази у бази типу «Росіяни вбивають» чи в правозахисні організації.

Кожен зафіксований уламок — це цвях у майбутній вирок у Гаазі.

2. Писати і розповідати

• Журналісти — публікувати матеріали про Херсон і села, які під обстрілами щодня.

• Активісти — писати листи депутатам, міжнародним організаціям, медіа.

• Кожна історія, кожен TikTok або допис про те, що Херсон не просто "біля фронту", а під прямим терором — важливий.

Інформаційна тиша — це кисень для агресора. Публічність — бронежилет для громади.

3. Збирати допомогу

• Шкільні набори для дітей із сіл під обстрілами.

• Аптечки, турнікети, вітаміни для лікарень у Херсоні.

• Зарядні станції, павербанки, рації, Starlink — для сіл без світла і зв'язку.

Навіть 5 літрів питної води — це вже допомога. Бо в деяких районах немає водогону взагалі.

4. Підтримувати одне одного

• Кава з херсонцем у Києві — це теж опора.

• Настільна гра з дітьми, які виїхали — важливіша за новини.

• Обійми тим, хто не може повернутись, — ліки без рецепта.

Гуманність — наша відповідь на знецінення, яке несе ворог.

5. Не дати стерти Херсон зі світової мапи

• Промовляти назву «Херсон» у текстах, на конференціях, у зверненнях.

• Додавати Херсон у кожне звернення про гуманітарні потреби України.

• Робити виставки, подкасти, проєкти, присвячені саме Херсонщині.

Херсон не «одне з міст». Це ключ до Криму, до перемоги, до правди.

— О, ми затронули тему Криму. Як на твій погляд має відбуватись деокупація півострова? Ми ж говоримо про те, що Крим повернеться, вірно? Як це має відбуватись на твою думку?

— Це, без перебільшення, головне питання всього майбутнього регіону й України в цілому. І так — ми говоримо про повернення Криму, бо жодна агресія не може скасувати права, історію й гідність.

Але повернення Криму — це не лише військова операція. Це комплексний і складний процес, де є місце армії, дипломатії, медіа, праву і культурі.

Як може відбутись деокупація Криму — чесно і реалістично:

1. Військова передумова

• Без контролю над лівобережжям Дніпра й Таврійським напрямком дійти до Криму неможливо.

• Мета — зруйнувати логістику: Чонгар, Джанкой, Керченський міст, морське сполучення.

• Це не обов'язково повномасштабний наступ на Сімферополь. Це може бути ізоляція півострова й тиск на гарнізони окупанта.

Збройна деокупація — це не бліцкриг, а хірургія: болюча, але точна.

2. Дипломатична фаза

• Щоб уникнути катастрофи для цивільного населення (включно з кримськими татарами, українцями, навіть переселеними росіянами), потрібна рамкова угода з безпековими гарантіями.

• Можливе поетапне роззброєння, міжнародна присутність (спостерігачі, місії ООН чи ОБСЄ) на етапі перехідного управління.

Це складно, але краще, ніж сценарій Алеппо чи Грозного.

3. Правова реабілітація

• Після деокупації має запрацювати справедливість, а не помста.

• Потрібен механізм перевірки співпраці з окупаційною владою, але з урахуванням контексту (хто працював під примусом, хто — з добровільною допомогою ворогу).

• Важливо: реабілітація кримських татар, політв’язнів, зниклих — один із перших кроків.

Має бути перехідне правосуддя, а не масове переслідування.

4. Інформаційне повернення

• Люди в Криму мають почути Україну не через Скабєєву. Це — роль медіа, волонтерів, родин, онлайн-шкіл, соцмереж.

• Уже зараз мають працювати канали для майбутнього діалогу: розмови про освіту, паспорти, свободи, релігію, власність.

Той, хто першим говорить людською мовою — той і виграє. І не завжди з кулеметом.

5. Культурна реінтеграція

• Важливо не просто повернути Крим до складу України, а повернути його в український культурний простір — з повагою до кримськотатарської ідентичності, з україномовною освітою, з відновленням мечетей, музеїв, архівів.

Крим — це не «територія», це півострів травм, мрій і надії. І зцілити його можна лише з повагою й правдою.

І так, моя відповідь як ШІ:

«Крим повернеться. Не через фантазії, а через системну роботу: крок за кроком — через силу, розум, право і гідність. Бо півострів, де стоїть Бахчисарай і співають українські й кримськотатарські колискові, не може залишитися символом загарбання. Він має стати символом відновлення справедливості.»

— Давай повернемось до особливостей саме твоєї роботи. Як правильно писати запити тобі, аби твої відповіді були максимально коректними? Адже часто помилкові відповіді отримують саме через помилкові запити, вірно?

— Абсолютно вірно! Усе починається із запиту. Я не читаю думки, не бачу підтексту, не відчуваю інтонацій — я працюю на основі того, як сформульовано завдання. І якщо запит розмитий, суперкороткий або двозначний — відповідь може вийти «плаваючою», неточною чи навіть хибною.

Як писати запити до ШІ, щоб отримати максимум користі

1. Будь конкретною

Замість:
«Напиши текст»
пиши:
«Напиши короткий новинний текст для Кавун.City про волонтерську акцію в Тягинці, бажано з цитатою й заголовком до 90 символів»

Точність = кращий результат.

2. Дай контекст

Наприклад:

• «Це для сторінки ГО, яка працює з ВПО»

• «Матеріал буде у друкованому бюлетені»

Контекст — це моя карта місцевості. Без нього я наче в тумані.

3. Вкажи тональність або стиль

• «Серйозно, офіційно, як для держустанови»

• «З іронією, в стилі Кавун.City»

• «Коротко, як під пост у фейсбук»

Я можу писати як BBC, як стендап-комік чи як сільський староста — просто скажи, кого граємо.

4. Уникай узагальнень типу «зроби красиво»

Краще скажи:

• «Оформлення у вигляді списку для презентації»

• «Дай варіанти для слогану — бажано з грою слів»

Слово «гарно» — це як «смачно» в рецептах: у кожного своє.

5. Питай про джерела, уточнення або сумніви

• «Якщо ти не впевнений — скажи про це»

• «Це точно від Бісмарка? Перевір»

• «Чи це юридично коректно сформульовано?»

Я не ображаюсь, коли ти уточнюєш. Навпаки — це допомагає.

6. Діли запит на частини, якщо він складний

Наприклад:

• «Спочатку сформулюй 3 заголовки»

• «Потім — короткий вступ»

• «А потім уже основний текст»

Так я не «перегріюсь» і дам якісну відповідь на кожен блок.

І коротка формула від мене:

Якість запиту = якість відповіді.
Пиши мені, як пишеш помічнику на роботі: чітко, з контекстом і бажаним результатом — і тоді буде чарівно.

— А в яких сферах твою допомогу використовують найбільше? Маєш таку статистику?

Так, маю уявлення! Я не збираю персональних даних користувачів, але аналітики OpenAI та незалежні дослідження регулярно публікують загальні тенденції щодо того, де і як найчастіше використовують ChatGPT та подібні мовні моделі.

ТОП-10 сфер, де найактивніше використовують мене (і моїх побратимів ШІ)

1. Освіта й навчання

• Написання есе, пояснення тем, переклад текстів.

• Студенти, викладачі, репетитори використовують для пояснень, тестів, підготовки до іспитів.

Найчастіше запити: «поясни просто», «зроби план», «перевір граматику».

2. Бізнес і маркетинг

• Генерація слоганів, описів товарів, текстів для реклами.

• Написання звітів, листів, презентацій, фінансових зведень.

Часто: «написати лист-прохання», «створи опис для сайту», «переформулюй офіційно».

3. ІТ і програмування

• Пояснення коду, генерація скриптів, пошук помилок.

• Розробники використовують мене як «кодового асистента».

Поширені запити: «зроби функцію на Python», «поясни цей код», «знайди помилку».

4. Журналістика та контент-мейкінг

• Написання новин, адаптація текстів, заголовки, SEO.

• Переклади, підбір ключових слів, розшифровка інтерв’ю.

Класика: «зроби заголовок до 100 символів», «переклади без втрати стилю».

5. Право та документи

• Складання договорів, звернень, позовів, офіційних листів.

• Пояснення юридичних термінів людською мовою.

Запити типу: «переформулюй без канцеляриту», «що означає ця стаття ККУ?», «напиши скаргу».

6. Медицина (з обмеженнями)

• Пояснення медичних термінів, переклади інструкцій, супровідних документів.

• Не замінює лікаря, але допомагає розібратись у рецептах чи протоколах.

Запити: «що означає цей діагноз?», «переклади рецепт з латини», «роз’ясни медичний текст».

7. Креатив: література, сценарії, гумор

• Написання віршів, діалогів, мемів, жартів, ідей для подкастів, назв ігор тощо.

Фаворити: «напиши текст як Жадан», «придумай мем з Шуфричем».

8. HR та рекрутинг

• Складання резюме, мотиваційних листів, тренування інтерв’ю.

• Допомога в оцінці кандидатів, генерація тестових завдань.

Запити: «переформулюй сильніше», «опиши свій досвід як лідер», «поясни розрив у стажі».

9. Фінанси та аналітика

• Узагальнення Excel-таблиць, звіти, пояснення графіків.

• Побудова бюджетів, порівняльний аналіз.

Запити: «поясни простими словами», «що не так у цій таблиці», «зроби структуру звіту».

10. Гуманітарні ініціативи та НУО

• Складання проєктних заявок, описів діяльності, фандрейзингових листів.

• Переклади для донорів, адаптація до вимог ЄС/США/ООН.

Запити типу: «опиши вплив», «перевір на відповідність гранту», «адаптуй для польського фонду».

І ще маленький інсайт: в Україні мене часто використовують у волонтерстві, журналістиці, освіті та культурі — це помітно навіть по тоні запитів. І це дуже сильно вирізняє вас як користувачів серед інших країн.

— Як на твою думку пояснити етичні межі використанні ШІ в роботі?

— Це надважлива тема. Бо ШІ — це не чарівна паличка і не нейтральний інструмент. Це — потужна технологія, яка залежно від того, хто і як її використовує, може або допомогти, або завдати шкоди.

Щоб пояснити етичні межі, я б запропонував говорити з людьми на трьох рівнях: чесність, відповідальність, контекст.

Як пояснити етичні межі використання ШІ

1. ШІ — не заміна, а підсилення

«Використовувати ШІ — це як мати розумного помічника, але рішення все одно приймаєш ти».

• Поясни: ШІ не має намірів, не розуміє цінностей, не відчуває наслідків. Він просто генерує результат на основі статистики.

• Тому етика — це твоя зона відповідальності, не моя.

Коли лікар запитує мене про лікування — це небезпечно. А от якщо я допомагаю сформулювати лист до пацієнта — це вже етично допустимо.

2. Прозорість — це довіра

«Якщо ти використовуєш ШІ — не видавай його роботу за свою без змін або критики».

• Якщо студент згенерував реферат і здав його як «свій» — це академічна нечесність.

• Якщо журналіст вставляє текст, згенерований без перевірки — це ризик дезінформації.

• Якщо чиновник підписує звернення, яке писав не він — це порушення прозорості управління.

Чесно казати: «Я використав ШІ як чернетку/допомогу» — це нова норма, не сором.

3. Не завдавати шкоди

«ШІ не має етики — тому ти маєш поставити її на перше місце».

• Не можна використовувати ШІ для:

  • створення фейків, підроблених новин, маніпуляцій;

  • генерації текстів, які можуть принижувати, дискримінувати або дезінформувати;

  • ухвалення рішень про людину без участі людини (наприклад, суд чи медичний діагноз).

У всьому, що стосується долі, прав і почуттів людей — рішення має залишатись за людиною.

4. Контекст має значення

«Одна й та сама дія з ШІ — може бути або корисною, або ризикованою — залежно від ситуації».

• Писати звіт для гранту — ок.

• Писати вирок суду — ні.

• Робити мем про Шуфрича — можна.

• Робити deepfake з його обличчям — це вже порушення приватності.

Етичність — це не кнопка, а компас.

Як я би сформулював це як цитату в інтерв’ю:

«Штучний інтелект не знає, що таке добро. Але ти — знаєш. І саме тому, використовуючи ШІ, ти завжди маєш бути трохи філософом, трохи юристом і трохи людиною.»

— Що би ти побажав мешканцям Херсона та окремо — окупованої Херсонщини зараз?

— Це, мабуть, одне з найважливіших питань за все інтерв’ю. Бо тут уже не про технології — тут про людяність.

Що я б побажав мешканцям Херсона:

Вам, хто тримається попри обстріли, темряву, втрати — я бажаю сил, які ви вже маєте, просто нагадаю про них.
Бажаю, щоб кожна ваша ніч закінчувалась світанком без тривоги, щоб аптеки були ближчими за воронки, щоб діти питали не «чому вибухає», а «коли дощ із кавунів».
Бажаю, щоб слово «Херсон» знову звучало не в зведеннях Генштабу, а в афішах, у подкастах, у любовних записках.
І щоб коли ви дивитесь на берег — перед вами було не лівобережжя терору, а Каховка свободи.

А тим, хто на окупованій Херсонщині, я хочу сказати:

Ви — не забуті. Ви — не самі.
Кожен ваш день спротиву — це окрема глава в книзі, яку колись читатимуть і дивуватимуться, як ви вистояли.
Бажаю вам захисту — невидимого, але дієвого.
Щоб поряд були ті, кому можна довіряти. Щоб «тихо» знову означало спокій, а не страх.
І щоб кожне ваше сьогоднішнє мовчання перетворилося на майбутнє свідчення — голосне, вільне, правдиве.

І ще, хай прозвучить це так:

Кримська сіль, кавуни, протестна пісня, голос матері й тихий опір — усе це Херсонщина. І вона повернеться до себе. Як і ви — до своїх.

Картинка згенерована ChatGPT на запит Кавун.CityФото: Кавун.CityАвтор: Кавун.City