Національна збірна України стала переможницею чемпіонату світу з хокею в дивізіоні 1В. Розповідаємо про вирішальний матч з Литвою в домашніх стінах суперника.
Дубль Данила Трахта, гол Андрія Денискіна, шатаут Богдана Дьяченка і майже бездоганна з точки зору тактики гра команди загалом принесла нашій команді перемогу в фінальному протистоянні над литовцями і вивела нас на чисте перше місце з п’ятьма звитягами в п’яти матчах, повідомили на сайті Федерації хокею України.
Огляд матчу
Отже фінальний матч чемпіонату світу в дивізіоні 1В Литва – Україна завершився з рахунком 1:4 (0:1, 0:1, 1:2)
Шайби на рахунку: 0:1 – Трахт (Мережко, Пересунько, – більш.), 09:19. 0:2 – Трахт (Сисак, Пересунько), 30:56. 0:3 – Денискін (Пангелов-Юлдашев, Мережко, – більш.), 53:54. 1:3 – Норейка (Кракаускас, Алішаускас, – більш.), 57:11. 1:4 – Пересунько (п.в.), 55:51
Команда Литви: Армаліс; Алішаускас (К) – Проценко (2), Калейніковас – Чізас (А) – Ґінтаутас; Ґусєвас (2) – Румсевічюс (2), Четвертак – Камеляускас – Кракаускас (А); Круковскі – Ципас, Бенджюс (2) – Ґрінюс – Думчюс; Кудревічюс (2) – Лаймутіс – Норейка; Сенют. Тренер – Рон Паско
Команда України: Дьяченко; Мережко (К) – Сисак, Пересунько – Мазур – Трахт; Дахновський – Пангелов-Юлдашев, Лялька (А) – Захаров – Денискін; Андрейків (4) – Ратушний, Морозов – Є. Фадєєв – Ворона (А); Толстушко – Янішевський, Кривошапкін – Садовіков – Бородай. Тренер – Дмитро Христич
Судді: Блоскі (Канада), Р. Маґнуссон (Швеція) – Ш. Олівер (Канада), Дж. Рей (США)
Twinsbet Arena у Вільнюсі 3 травня зібрала 4260 глядачів. У федерації також повідомили: фінальний матч вперше на цьому чемпіонаті зібрав щось схоже на аншлаг. «Залисини» на трибунах одначе були і це пов’язано з тим, що квитки були надто дорогими. Це в кулуарах визнали зокрема й організатори. Не лише на цей матч, але на цей особливо: найдорожчі тікети вартували 70 євро, найдешевші – 23.
Так чи інакше, у збірної Литви була потужна домашня підтримка. Щоправда, вже на старті матчу, понад півперіоду, українці приголомшили господарів скаженим темпом. Перевага нашої команди була величезною. Перед матчем, пригадуючи недавній товариський поєдинок команд, голкіпер литовців Мантас Армаліс говорив, що тоді в Електренаї його партнери надто часто вилучалися і цей фактор виявився визначальним. «У фіналі ми уникнемо такої кількості вилучень», – запевняв не то вболівальників, не то себе Мантас.
Вже перший період показав, що стримувати українців без порушень литовцям складно. І їх щастя, що наші хокеїсти не використали першу більшість у самому дебюті. А всі передумови для цього були. Тоді збірна Литви вистояла. А ось другу більшість у середині періоду гості реалізували. То Данило Трахт майстерним кидком у ближню дев’ятку з лівого кола для вкидання відкрив рахунок.
Невдовзі після того збірна України грала в більшості втретє в матчі, але провела цей відрізок вже не так переконливо. І взагалі кінцівка першого періоду була за литовцями. Не то шалений старт відібрав у нашої команди трохи сил, не то господарів погнали вперед трибуни. Швидше – те й інше. Як наслідок, українці провели приблизно сім непростих хвилин, у яких довелося продемонструвати виключну самовідданість. Крім того, надійно грав у воротах Богдан Дьяченко. А перед самою сиреною на перерву Маріюс Думчюс опинившись із Богданом віч-на-віч, не влучив у ворота.
Поступаючись збірній України в техніці і швидкості, литовці намагалися взяти своє самовіддачею і нав’язати суперникові силовий хокей. Власне, в тому ключі завершувався перший період і розпочинався другий. У цьому відрізку українцям довелося потерпіти і попрацювати без шайби. Але щойно суперник отримав четверте в матчі вилучення, як перевага повернулася до нашої команди. Другу шайбу наші хокеїсти закидали вже в рівних складах, але то був наслідок гри в нерівних складах. Автором другого голу знову став Трахт, який у дотик замкнув передачу Івана Сисака зліва.
То була ідеальна з точки зору тактичної виучки гра збірної України, яка завершилася справедливою перемогою. Богдан Дьяченко вже вкотре продемонстрував вміння зіграти наднадійно у вирішальних матчах. Раніше, правда, ця риса була характерна Богданові найперше на клубному рівні, а тепер перенеслася вже й на матчі збірної.
У третьому періоді наші хокеїсти повністю контролювали хід матчу і закинули третю шайбу, отримавши чергову більшість. Литовці спробували повернутися в гру, отримавши наприкінці матчу більшість і, знявши воротаря, її реалізували. Однак щойно Віталій Андрейків повернувся з лави штрафників, як Олександр Пересунько в рівних складах вразив порожні ворота, став найкращим бомбардиром чемпіонату і зняв питання про переможця.
Тож п’ять перемог з п’яти з фантастичною різницею шайб 29:1. Україна — чемпіонка і після семирічної відсутності повертається до дивізіону 1А.
У фінальному матчі грав херсонець Євген Ратушний: його історія вражає
У складі збірної України у фінальному матчі зокрема грав херсонець Євгенн Ратушний — гравець херсонського «Дніпра». Один із провідних хокеїстів України мав, як і чимало інших херсонців, драматичну історію виїзду з Херсона під час російської окупації, яку він розповідав у 2022 році Федерації хокею України.
– З початку війни ми були не в самому Херсоні, а за містом, у батьківському будинку моєї дівчини Ірини, – розповідає Євген. – Пробули там 45 днів в очікуванні варіанту, щоб вибратися кудись, де безпечніше. Проте без власного транспорту це зробити важко. Раніше вдалося виїхати тим, хто мав свої автівки. Через півтора місяця нам допоміг директор клубу «Дніпро» Євген Грищенко. Він попіклувався, щоб нам надали машину з водієм і в колоні інших бажаючих виїхати ми подалися в дорогу.
Добиралися з Херсона до Одеси через поля й ліси 11 годин, зупиняючись на численних блок-постах. Думаю, нам ще пощастило, бо знайомі розповідали, що їх перевіряли значно ретельніше. В нас вийшло, що подивилися лише мій та водія паспорти, а речей не чіпали взагалі. І в телефони не заглядали. Хоча нас попереджували, щоб з месенджерів повилучати переписки, приховати власні сторінки у соцмережах. У будь-якому разі, в дорозі, щоб не привертати уваги, телефонів ми майже не виймали. Радий, що все це вже позаду, що вдалося добратися до рідної Вінниці. Нині ми вже в заміському будинку. Тут почуваємося в спокої. Хоча в перші дні війни у Вінниці теж було невесело – і в телевишку влучили, і у військову частину.
Нам поталанило жодного разу не контактувати з окупантами, каже Євген: «Безпосередньо поруч із нами жодних перестрілок, авіа- чи ракетних ударів не було. Але в 15 кілометрах від нашого будинку – Чорнобаївка. Ось там дуже сильні вибухи не вщухали іноді по кілька годин. Особливо – в перших кілька днів війни. Звісно, ніхто з нас раніше з таким не стикався, тому було дуже страшно. Не знали, чого очікувати в найближчий час і як цьому зарадити. Але поступово звикли. Звуки вибухів стали звичними. В підвалі спали лише раз. Були тоді з дівчиною вдома вдвох і вирішили, що безпечніше буде перебратися у сховище».
З тими росіянами, які грали за херсонський «Дніпро», Євген не спілкується: «не маю бажання контактувати з цими людьми і щось від них слухати. Після початку війни мені писав лише один росіянин, з яким грали в позаминулому сезоні – центральний нападник Євгєній Гасніков. Він запитав, як у нас справи. І висловив свою позицію, яка нам, українцям близька. Щодо всіх інших у мене думка дуже змінилася. Після всього, що вони наговорили, навіть не маю бажання чути від них слів підтримки.
Легіонери з інших країн поводяться інакше. Нещодавно списувалися з білорусом Дмитром Саврицьким, з яким ми грали в одній парі оборонців. Якихось гострих тем у тій розмові не зачіпали. Дмитро запитав, які в мене плани. Розпитали одне одного про життя. В нас були хороші стосунки, коли були в одній команді і залишилися вони такими зараз. Те саме стосується й Віталія Кірющенкова. Він теж цікавився, як я. І теж не зачіпав тих тем, які могли б викликати суперечки. Думаю, хлопці розуміють нашу позицію проти їх країн, через які власне й розпочалася війна.
Також добре поспілкувалися з казахстанцем Рамазаном Алдамжаровим, який раніше грав за «Дніпро», а в попередньому сезоні представляв БСФК. Про свою чітку громадянську позицію він висловився навіть у соцмережах. Тому я не здивувався, що Рамазан нас підтримав і в особистій розмові. Розповів йому, що в нас відбувається, як є. Власне, він і сам усе добре розуміє, читає правильні ресурси в інтернеті».
Євген Ратушний під час одного з матчів
Євген РатушнийФото: Федерація хокею України
Дивіться також огляд матчу у відео
Читайте також: «Для них не має бути місця в спорті!»: херсонський фігурист — про росіян, які нищать його місто
Тримаймося разом!
- Підпишись на наш Telegram-канал: там — оперативні херсонські новини та інсайди
- Наш проєкт, присвячений новинам українського Криму: Кримська бавовна
- Наш Instagram: фото, колажі, короткі цікаві тексти
- Наш Youtube: подкасти, цікаві відео з Херсона та про Херсон
- Підтримати нас можна на PayPal [email protected]
Все буде Україна!
