Друзі та рідні загиблого Воїна родом з Олешок Валерія Галушки просять підтримати петицію про надання йому звання Героя України (посмертно). Про це вони звернулись до редакції Кавун.City. Розповідаємо історію Валерія.
Валерій Володимирович Галушка народився 13 травня 2000 року у місті Олешки. Закінчив Херсонський Національний Технічний Університет за спеціальністю «Облік і оподаткування», здобув кваліфікацію «Магістр». Паралельно очолював військову кафедру Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба на факультеті зенітно-ракетних військ.
З перших хвилин масштабного вторгнення Росії в Україну Валерій став на захист своєї землі та з честю виконав Присягу українському народові навіть, перебуваючи в окупації: саме там заскочило його родину повномасштабне вторгнення
24 лютого 2022 року Валерій одразу поїхав до військкомату за спорядженням, аби стати на захист Батьківщини.
Родина Валерія мала свій бізнес — продуктовий магазин. Всі продукти, що були там, віддавали практично задарма, особливо хліб, на нього був дефіцит в окупації.
Під час окупації магазин працював з українськими виробниками, наражаючи себе на небезпеку. Валерій самовіданно особисто доставляв продукти, щоб дати можливість людям прожити. Коли стало зрозуміло, що перебувати в окупації більше неможливо, Валерій вивіз всю сімʼю до Вінниці й наступного ранку вирушив до Миколаєва і долучився до лав Збройних Сил України добровольцем. Друзі цитують його: «Як я можу тікати, ховатись, якщо вони прийшли до мене додому? Там дітей, хлопців вбивають, а я буду сидіти та нічого не робити?»
Декілька тижнів проходив навчання у Рівненській області за спеціальністю зенітно-ракетних військ та розвідки. Після розформування став командиром 140-го окремого розвідувального батальйону морської піхоти.
З 09 червня 2022 року по 28 вересня 2023 року виконував бойові завдання з протидії збройної агресії Російської Федерації проти України на території Донецької та Луганської областей з метою проведення збору розвідувальної інформації щодо знаходження противника, його озброєння та військової техніки. Виконував бойові завдання в районі населених пунктів Бахмут, Лисичанськ, Тошківка, Устинівка, Вовчеярівка та Оріхове.
З квітня 2023 був в Лимані та Кременній, 5 травня 2023 року під час артилерійського обстрілу отримав осколкове поранення в потилицю. Його госпіталізували до Краматорськв, пізніше — до Дніпра. Після госпіталізації знову повернувся на захист України. Далі влітку Валерій перебував на навчанні Сил Спеціальних Операцій.
3 29 вересня 2023 року до 05 грудня 2023 року виконував бойові завдання з відсічі збройної агресії Російської Федерації проти України у складі угруповання морської піхоти на території Херсонської області. На початку жовтня 2023 року під час виконання бойового завдання на Херсонському напрямку розвідувальна група, яку очолював лейтенант Валерій Галушка, потрапила під ворожий артилерійський обстріл. Внаслідок обстрілу був поранений матрос, офіцер особисто надав необхідну домедичну допомогу та вивів групу з-під масованого обстрілу, тим самим зберігши життя бойових побратимів. Після — отримав звання старшого лейтенанта.
05 грудня 2023 року під час повернення з виконання бойового завдання на лівому березі Дніпра Херсонського напрямку лейтенант Валерій Галушка внаслідок скиду гранати з ворожого БпЛА отримав поранення, несумісні з життям. Нагороджений орденом ІІІ ступеня «За мужність» (посмертно).
Валерій мав справді високі моральні якості та був дуже самовідданим, про нього згадують, як про чудового командира, який турбувався про свій особовий склад, відносився до побратимів, як до справжніх братів, переживав за кожного. Оскільки був командиром, то мав можливість не виходити на бойові завдання. Але ж постійно наголошував «Я не кину хлопців, я піду разом з ними», «Як я можу посилати хлопців самих?», «Як я можу кинути хлопців?»
У Валерія неодноразово була можливість перевестися до іншого підрозділу, де він не виконував би таких небезпечних завдань, але його тримали його хлопці. На бойові завдання він завжди йшов першим, показуючи приклад побратимам, а виходив останнім, знаючи, що кожен з його групи вийде цілим та неушкодженим, згадують друзі.
Друзі також згадують, що Валерій дуже любив дітей та мріяв про велику родину — зберігав у себе безліч дитячих малюнків, що дарували йому постраждалі від війни діти.
Часто Валерій повторював рідним: «Я игрок, а не наблюдатель, я не могу сидеть дома и делать вид, будто меня это не касается».
Рідні та друзі просять надати Валерію Галушці звання Героя України посмертно. Проголосувати за цю петицію до Президента України можна ось тут: перейти.
Читайте також:
- Півтора роки в полоні: нові деталі життя викраденого росіянами мера Херсона Ігоря Колихаєва
- Вулиця Сергія Зелінського: мешканців Кізомису просять підтримати назву на честь загиблого Героя
Тримаймося разом!
- Підпишись на наш Telegram-канал: там — оперативні херсонські новини та інсайди
- Наш проєкт, присвячений новинам українського Криму: Кримська бавовна
- Наш Instagram: фото, колажі, короткі цікаві тексти
- Наш Youtube: подкасти, цікаві відео з Херсона та про Херсон
- Підтримати нас можна на PayPal [email protected]
Все буде Україна!
