Не так багато в історії Херсона людей, про яких згадують із таким теплом, як про Всеволода Заботіна. Його називають людиною-легендою, будівником мікрорайону Острів, неймовірного таланту управлінцем і завжди пригадують його чесноти. 29 грудня — день народження херсонської легенди, директора суднобудівного заводу Всеволода Заботіна.
При підготовці цього матеріалу безцінними були і лишаються фото та спогади учасників спільноти Старий Херсон.
«Новий молодий — призначений у 38 років — головний інженер Херсонського суднобудівного заводу, який завітав з Миколаєва у 1955 р., Всеволод Заботін, надалі — багаторічний директор заводу, — проводить у себе в кабінеті виробничу нарада. Лисий чоловік у світлому піджаку — головний зварювальник заводу Арсеній Антонович Вичегжанін, випускник Київського політехнічного інституту (1947 рік), партизанив у роки війни. Заботін, кажуть, переманив його до Херсона з Миколаєва. На честь нього є і вулиця в Херсоні, що прямує до центральної прохідної заводу», — описує Владислав Скріпніченко це фото.
Всеволод Заботін народився 29 грудня 1917 року у Миколаєві. З початком війни юнаку довелось повчитись і в саперному училищі, і в артилерійському, а у березні 1942 року, як суднобудівник, опинився у Астрахані на суднобудівному заводі, де й почав працювати майстром. Вже за п'ять місяців призначений на посаду будівельника судів у філію заводу в Баку.
Цікаво, що свою першу державну — тоді ще радянську нагороду — Заботін отримав у 1945 році («За оборону Кавказу»), жодного разу не взявши до рук зброї і не стрілявши. Але саме під його керівництвом будували й ремонтували бойові кораблі. Зараз важко говорити, що повалення нацистського режиму радянським — це перемога, однак, тоді, у тоталітарному СРСР, це дійсно була перемога. І свій внесок в її досягнення зробив миколаївець, а згодом — херсонець Всеволод Заботін.
Після закінчення Другої світової війни Всеволод Заботін повертається до рідного Миколаєва на завод «61 комунара», нині — Миколаївський суднобудівний завод. У березні 1948 року він став відповідальним здавачем судів, а вже за три роки — начальником стапельного цеху.
У 1955 році починається херсонський етап в житті Заботіна, який триватиме решту його житя: він стає головним інженером Херсонського суднобудівного заводу, який до того часу побудував всього п'ять танкерів.
У 1958 році заводу, з ініціативи Заботіна, реалізували будівництво головного судна нової серії суховантажів. Уже в квітні 1959 суховантаж «Ленінський комсомол» був спущений на воду і став біля добудовчої стінки. Потім була побудована серія з 20 одиниць суден цього типу. Ще за три роки — у 1961 році — Заботін стає директором Херсонського суднобудівного заводу. На цій посаді він буде 25 років.
Всеволод Заботін (другій ліворуч) і академік Борис Патон на пірсі херсонського суднозаводу. Ліворч від Заботіна — секретар парткому Павлов, праворуч від Патона — головний конструктор заводу Морданенко, 1970 рік.
За активної участі Всеволода Заботіна на херсонських стапелях вперше у світовій практиці ввели електрозварювання у вуглекислому середовищі в автоматичному та напівавтоматичному режимі. За це Заботін отримав Ленінську премію — так, тоді це було престижно.
Саме за керівництва Заботіна на заводі реалізували 18 проєктів, збудували 230 суден, з яких 76 пішли на експорт. Так само за участю Заботіна в Херсоні була створена система підготовки кадрів: Профорієнтація в школах, потім профтехучилища, технікум. Відкрили і філію Миколаївського суднобудівного інституту. Свторили навчальний цех, де напрацьовували навички майбутніх кораблів.
З ім'ям Всеволода Заботіна пов'язана поява нового житлового масиву Херсона — мікрорайону Корабел, де для суднобудівників побудований ціле містечко з лікарнею, магазинами, кінотеатром, дитячими садками, школами. Цей мікрорайон також називають Острів, адже він дійсно є островом на території міста.
У 1986 році у віці 69 років Заботін покинув пост директора заводу. А лише за 8 років — 14 березня 1994 року — пішов з життя. На міському кладовищі стоїть пам'ятник з його барельєфом і зображенням судів, які він будував.
Заботіна гідно оцінили в Херсоні — зокрема він отримав звання Почесного громадянина Херсона у 1988 році. Про нього досі тепло відгукуються колишні працівники заводу і ті люди, які його знали.
Втім, вулиці його імені в Херсоні немає досі. Хоча іменем Заботіна містяни пропонували назвати і весь мікрорайон Корабел, і відповідна петиція на сайті Херсонської міської ради була ще 2016 року. Однак, наразі в Херсоні є лише невеличкий сквер його імені та гімназія №3 носить ім'я Заботіна.
Всеволод Заботін у 1985 році. Оскільки джерело російське, то ми зазначати точне джерело не будемо.
Коли почались активні обстріли Херсона після деокупації від росіян у 2022 році, мешканці мікрорайона Острів попросили нашу редакцію про допомогу: звернутись до влади з проханням захистити від обстрілів погруддя Заботіна. Херсонська ОВА тоді радо відгукнулась. Погруддя захистили.
Тримаймося разом!
- Підпишись на наш Telegram-канал: там — оперативні херсонські новини та інсайди
- Наш проєкт, присвячений новинам українського Криму: Кримська бавовна
- Наш Instagram: фото, колажі, короткі цікаві тексти
- Наш Youtube: подкасти, цікаві відео з Херсона та про Херсон
- Підтримати нас можна на PayPal [email protected]
Все буде Україна!
