Викрадений рік тому окупантами херсонський пам'ятник московитському адміралу Фьодору Ушакову офіційно виключили з переліку пам'яток національного значення. Як виявляється, він вважався національним надбанням.
Про виключення серед інших й цього монументу повідомили у пресслужбі Міністерства культури та інформаційної політики.
«Триває звільнення українських міст та української культури від комуністичної, радянської та російсько-імперської нечисті. Місцева влада має остаточно очистити простір від маркерів антиукраїнської політики — демонтувати та перемістити пам’ятники», — говорить тимчасовий виконувач обов'язків Міністра культури та інформаційної політики Ростислав Карандєєв.
Цікаво, що московити впоралися з демонтажем імперських пам'ятників у Херсоні набагато краще за всю попередню українську владу міста. Ані Ушакова, ані Потьомкіна, ані Суворова у Херсоні вже рік, як немає.
Ми вирішили поцікавитися, що такого унікального було в пам'ятнику Фьодору Ушакову, що його включили до переліку пам'яток національного значення, і нам це не вдалося. Пам'ятник собі — та й все. Ще й мітами обріс — все, як московити люблять. Але унікальності в ньому жодної.
Та є одна цікава історія, пов'язана із ним. А саме — з тим, як він потрапив до переліку пам'яток національного значення. Як виявляється, його визнали таким цінним не за радянських часів, і навіть не у часи Кучми чи Януковича — пам'ятник Фьодору Ушакову опинився у переліку 2009 року!
Президентом України тоді був Віктор Ющенко, прем'єркою — Юлія Тимошенко. Здавалося б, люди, які не асоціювалися у нас з «руССкім міром» та любов'ю до московитської культури й спадщини.
Так, читач нам скаже, що раз перелік створений Міністерством культури, то й відповідати за нього має очільник цього відомства. Втім, маємо кілька «але»: на документі стоїть підпис все ж таки прем'єрки. По-друге, на момент, коли пам'ятник Ушакову визнали «національною пам'яткою», міністром культури в Україні був театральний актор та режисер, нинішній художній керівник Львівської національної опери Василь Вовкун. Навряд би галичанин цікавився станом пам'ятника якомусь там московиту в Херсоні.
То кому ж було вигідно лобіювати таке рішення і, що найголовніше, — для чого? Може, міському голові Херсона, який міг би спробувати домовитися із київськими можновладцями? Можливо. А хто 2009 року очолював Херсон? Сальдо Володимир Васильович...
Зрадник Володимир СальдоФото: Терористичне джерело
От тут й маємо розставлені усі крапки над «і». Виявляється в останні роки свого головування у Херсоні сьогоднішній державний зрадник переймався «руССкім ліцом» нашого міста, замість того, аби займатися потребами містян. Тут можемо згадати, як Сальдо з помпезністю відкривав пам'ятник Потьомкіну, як щороку в нас відбувалися костюмовані марші за участі московитських персонажів, щороку відбувалися концерти за участі московитських артистів з антиукраїнською позицією тощо. І все це — під прямою протекцією очільника міста.
Ще тоді, перед тим, як стати народним депутатом України, Сальдо закладав бомбу вповільненої дії в нашому місті, закладав підвалини сепаратизму й так званої «історичної тяглості Херсона до московитської імперії».
А знаєте, з яким формулюванням до переліку пам'яток національного значення занесли пам'ятник Ушакову? «Пам'ятка монументального мистецтва»! Ви помітили в цьому пам'ятнику хоч щось, що б вирізняло його з безлічі подібних по всьому колись окупованому срср простору? Навряд.
Те, що цей монумент визнали бодай якось пам'яткою — це банальна справа. Його подали на розгляд в пакеті з десятками інших справжніх пам'яток з Херсонщини. Так все пакетом і схвалили. До слова, була там й ще одна «монументальна пам'ятка» — каховська «Легендарна тачанка». З нею в нас теж носилися, як з чимось надзвичайно сакральним. І до цього нам теж ще треба буде добратися — після звільнення лівобережжя від окупантів.
Постамент пам'ятника Фьодору Ушакову в ХерсоніФото: facebook.com / Olexandr Shumey
Якщо ж вертатися до пам'ятника Фьодору Ушакову, то можемо констатувати, що наш чиновницький апарат працює вкрай повільно й досі до можновладців у Києві не дійшло, що в державі війна. Вони й далі затягують з термінами, носяться з папірцями, виставляючи їх за щось буцімто важливе. Через що постійно сідають у калюжу.
Як інакше пояснити той факт, що рішення про знесення пам'ятника українські чиновники ухвалили за понад рік після того, як цей пам'ятник вже вкрали. Так можна допрацюватися й до того, що по лєніну скоро вийде окремий дозвільний папірець.
Бюрократія — вона така...
Тримаймося разом!
- Підпишись на наш Telegram-канал: там — оперативні херсонські новини та інсайди
- Наш проєкт, присвячений новинам українського Криму: Кримська бавовна
- Наш Instagram: фото, колажі, короткі цікаві тексти
- Наш Youtube: подкасти, цікаві відео з Херсона та про Херсон
- Підтримати нас можна на PayPal [email protected]
Все буде Україна!
