Наприкінці жовтня 2023 року у Херсоні вулиця Льва Толстого у старому центрі міста змінила назву на вулицю Романа Набєгова: воїна, який загинув 29 серпня 2014 року — під час страшної трагедії в Іловайському котлі поблизу села Горбатенко на Донеччині.
На день загибелі Роману було 27 років. Так сталось, що народився Роман 11 листопада 1986 року: мине 37 років – і в цей день Збройні сили України звільнять Херсон та інші громади правобережжя Херсонської області від окупації росіян. Окупації, якій так протистояв Роман.
З дитинства був принциповим та вимогливим
Мати Романа Оксана від самого дня загибелі сина присвячує багато часу збереженню пам’яті про нього, а також допомагає іншим родинам, які втратили рідних на війні Росії з Україною: «Він завжди був із характером – з дитинства. Рома завжди був вимогливим». Зрештою, ця вимогливість і принциповість стали основою характеру.
Частину дитинства Роман провів із родиною в Німеччині. Втім, неймовірно любив рідну країну, рідний Херсон і радів, коли родина змогла повернутись.
Навчався Роман у школі №50 у Херсоні. Від жовтня 2017 року ця школа носить ім’я Романа. Паралельно займався спортом, навчався музики і писав вірші. Вже після смерті Романа — 30 серпня 2015 року — його мати оприлюднить збірку його віршів «Ні кроку назад». За назву стало останнє повідомлення Романа з Іловайська, яке він залишив у соцмережі.
Роман Набєгов
Задовго до випускного Роман Набєгов вирішив йти до армії. Пройшов строкову службу у Військово-морських силах України в Севастополі, пізніше вступив до Євпаторійського училища професійної підготовки працівників міліції. У своїх автобіографічних записах Роман писав, що можливо саме море і надихнуло його на написання віршів, адже він під час служби жив біля моря. Його захоплював морський дух міста та історична спадщина. Він захопився читанням – і особливою пристрастю Романа стало саме вивчення історії, дослідження історичної пам’яті.
Крим зіграв особливу роль у житті Романа. Саме там посилилось його бажання вивчати справжню історію України. Він дуже переймався тим, що в Криму до України ставляться зі зневагою, а коли розповідав про справжні історичні події, а не ті, які просувала російська пропаганда, його не чули. Мама Романа Оксана згадує, що саме тоді Роман у своєму щоденнику написав про враження після прочитання роману «Біла гвардія» Михайла Булгакова: «Мені стала ясною одна істина. Скільки віків існувала Росія, вона ніколи не буде поважати, вважати своїм партнером і тим більше любити Україну. Нелюбов до України у росіян у крові».
Після було навчання в Херсонському юридичному інституті Харківського національного університету внутрішніх справ, де він згодом також заочно ще й вивчав правознавство. І вже після цього пішов до органів внутрішніх справ: патрульна служба Херсона (тоді ще міліція), карний розшук, а з 2013 року — слідство у слідчому управлінні Цюрупинського (нині — Олешківського) райвідділу міліції.
Чотири рази просив відправити його в АТО
Роман, який мав загострене відчуття батьківщини, сприйняв Революцію Гідності як шанс для України. Роман був учасником і херсонського Майдану – був у вирі подій, коли в Херсоні повалили пам’ятник Леніну. Чотири рази Роман писав рапорт, аби його відправили воювати на Схід, де щойно розпочалась війна, яка втім називалась антитерористичною операцією. І лише четвертий подіяв – його роман писав особисто тодішньому Міністру внутрішніх справ Арсену Авакову.
Так він став старшим інспектором батальйону служби міліції особливого призначення «Миротворець» Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області у липні 2014 року. Мав позивний «Шаман». Далі батальйон відправився на Схід України.
Після Іловайського котла у серпні 2014 року Оксана Набєгова кілька тижнів шукала сина, сподіваючись знайти живим. Втім, у вересні Романа знайшли тимчасово похованим на сільському кладовищі: місцеві мешканці поховали разом із іншими бійцями батальйону: «Миротворець» В'ячеславом Катричем, Олексієм Гораєм, Максимом Сухенком. Поруч був похованих боєць батальйону; «Херсон» Олексій Вовченко та воїн «Світязя» Віктор Шолуха. 15 вересня 2014го тіло Романа Набєгова ексгумували та привезли до Запоріжжя пошуковці Місії «Експедиція-200» («Чорний тюльпан»). Його упізнали за браслетом-оберегом. У складі цієї місії була і херсонська волонтерка, а нині – Почесна громадянка Херсона Галина Уманець.
Перепоховали Романа Набєгова у рідному Херсоні на кладовищі Геологів, меморіал пам'яті загиблих бійців АТО 26 вересня 2014 року.
Пророчі рядки писав за 7 років до смерті
З бабусею Роман Набєгов мав особливий зв’язок. Вони з дитинства були дуже близькими – і саме вона була особливою і часто першою поціновувачкою його віршів.
Свої вірші він присвячував здебільшого Україні – її долі, її болю, її історії. Писав російською та українською. В одному з віршів, наприклад, розкривається тема Голодомору. Сьогодні, коли ця трагедія українського народу вже добре відома світу, тема Голодомору увійшла в історичний контекст. Але вірш Романа – 2006-го року: тоді тема Голодомору була дискусійною, її спіткала хвиля критики та маніпуляцій – переважно російського походження. Але Роман чітко побачив жахи трагедії та описав у вірші:
Голодомор не приховають,
Бо всі картини тих людей
В моєму серці оживають,
Той біль тодішньої землі.
Сльозами очі наливає...
Можливо, це для когось смішно,
Та він той час не уявляє,
Як важко їм тоді було.
Як важко на свою дитину,
Опухлу з голоду, дивитись,
Та у лиху смертну хвилину
Над нею матінці схилитись.
Та де ж ти, справедливість? Де?
Моя нещасна Україна!
У крові та сльозах пливе
Моя єдина Батьківщина.
І де наш Бог? Кому молимось?
Чи смерть - це є наша заслуга?
Чому тоді мовчимо, не боремось?
26.11.2006
Наступного ж, 2007-го Роман у вірші фактично передбачив події, які настануть за 6 років:
Народе любий, треба встати,
Поглянь, яке у нас буття.
Облиш безглуздо уявляти,
Що хтось покращить нам життя.
Не демонструй усьому світу
Сльозини діточок-сиріт.
Чи олігарх поможе дітям?
Ні, не поможе він від бід.
Тож піднімайсь, народе любий,
Вставай з колін, будуй життя!
І тільки Бог колись розсудить,
Чом марно дні у нас летять.
Я вірю, прийде час новітній,
Бо ти народе - демос мій,
Продемонструєш всьому світу,
Як жити в долі золотій.
І в цьому ж році написав пророчі для себе рядки:
«Я за Україну,
Якщо треба – згину,
Бо навчила мати
До кінця стояти…»
Тримаймося разом!
- Підпишись на наш Telegram-канал: там — оперативні херсонські новини та інсайди
- Наш проєкт, присвячений новинам українського Криму: Кримська бавовна
- Наш Instagram: фото, колажі, короткі цікаві тексти
- Наш Youtube: подкасти, цікаві відео з Херсона та про Херсон
- Підтримати нас можна на PayPal [email protected]
Все буде Україна!
