Майже з перших днів окупації Інна Микуцька стала писати дописи у Фейсбук із хештегом «хроніки вишиванки». У них вона описувала, як живе Херсон в окупації, та показувала, як триває робота над її вишиванками: і перед окупацією, і під час Інна вишивала.
«Я мала вишити свою вишиванку Перемоги. Сподівалась, що це буде за обіцяні з екранів марафону 2 – 3 тижні. Не судилось. Але Херсон все ж таки звільнили. За цей час я вишила не одну вишиванку».
Інна Микуцька у деокупованому Херсоні 21.11.2022 року
24 лютого 2022 року життя Інни розділилось фактично на «до» і «після». Завжди активна екскурсоводка, яка мала по кілька зустрічей на день, в окупації Інна мала «згорнути свою діяльність і причаїтись: «Так, виходили в місто, але кожен вихід був ризикованим. У безпеці тут ніхто не жив».
Інна – онука відомого херсонського театрального актора: старше покоління тепло згадує Миколу Микуцького. Він був єдиним актором херсонського театру, який повернувся після того, як змушений був працювати в окупації у нацистів під час Другої світової війни. Концтабір звільнили американські війська у 1945 році. На другий день туди приїхали вже радянські офіцери, які запропонували всім повернутись додому. Більшість акторів потрапила до спецроти, яка їздила по військових частинах і госпіталях з виставами для військових. Після завершення служби у спецроті більшість акторів роз'їхались по різних містечках, побоюючись, що у рідному Херсоні їх можуть репресувати за те, що служили в окупаційному театрі. Єдиним, хто повернувся додому, був Микола Микуцький. Став зіркою і багато років радував глядачів оригінальною грою на сцені.
Микола Микуцький
Окупацію вже у 2022 році пережила і його онучка, ставши не менш відомою у Херсоні за свого дідуся.
Віра в ЗСУ підтримувала Інну та її рідних, які також лишались у Херсоні. А на її сторінку у Фейсбук підписалось чимало людей, які хотіли дізнатись про життя в окупованому Херсоні. Вірною помічницею Інни була і лишається її кішка на ім’я Коша. Подібними дописами, як цей, створений 1 жовтня 2022 року, наповнені «Хроніки вишиванки» Інни Микуцької — тоді місто ще було окуповане:
«Жити надією. Це все, що нам лишається. Це все, що ми робимо останні 7 місяців... Зараз ситуація загострилась... Так, ми розуміємо, що "прийняття" світ не визнає. Так, знаємо, що ЗСУ не перестане звільняти нашу землю... Так, вірю, що нас звільнять і живу цією вірою. Але для окупованих територій та людей на них ситуація ускладниться у рази. Ми не знаємо, чого чекати від поліцейської держави, всередині якої ми опинилися. Вірю, дуже вірю і знаю, що це ненадовго. А поки що я сумую. Сумую, як пес у порту, з яким ми потоваришували. Коша відчуває настрій і не злазить із рук. Обіймає лапами за шию і злизує сльози зі щік. Не звикла вона до такої господині. Фотографуватися відмовилася, тому сьогодні лише собаки».
Інна стежила за тими повідомленнями, які лишали сторонні люди про життя окупованого міста. Особливо боляче сприймала, коли цілком реальні люди розповсюджували наративи росіян: «На початку окупації про Херсон мало писали і мало говорили. Наче міста не існує. Потім говорити стали більше – мабуть, старались ті, хто виїхали, доносили інформацію. Але згодом почалось: «вас хоч не обстрілюють», «хто лишився в Херсоні, ті колаборанти – хто хотів, виїхав» і далі в тому досі. Це викликало огиду і лють: люди, які не розуміють, що таке окупація, розповідали, як нам жити і хто ми. Мій дідусь виходив на сцену в окупації у 42-му. Він колаборант? До речі, окупація Херсона нацистами тривала з серпня 1941 до березня 1944. Всі, хто в цей час жили в Херсоні, – колаборанти? Звісно, ні. Кожна історія потребує детального вивчення – не можна всіх рівняти».
Жити у себе вдома Інна на певному етапі вже не могла: поблизу оселились російські військові і розмістили там боєкомплекти. Ходили навколишніми будинками, перевіряли мешканців. Перебувати там було вкрай небезпечно: в будь-який момент могли бути і посилені обшуки, і підрив локації, а це територія заводів. Виручила добра знайома, яка виїхала з Херсона: «Я жила не вдома. Але забрала з собою Кошу і все, що потрібно було для вишивки. Продовжувала вишивати – це заспокоювало і вселяло надію».
Разом із подругою ходили годувати тварин, приємним сусідством радувала річка.
Після деокупації Інна ще два тижні пожила в Херсоні і виїхала – обстріли були нестерпними. Зараз вона з родиною живе в Одесі – тут втілює в життя свої мрії:
Інна продовжує цікавитись історією – тепер вже й Одеси, в якій живе. Бере участь у різноманітних проєктах екскурсоводів та митців. Але справжньою пристрастю для Інни лишаються костюми: ще до окупації Херсона вона захопилась історією костюму – зараз це захоплення лише поглибилось.
Інна Микуцька в Одесі
Цьогоріч Інна Микуцька вперше відвідала Київ: «Так, це дивно, але я ніколи не була в Києві. Але надолужила. І залюбки в Києві відвідую виставки, історичні місця». Разом із Інною – її Прапор України. Традиційно після екскурсій на Кінбурнську косу вся група, яку супроводжувала Інна, фотографувалась із її Прапором України. Це стало традицією. Прапор пережив окупацію і тепер подорожує Україною: «Кінбурн понівечений. Я не знаю, коли ми зможемо ще раз приїхати туди і хоча б подивитись, що там відбувається. Я вже не кажу про відпочинок і навіть посмішки. Але традиція фото з Прапором – незмінна. Ми так багато страждали за можливість фотографуватись із прапором рідної країни».
Чого вартувало вишивати в окупації і що могло би бути, якби це побачили росіяни, важко уявити. Але цього не сталось: «Було багато історій, які коли-небудь я, звісно, розповім, але поки неможна. Ми багато разів були на волосину не те, що від підвалу – від смерті. Але оминало».
Після виїзду з Херсона Інна Микуцька пише і про свої одеські хроніки. Життя в Одесі геть інше, але місто стало для Інни другим рідним. Вона і до окупації мала багато знайомих і друзів там – зараз їх стало ще більше.
Свою вишиванку Перемоги Інна Микуцька, зрештою, вишила – за зразком картини Михайла Брянського «Портрет дівчини у вишиваній сукні» з колекції Херсонського художнього музею. Того самого, який росіяни обікрали – в буквальному сенсі на очах Інни, адже вона мешкала в той час неподалік. Картину також вкрали — невідомо, де вона знаходиться зараз.
Тримаймося разом!
- Підпишись на наш Telegram-канал: там — оперативні херсонські новини та інсайди
- Наш проєкт, присвячений новинам українського Криму: Кримська бавовна
- Наш Instagram: фото, колажі, короткі цікаві тексти
- Наш Youtube: подкасти, цікаві відео з Херсона та про Херсон
- Підтримати нас можна на PayPal [email protected]
Все буде Україна!
