Виховательку Херсонського дитячого садочку №83 Олену Соценку цьогоріч висунули на здобуття щорічної премії «Global Teacher Prize Ukraine», якою відзначають освітян, які творять зміни та розвивають свою професію. Жінка пройшла окупацію разом зі своїми вихованцями, а нині займається волонтерством.
Видання «Detector. Media» розповідає історію херсонської виховательки, яка у найважчі для нашого міста часи стала опорою не лише для своїх дітей, але й для їх батьків.
Олена Соценко розповідає, що їх садочок й до повномасштабного вторгнення ворога до України був доволі патріотичним й виховував дітей у любові до власної землі та держави. Колектив займався волонтерською діяльністю, до якої долучали й дітей: ті пекли нашим захисникам смаколики, малювали малюнки, а вихователі передавали це все на фронт.
Початок Великої війни та окупації
У перші дні Великої війни в укритті при дитсадку ховалися близько 300 осібФото: cs.detector.media
Буквально напередодні початку Великої війни при дитсадку облаштували велике укриття. У перші дні вторгнення воно стало справжнім прихистком для близько 300 дітей та їх батьків.
«Для збереження життя та спокою дітей [ми, — ред.] проводили тренувальні евакуації, до яких залучили орієнтовно сто учасників. Тренування організували в ігровій формі. Усі діти знали місця, які були закріплені за їхніми групами», — розповідає пані Олена.
Такі ігрові тренування дали свої плоди тоді, коли сталося найстрашніше, — діти не панікували, на відміну від своїх батьків, й спокійно розташовувалися на «власні місця» в укритті, куди самі ж дорослих і приводили.
«У перші жахливі дні, коли все вибухало, сирена не вщухала, літали гелікоптери, літаки, а небо було чорне від вибухів і пожеж, до нашого садочка бігли батьки з дітьми, бабусями та дідусями, знайомими. Вони знали, що в садочку є укриття. На відміну від дорослих, діти сприймали це як ще одну гру, у яку тепер грають усі», — згадує Олена Соценко.
Пані Олена говорить, що розуміла потребу в своїй допомозі саме там, у садочку. Тому вона не могла перебувати вдома — рушила на роботу. Та муже «кипіла робота» — інші викладачі, які так само не могли лишатися вдома, заносили до укриття ковдри, подушки, стільці, лави, облаштовували місця для новоприбулих. До цієї роботи долучилася й Олена Соценко.
А в цей час все більше дітей приводило до укриття при дитсадочку своїх батьків. Для того, аби розважити малечу, до сховку почали приносити іграшки, книжки, олівці, пластилін.
«З перших годин вторгнення росії на територію Херсонської області всім співробітникам рекомендували залишатися вдома та сповістити батьків вихованців про те, що садочок не працює. Та бажання піклуватися про людей, вселяти віру в перемогу, нагадувати, що ми одне ціле та все в нас буде добре, надихало на постійне спілкування з дітьми та їхніми батьками», — пояснює позицію педколективу пані Олена.
У цей час бої велися вже під самим Херсоном. Щоб відволіктися самим й розважити дітей вихователі проводили з ними заняття, гралися та розважали. Це допомогало триматися як дорослим, так й дітям. Педколектив розбився на чергові групи й не полишав своїх вихованців ані на мить.
Коли ж приходив час змінюватися, вихователі не йшли додому, а брали синьо-жовті стяги та рушали на мітинги проти окупації.
«З часом це ставало небезпечно: висловлення своєї думки закінчувалося зникненням людей. Телефони мусили чистити, пересування містом із кожним днем було все більш ризикованим. Ми вже не були захищені, а на медичну допомогу не розраховували. Тому ухвалили рішення виїжджати з окупації на підконтрольну Україні територію», — веде далі свою історію Олена Соценко.
Евакуація та дистанційна робота з дітьми
Коли стало небезпечно й далі перебувати в окупації, пані Олена виїхала до ОдесиФото: cs.detector.media
Офіційних евакуаційних коридорів, попри постійні заклики виїздити з окупованих територій, не було. Їхати довелося на свій страх та ризик.
«Блокпостів було понад десять (це тільки російських), дорога вщент розбита. Якщо щось траплялося з машиною, люди просто залишали її на дорозі. Скрізь стояли згорілі цивільні автівки», — згадує вихователька.
На кожному ворожому блокпосту окупанти перевіряли у всіх присутніх в машині телефони. Чоловіків постійно роздягали й перевіряли на наявність татуювань. Декого без жодних причин та пояснень могли забрати — і не повернути.
Від блокпоста до блокпоста необхідно було рухатися у колоні. Виїзд відбувався під постійними обстрілами, а всі узбіччя були вкриті мінами — будь-який необережний рух міг призвести до найгіршого результату.
Втім пані Олені з родиною вдалося подолати цей шлях й виїхати на підконтрольну Україні територію. Майже одразу ж вона в команді з іншими вихователями взялася проводити заняття з дітками онлайн.
«З кожною групою працює психолог, який займається як із дітьми, так і з батьками; музичний керівник, який проводить ігри з музичним супроводом, піснями, рухливими вправами; логопед, який займається з дітьми індивідуально через відеозв'язок», — розповідає Олена Соценко.
Сама ж героїня нашої розповіді займається переважно з батьками — вона допомагає їм вчити дітей читати та писати.
Більшість дітей з батьками виїхали за кордон. Втім одна родина лишилася в Херсоні — педколектив садочка опікується ними й тримає постійний зв'язок. На свята діткам з цієї родини дарують подарунки, слідкують, щоб не бракувало одягу та харчів.
«Ми справді сім'я, ми одна родина! Ми усвідомили, що виховання любові до рідного краю, патріотизму, який ми «саджали паростками», саме зараз дало плоди», — каже вихователька.
Волонтерська діяльність
Зараз жінка займається з вихованцями дистанційно й плете для українських захисників маскувальні сіткиФото: cs.detector.media
Окрім дистанційної роботи з дітьми та їх батьками пані Олена вирішила долучитися й до волонтерської діяльності. Жінка пішла до «Гончаренко центру» в Одесі, де плете маскувальні сітки для наших воїнів.
Кожен день для Олени Соценко наразі виглядає однаково: зранку — заняття з дітьми, вдень — маскувальні сітки, увечері — підготовка до наступних занять. Якщо випадає вільна година, то жінка займається самовдосконаленням — відвідує вебінари, маратони, вдосконалює знання з безпеки життя. Здобуті в ході цих заходів навички та вміння пані Олена передає батькам та вихованцям.
Дитячий садок, в якому до Великої війни працювала жінка, серйозно постраждав внаслідок ворожих обстрілів — там не лишилося вікон, зруйновані ігрові майданчики, пошкоджена система опалення. До того ж після підриву ворогом дамби Каховської ГЕС будівлю ще й затопило. Співробітники, які наразі перебувають в місті, намагаються бодай якось підтримати заклад, знову запровадили чергування, відновлюють комунікації.
Оселя Олени Соценко й досі перебуває під постійними обстрілами, тож повертатися у Херсон їй небезпечно. Тож їй лишається тільки своєю самовідданою роботою наближати нашу спільну перемогу.
Тримаймося разом!
- Підпишись на наш Telegram-канал: там — оперативні херсонські новини та інсайди
- Наш проєкт, присвячений новинам українського Криму: Кримська бавовна
- Наш Instagram: фото, колажі, короткі цікаві тексти
- Наш Youtube: подкасти, цікаві відео з Херсона та про Херсон
- Підтримати нас можна на PayPal [email protected]
Все буде Україна!
