Щороку в другу суботу вересня в Україні відзначають День українського кінематографа. Історія вітчизняного кіно бере свій початок ще з кінця ХІХ століття й не пов'язана з винаходом братів Люм'єр.
Мало хто знає, але харків'янин Йосип Тимченко винайшов кіноапарат за два роки до славнозвісних французьких братів — він здійснив відкриття апарату, який не лише вів кінозйомку, але й міг здійснювати кінопроєкцію. Свій винахід українець назвав «кінескоп». Знайома назва, чи не правда?
На жаль, через московитську окупацію нашої країни та імперіалістичну політику винахід Тимченка так й не був запатентований, що і дозволило братам Люм'єр привласнити славу винахідників кінематографа собі. Хоча Йосип Тимченко здійснював кіносеанси в Одесі ще 1893 рок, тоді як перший кіносеанс братів Люм'єр відбувся у Парижі 1895 року.
Та сьогодні ми пропонуємо вам поговорити не про історію кінематографа, а про найкращі українські стрічки на думку редакції «Кавун. City». До нашої добірки увійшли як повноцінно вироблені в Україні кіна, так і кілька фільмів, знятих у копродукції з іншими країнами.
ТОП 10 українських кінострічок
«Земля», Олександр Довженко, 1930 рік
Кадр з фільму Олександра Довженка «Земля»Фото: zn.ua
Попри свою ідеологічну складову (боротьба селян проти «кулаків»), сама кіноробота видатного українця Олександра Довженка є Витвором Мистецтва з великих літер. Це один з найкращих фільмів за всю історію світового кінематографа, не кажучи вже про український.
Якщо ми відкинемо комуністичну пропаганду, то побачимо поетику «Землі», через яку режисер намагався розповісти нам зовсім іншу історію: українці нерозривно пов'язані з власною землею, з рідною країною та українською природою.
Наразі переглянути стрічку повністю можна навіть у YouTube:
«Тіні забутих предків», Сергій Параджанов, 1965 рік
Кадр з фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків»Фото: karavan.ua
Легендарна стрічка не менш легендарного режисера Сергія Параджанова є екранізацією однойменної повісті Михайла Коцюбинського про життя та побут гуцульської України.
Перед глядачами постає неймовірний світ карпатських гуцулів, неймовірна природа, давні звичаї та традиції, а також притаманний українському поетичному кіну фаталізм. Можна сказати, що перед глядачем постає українська історія Ромео та Джульєтти, з суто українськими мотивами та життєвими зворотами.
Особливу увагу режисер присвятив тому, аби побут, одяг, аксесуари й загалом усе, що показано у стрічці, були автентичними. Зйомки відбувалися у селі Криворівня та його околицях. Навіть сьогодні там відбувається паломництво українських кіноманів, а місцеві радо діляться власними спогадами про знімання фільму.
Повний фільм наразі можна подивитися у YouTube:
«Білий птах з чорною ознакою», Юрій Іллєнко, 1971 рік
Кадр з фільму Юрія Іллєнка «Білий птах з чорною ознакою»Фото: svoboda-news.com
Один з найвідоміших фільмів з когорти «українського поетичного кіна» від одного з корифеїв та видатних провідників жанру Юрія Іллєнка.
Стрічка розповідає про трагічну долю всього українського народу на прикладі однієї буковинської родини. В часи Другої світової війни рідні брати обирають собі радикально різні долі: один стає до лав червоної армії, інший долучається до Української Повстанської Армії, третій перечікує війну. Роздерта чужими імперіями родина ніколи більше не зможе возз'єднатися...
Повний фільм наразі можна переглянути у YouTube:
«Пропала грамота», Борис Івченко, 1972 рік
Сучасний постер до фільму Бориса Івченка «Пропала грамота»Фото: YouTube / KyivMusicFilm
Ще одна екранізація та класика українського кінематографа — це стрічка «Пропала грамота». Знято фільм за однойменним оповіданням Миколи Гоголя.
Поєднання комедії, трагедії, містики, подекуди відвертого абсурду з українським історичним контекстом, традиціями та стереотипами породжує в глядача неймовірну суміш емоцій. Фільм настільки просякнутий українською ідеологією, що партійна номенклатура не дозволила пускати його у прокат в радянські кінотеатри — стрічку на 10 років поклали на полицю й вона ризикувала ніколи не отримати свого глядача.
До речі, ви звернули, що майже усі названі нами досі стрічки в головній ролі мали видатного українського актора Івана Миколайчука? На жаль, саме через названі нами фільми, й «Пропалу грамоту» зокрема, в нього почалися проблеми з окупантами, які звинуватили артиста в «націоналізмі». Миколайчука відлучили від кінематографа й у віці 46 років він помер.
Фільм «Пропала грамота» можна переглянути повністю в YouTube:
«Поводир», Олесь Санін, 2013 рік
Кадр з фільму Олеся Саніна «Поводир»Фото: volynnews.com
Історично-художній фільм Олеся Саніна «Поводир» показує нам реалії радянської окупації в Україні у 1932-1933 років.
У повітрі вже витає передчуття страшного Голодомору, Україна стоїть на порозі невідворотної катастрофи... У цей час сліпий кобзар Іван Кочерга подорожує Україною. Колишній воїн УНР зустрічає у своїй подорожі хлопчика Пітера — він приїхав до України зі Сполучених Штатів Америки разом з батьком.
Волею долі Пітер опиняється в одному товарному вагоні зі сліпим кобзарем й стає його поводирем. Пітер вчить Івана своєї заморської мудрості, натомість старий українець вчить хлопчика життю. Навколо ж уже розгортається одна з найбільших трагедій, яку наш народ переживав за всю свою історію...
«Позивний «Бандерас», Заза Буадзе, 2018 рік
Постер до фільму Зази Буадзе «Позивний «Бандерас»Фото: ukrinform.ua
Фільм Зази Буадзе «Позивний «Бандерас» присвячено московитсько-українській війні в її стадії до повномасштабного вторгнення ворога до нашої держави. Події відбуваються на Донбасі.
Восени 2014 року розвідник Антон Саєнко з позивним «Бандерас» в ході виконання бойового завдання потрапляє у рідне село, де зіштовхується з неприємною реальністю — далеко не всі місцеві жителі є патріотично налаштованими. Як поєднати довоєнні особисті стосунки та реалії війни, коли вчорашні друзі підтримують ворога?
Фільм викладений у загальний доступ, повністю переглянути його можна в YouTube:
«Гуцулка Ксеня», Олена Дем'яненко, 2019 рік
Кадр з фільму Олени Дем'яненко «Гуцулка Ксеня»Фото: planetakino.ua
Унікальне для сучасного українського кінематографа явище — фільм-мюзикл. Саме представником такого кіна і є стрічка Олени Дем'яненко «Гуцулка Ксеня». Це екранізація однойменної оперети Ярослава Барнича.
1939 рік. Захід України ще не окупований більшовиками — лишається якихось кілька тижнів до біди...
У цей час до мальовничої Ворохти у Карпатах приїжджає американець українського походження Яро. Він шукає собі дружину з-посеред українок, адже так йому заповідав батько. Інакше Яро ніколи не отримає його спадок.
Американець має намір пошлюбитися з першою-ліпшою, що припаде йому до душі, й забрати її з собою до Сполучених Штатів. Втім тут він зустрічає Ксеню...
«Атлантида», Валентин Васянович, 2019 рік
Кадр з фільму Валентина Васяновича «Атлантида»Фото: takflix.com
Фільм-антиутопія Валентина Васяновича став справжнім проривом у сучасному українському кінематографі. Головні ролі в ньому виконали не професійні актори, а волонтери та ветерани московитсько-української війни.
Стрічка розповідає про життя Донбасу після війни (на момент знімання йшлося про Антитерористичну операцію). Випалена, винищена, практично непридатна до життя земля, яка стала прихистком для купки зламаних людей. Вони не бачать себе деінде, вони живуть у власному «заповіднику». Але їх життя важко назвати інакше, як виживання. Втім навіть тут є місце для кохання...
Фільм просякнутий болем та стражданням, через який проходять українці. Особливо ті, які втратили свої домівки через збройну агресію терористичної країни.
«Мої думки тихі», Антоніо Лукіч, 2020 рік
Кадр з фільму Антоніо Лукіча «Мої думки тихі»Фото: dovzhenkocentre.org
«Мої думки тихі» — це трагікомедія, в якій підіймається вічне питання про стосунки батьків та дітей.
Фрілансер-звукорежисер Вадим Ротт отримує запрошення на роботу до Канади, втім його матір Галина не відпускає сина у далеку подорож. Чоловік отримує дивне завдання — записати звуки свійських тварин. Для цього він разом з мамою подорожує рідним Закарпаттям.
Безліч кумедних ситуацій перемежовується з серйозними темами, режисер наче дискутує з глядачем, звертаючись до нього словами акторів й спонукаючи задуматися над власним життям.
«Люксембург, Люксембург», Антоніо Лукіч, 2022 рік
Кадр з фільму Антоніо Лукіча «Люксембург, Люксембург»Фото: itc.ua
Ще одна трагікомедія від українського режисера Антоніо Лукіча на тему стосунків батьків та дітей. Брати-близнюки Коля та Вася виросли без батька. Вже у дорослому житті вони дізналися про те, що він живе за кордоном — у Люксембурзі. На цей час він вже доживає свого віку.
Брати вирішують познайомитися з батьком, який їх покинув, і вирушають у далеку подорож. Та чи виправдає він їхні сподівання?..
Тримаймося разом!
- Підпишись на наш Telegram-канал: там — оперативні херсонські новини та інсайди
- Наш проєкт, присвячений новинам українського Криму: Кримська бавовна
- Наш Instagram: фото, колажі, короткі цікаві тексти
- Наш Youtube: подкасти, цікаві відео з Херсона та про Херсон
- Підтримати нас можна на PayPal [email protected]
Все буде Україна!
