14 місяців у російському полоні: що відомо про Херсонського міського голову Ігоря Колихаєва

Усі покинули місто. З керівництва нікого не залишилося. Він був єдиним, хто залишився.

Наша редакція надсилала відповідні запити до Офісу президента, Генпрокуратури та інших установ про перебування Ігоря Колихаєва в полоні. Отримали лише одну відповідь — від державного підприємства «УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЦЕНТР РОЗБУДОВИ МИРУ», який виконує функції Національного інформаційного бюро відповідно до Женевських конвенцій про поводження з військовополоненими та про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року. Якщо коротко, то держава Україна робить все можливе, аби визволити з полону всіх українців, зокрема і Ігоря Колихаєва.

«Боюся, що не повернеться додому живим»: що каже син Ігоря Колихаєва

20 серпня 2023 року журналісти Радіо Свобода оприлюднили інтерв'ю з сином Ігоря Колихаєва Святославом. Ми передруковуємо ключові, на наш погляд, тези цього інтерв'ю.

– Звісно, ніхто не знав, що розпочнеться [масштабна] війна. Перші дні батько взагалі ніяк це не коментував, тому що він постійно перебував на роботі та чекав на інструкції з Києва, які він весь час просив йому надати. Наскільки я розумію, влада надала їх лише наприкінці березня, хоча Херсон окупували на початку березня. Разом з батьком був до середини квітня, а потім виїхав з рідного міста.

За словами Святослава, батько не виїхав у перші дні повномасштабного вторгнення, оскільки «не міг як міський голова покинути Херсон». Так само на питання, чому не виїхав, Ігор Колихаєв відповідав і під час окупації.

– Він, як мер, взяв на себе певні обов’язки перед громадянами, Конституцією України та центральною владою. На мої пропозиції виїхати з Херсону, батько відповідав, що «має виконувати свої обов’язки». Зокрема залишитися з громадянами, підтримувати життєдіяльність міста. Ми разом виконували певну роботу: розвозили їжу, завозили ліки, тобто займалися ось такими життєдіяльними процесами, намагаючись стримувати паніку серед людей. На мою думку, коли мер на місці, то жителям спокійніше. Наприклад, коли міський голова виїжджає в перший день, перебуває в безпеці й каже: «Я буду з іншого міста керувати. Ви тримайтеся, все буде добре», то це вже інша ситуація. Мій батько вирішив дотримуватися першого варіанту.

– Його затримали разом з п’ятьма іншими працівниками мерії. Вони всі в цей час перебували на робочому місці. У цей день приїхав автобус з військовими, вони вдягли мішки на голову працівникам міськради та вивезли у невідомому напрямку. Потім ми дізналися, що це був ІТТ (ізолятор тимчасового тримання – ред.) у Херсоні.

Святослав зазначає, що про затримання батька дізнався від друзів, які побачили цю інформацію в соцмережах. Після цього хлопець зв’язався з колегами батька, які підтвердили, що його забрали російські військові.

Хлопцю вдалося виїхати з Херсону наприкінці квітня. Він розповідає, що йому пощастило, оскільки виїжджав у великому автобусі з іншими людьми, а окупанти на блокпостах не перевіряли у чоловіків документи.

Після виїзду з Херсону він продовжував підтримувати контакт із батьком. Під час розмов вони не обговорювали тему окупації, лише говорили про сімейні справи, згадує син херсонського мера.

Святослав припускає, що окупанти могли схиляти батька до співпраці.

– Під час окупації батько дотримувався чіткої проукраїнської позиції, яка простежувалася зокрема в його дописах у соцмережах та інтерв'ю. Окупанти захопили Херсон на початку березня, але близько наступних 60 днів на міській раді продовжував майоріти прапор України. Російська влада зняла його, коли батька затримали. Я так розумію, їхня задача була схилити його до співпраці, тому що він мав дійсно велику підтримку в регіоні.

За словами сина міського голови Херсону, інформацію про батька він отримує зараз переважно від людей, які звільнилися з полону.

– Звільнені з полону розповідають, що після деокупації Херсону окупанти вивезли батька до Каланчака, потім до Чаплинки. За інформацією, яку я отримав на початку лютого 2023 року, батько перебував у Новотроїцькому. Це те, що я знаю 100%, і про що стверджує велика кількість людей, з якими досі підтримую контакт. Після цього періоду я вже про нього нічого не знаю.

За останніми даними, які має Святослав, Ігор Колихаєв був, як він стверджує, у критичному стані.

– До батька застосовувалися тортури та знущання. Багато людей, які перебувають у безпеці, надали свідчення про це правоохоронним органам. За словами свідків, стан мого батька критичний. За рік тортур та знущань, він надмірно схуд, почав втрачати свідомість. Відлік йде погодинно та я боюся, що він може не повернутись додому живим.

Святослав стурбований, що не отримує достатньо інформації від владних структур щодо дій стосовно повернення батька з полону.

– Я вже неодноразово звертався до всіх можливих державних структур України, громадських організацій, міжнародних організацій з проханням допомогти мені повернути батька, або хоча б дізнатись хоч якусь достовірну інформацію про нього. Попри мої очікування, за рік я не отримав чіткої відповіді.

– Чому влада не хоче комунікувати зі мною? Я не розумію, як можуть рік тривати перемовини щодо мера обласного центру. Тобто, коли у нас 20 тисяч полонених, яка надія залишається у звичайних громадян, які чекають своїх дітей, братів, сестер з полону, коли вони бачать, що вже 13 місяців не можуть обміняти мера та про нього взагалі мовчать? Який у нього сьогодні статус? Де він перебуває? Чому про нього нічого не кажуть? Чи має Офіс президента хоча б якийсь план дій та на якому етапі перебуває процес перемовин або дій нашої держави задля звільнення мого батька? Ось ці питання мене більш бентежать.

Юнак каже, що звертався і в Офіс омбудсмена, де пояснили, чому не можуть обміняти мера Колихаєва.

– Мені повідомили, що однією з основних причин, чому батька не можуть обміняти – Росія не підтверджує його знаходження у них. Ось на цьому все і базується. Я взагалі не бачу якихось конкретних дій від нашої влади, щоб його повернути. Це мене розчаровує, адже складається враження, що людину просто викреслили з життя свого міста та країни. Люди у мене постійно цікавляться: «Як батько? Де батько?», а мені навіть нічого відповісти, я не знаю.

У координаційному штабі з питань поводження з військовополоненими відповідають, що Ігор Колихаєв вважається зниклим безвісти, «ймовірно полон», зазначив Святослав.

Син Колихаєва каже, що звертався і до міжнародних організацій, таких як ООН, Міжнародний комітет Червоного Хреста (МКХЧ). Вони зареєстрували звернення і ніякої відповіді не надали, стверджує він.

Кавун.City продовжує слідкувати за долями полонених українців, зокрема Ігоря Колихаєва. Ми сподіваємось, що всі повернуться з полону живими.