Запальні хвороби сечовидільної системи - патології, з якими, зважаючи на особливості будови організму, частіше стикаються жінки, ніж чоловіки. Для боротьби з цими недугами використовують комплексне лікування, яке передбачає прийом антибіотиків, НПЗЗ і діуретиків. Одним із найчастіше призначуваних засобів із сечогінним ефектом вважається Канефрон H - препарат, створений на основі лікарських рослин.
Симптоматика інфекційних захворювань сечостатевої системи
Основними причинами виникнення цього захворювання є потрапляння патогенних мікроорганізмів у сечовипускальний канал і розмноження бактерій у сечовому міхурі. За відсутності належного лікування організм слабшає, а інфекція починає поширюватися і вражає верхні відділи системи сечовиділення. Тому вкрай важливо діагностувати її наявність на ранніх етапах розвитку запального процесу. Негайно потрібно звернутися до лікаря за таких симптомів:
- печіння і больові відчуття під час сечовипускання;
- прискорена потреба в справлянні потреби;
- запах і колір урини, що відхиляються від норми;
- болі в ділянці таза;
- збільшення температури;
- пластівчасті виділення в урині.
Для виявлення патологій інфекційного характеру проводять лабораторні аналізи біоматеріалів хворого.
У яких випадках необхідний прийом діуретиків
При захворюваннях сечовидільної системи порушується процес відтоку сечі, що стає причиною ниркових набряків. У зв'язку з цим у складі комплексної терапії хвороб є сечогінні засоби. Принцип дії діуретиків полягає в посиленні швидкості утворення і виведення урини з організму, тим самим вони допомагають усунути зайву рідину.
Ці лікарські засоби не тільки допомагають позбутися набряклості, а й сприяють виведенню токсинів та інфекцій із сечею, тому вони ефективні за таких хвороб сечостатевих органів:
- пієлонефрит;
- цистит;
- уретрит;
- гломерулонефрит;
- інтерстиціальний нефрит.
Деякі препарати із сечогінною дією, особливо рослинного походження, мають спазмолітичний, протизапальний і протимікробний ефекти. Це особливо важливо під час терапії запалень сечостатевих органів.
Виходячи з ефективності, розрізняють три групи діуретиків:
- з яскраво вираженим ефектом (петльові, осмотичні);
- середньої дії (тіазидні та тіазидоподібні);
- зі слабко вираженим ефектом (прямі та непрямі антагоністи альдостерону, інгібітори карбоангідрази).
Важливо розуміти, що під час використання діуретичних засобів з організму виходять натрій, калій та інші речовини, тому здійснювати їхній прийом потрібно за призначенням лікаря, дотримуючись зазначеного ним дозування і тривалості курсу. В іншому разі можна завдати шкоди здоров'ю і зіткнутися з небажаними наслідками.
