«Вони проводили обшуки в сусідньому будинку: десятеро людей — вибачте, це не люди — з автоматами на верхньому поверсі, десятеро нелюдей внизу — і так ходили по квартирах». Херсонська художниця Оксана Оснач пережила окупацію і продовжувала створювати картини буквально під носом у ворога. Серед її картин — унікальні твори на... рибі. Після деокупації Херсона Оксана виїхала і нині її роботи можна побачити в київському музеї.
29 квітня 2023 року в Музеї історії міста Києва відкрилась виставка херсонської художниці Оксани Оснач. Це не лише створені в окупації картини, які варті уваги, а й унікальні витвори — живопис на рибі.
Давню чумацьку традицію художниця відроджує разом із херсонським краєзнавцем
Про давню чумацьку традицію створення живопису на рибі Оксані Оснач розповів херсонський історик, краєзнавець Андрій Лопушинський, він зараз працює в київському музеї. Саме Андрій віднайшов інформацію про ікони, написані на камбалі, і захотів відродити давню чумацьку традицію. Але виявилось, що жодного зразка ікони на камбалі в Україні не збереглося: камбали з зображеннями Діви Марії та Ісуса Христа зберігаються у Російському етнографічному музеї у Санкт-Петербурзі, розповіла Оксана Оснач.
Історію про те, як Оксана стала створювати свої роботи на рибі, досліджували і наші колеги з видання О, море. Саме тоді Оксана Оснач розповіла, що сьогодні достеменно відомо, що святих малювали не лише на полотні чи дереві. От наприклад, моряки зображували святих угодників на штурвалах. Андрій Лопушанський додав, що ікона слугувала похідним оберегом для чумака.
Після довгої подорожі камбалу із зображенням святих чумаки передавали до церкви. Нічого не відомо, що ж відбувалося далі. Припускають, що такі експонати не виставляли на загальний огляд, а зберігали в церковному сховищі, а потім спалювали.
Рибу для перших малюнків віднайшов саме Андрій Лопушинський. Любитель традиційної херсонської солоної рибини, Андрій з тих пір, як віднайшов безцінну інформацію, шукає рибину, яка б підійшла саме для мистецького об'єкту. Втім, достеменно невідомо, як саме рибу розписували чумаки, тож мисткиня експериментує.
Мистецтво в окупації: писала картини попри загрози
Оксана Оснач під час відкриття виставки розповіла про життя в окупації. Вона пережила всі 8,5 місяців окупації Херсона. Перший місяць не могла писати картин — почала це робити 22 березня 2022 року. Тоді росіяни вже викрадали і вбивали херсонців, були перші спроби силових розгонів проукраїнських мітингів.
«В сусідньому будинку росіяни проводили свої «обшуки», — розповідає Оксана. — Десятеро людей — вибачте, це не люди — з автоматами на верхньому поверсі, десятеро внизу — і так ходили по квартирах».
Оксана Оснач та Андрій Лопушинський
Оксані, можна сказати, пощастило: її не знайшли. Вона і сама дивується такому щасливому збігу, адже в Херсоні викрадали і катували навіть просто за віднайдений українськиий прапор, українську мову тощо. Так Оксана створювала в окупації цілі полотна робіт — саме їх, а також інші, можна побачити в київському музеї. Художниця розповіла, що виставки в інших містах також планують.
Картина Оксани Оснач
Картина Оксани Оснач
Картина Оксани Оснач
Картина Оксани Оснач
Картина Оксани Оснач
Картина Оксани Оснач
Картина Оксани Оснач
Оповіді про чумаків та історія Херсонщини в одній виставці
Виставка робіт Оксани Оснач — це не лише живописні роботи, а й просвітницькі матеріали з історії чумаків. Тут ви можете побачити і інсталяцію з сіллю, і карту чумацьких шляхів, а ще — подивитись кіно про історію Херсонщини.
На одному зі стендів ми побачили цікавий народний переказ про впровадження християнства Князем Володимиром.
Оповідання, записане у 1920-х рр. зі слів Параски Олійникової віком 113 років з села Вільховець Звенигородського району Черкаської області. Стилістика та орфографія збережені відповідно до джерела.
«... Кажуть, що й наша віра пішла з чумаків. Вона десь була, а тільки що не в нас, а чумаки їздили по світі, то й цю віру знайшли. Кажуть, що князь Ладимір був найбагатчий чумак. він спочатку й сам з валкою ходив у дорогу, а потім, як уже розбагатів, що мав аж сорок-сороков волів, то перестав сам ходити, а посилв нанятих чумаків. А тоді чумаки не тільки ходили в своїй землі, як оці що недавно перестали ходить з чумачкою, а вони ходили й по чужих землях. Отако наберуть чумакки того, чого в чужій землі нема, то й везуть, а відтіля до нас привозять чого тут нема. І ото ж ходили вони, ходили скрізь, по чужих землях і якось ішли коло церкви то й зайшли: бачать, що люди вештаються, співають, то й думали, що яке гульбище. Коли, дивляться, аж ні, прибрано дуже гарно, все в золоті аж сяє, піп ходе й кадить ладаном, а люде всі стоять, похилили голови й щось тихенько щепочуть, а на хорах так браво співають, аж серце в'яне. Так їм чудово стало, ніхто не балака, питаються, ніхто не одповідає, всі в чистому повбирані, а чумаки, а чумаки в смолі й з батогами поміж ними стоять. Вийшли вони на двір, питають, а їм і кажуть: то ж церква, ми сюди ходимо Богу молитися! Наслухались вони там багато про цю віру, набрали ладану та й поїхали. Як приїхали до Ладиміра та й стали казати: «От як надивилися й наслухалися як люди живуть і як вони богу моляться. Там аж за морем у чужій землі є така віра, що якби ви пішли в їхню церкву та послухали, ви б і їсти не захотіли, й не спали б та слухали і дивилися б!»
Накурив Ладимір ладаном, пахне браво. Каже він до своїх чумаків: «Як будете ви ще туди їхать, то візьміть і мене з собою». Так вони й зробили, взяли його з собою. Приїхав він, обійшов скрізь по церквах, порозпитував попів про все, що хотів. І йому все дуже вподобалось. Пішов до попів, вихристився, відговівся, а тоді каже чумакам: «Не беріть ніякого краму, наберіть тільки хрестиків та ладану». Набрали вони на вози хрестів і ладану, привезли до Києва, а Ладимір повисипав ті хрещики в багатьох хатах і задумав собі повихрищувати всіх людей. Коли рано дивиться, аж з кожної хати, де лежали хрести, зробилась церква, геть і стіни й баня, а на бані хрест стоїть! Йому ще більше захотілось хрестить людей. Взяв він і загнав у Дніпро всіх разом людей, хто хтів, хто й не хтів, і там їх гуртом Ладимір похрестив, і всім давав хрестики і був для всіх батьком хрещеним. А ті церкви, що поробились з хатів у яких були висипані хрести, так і залишились церквами, а Ладимір дивився на ті церкви та й будував ще більше таких самих». Матеріяли до вивчення виробницчих об'єднань. Ви. 2 Чумаки / За ред. А. Лободи К., 1931, с. VIII — IX.
Таких переказів на виставці багато: і про жіночу чумацьку працю, і про те, як чумаки дітей своїх на ймення не знали, і дуже багато інших. Виставка — це своєрідний набір свідчень про історію чумаків та Херсонщини зокрема.
Московський патріархат проти ікон на рибі
На рибі Оксана Оснач зображує зокрема ікони — так робили і чумаки, ми про це писали вище. Художниця розповіла, що вона запитувала у священнослужителів їхньої думки про це. Цікаво, що священники московського патріархату були категорично проти: вони вважають, що ікона може бути виключно канонічною — традиційною у нашому розумінні. Тоді як панотці Київського патріархату, почувши історію, нічого проти не мали, адже наші предки шукали різних шляхів зображення ікон — і кожен із них цілком прийнятний, коли людина хоче щиро звернутись до Бога.
Особлива шана під час виставки робіт Оксани Оснач — Воїнам ЗСУ. Окрім хвилини мовчання в пам'ять про загиблих, Оксана також збирає кошти для наших Воїнів на південному напрямку.
Тримайте ще фото з виставки та слідкуйте за анонсами у вашій громаді
Такими були чумацькі шляхи на Херсонщині у XIX столітті
Зайвих вам доказів, що Крим — це Україна
Тримаймося разом!
- Підпишись на наш Telegram-канал: там — оперативні херсонські новини та інсайди
- Наш проєкт, присвячений новинам українського Криму: Кримська бавовна
- Наш Instagram: фото, колажі, короткі цікаві тексти
- Наш Youtube: подкасти, цікаві відео з Херсона та про Херсон
- Підтримати нас можна на PayPal [email protected]
Все буде Україна!
