У Фейсбук-профілі херсонця Івана Сімочкіна написано: «Весь світ для рашистів стане Чорнобаївкою». Важко повірити, але понад 30 років херсонець Іван був громадянином Росії — зрештою зненавидів цю країну і після початку війни 2014 року робив все, аби знову стати громадянином України. Йому це вдалось. За місяць до повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Читайте неймовірну історію, якою Іван Сімочкін поділився публічно.
Ми би мабуть не повірили в цю історію, якби не знали Івана як нашого вірного підписника, який допомагає нам, ділиться інформацією і нерідко підказує, що не так. Ця історія дійсно нагадує сюжет для роману — можливо після нашої публікації хтось і надихнеться та напише чудовий літературний твір про життя Івана.
Почав Іван власне з того, що зауважив: сьогоднішні переслідування патріотів України, які подекуди набирають обертів, нагадують його молодість часів СРСР. До речі, Іван зізнається, що доклав руки до того розвалу: «Я вже давно не вважаю себе політичним активістом, яким я був колись багато років з часів молодості, коли ми зламали хребет тоталітарній Імперії Зла і розвалили СРСР у 1991». Іван зізнається, що має стійкі політичні погляди, які будуть не довподоби владі, відтак, є вірогідність, що в певний час вона (влада) почне шукати проти ньогго «компромат», як раніше робило це ФСБ, щоб дискредитувати в очах співвітчизників. А дійсно, згадайте, скільки людей намагаються таврувати виключно за те, що народились на території Росії, мають там родичів чи колись працювали. Те саме відбувається і з Кримом: пригадайте, скількох людей називали «ватою» або «сепаратистами» лише тому, що вони походять з Криму, жили там або мають родичів.
Увага! Суб'єктивна думка журналістки. Ми не можемо клеймувати когось лише за фактом народження, навчання чи інших абсолютно безневинних речей. Тільки реальні зв'язки і діяльність можуть стати доказами роботи на росіян або загалом роботи проти України. І ви мабуть здивуєтесь, якщо дізнаєтесь, що, наприклад, Кирило Стремоусов — уродженець української Горлівки, Володимир Сальдо — української Миколаївщини, Віталій Булюк — української Херсонщини, а якщо точніше — Голопристанського району, такого славетного тими самими херсонськими кавунами. Отже, справа не в місці народження, а в конкретних справах. Хоча місце народження і навчання цілком можуть свідчити про налагодження певних зв'язків, але це ще треба довести. Кінець суб'єктивної думки журналістки.
Отже, для того, аби якісь факти з життя Івана Сімочкіна не могли стати «сенсаційною знахідкою», він відкрито оприлюднив деякі факти своєї біографії і свої ставлення до них. Ось тут починається найцікавіше.
Паспорт Росії отримав під впливом родини
Іван переїхав з Херсона до Москви у віці 17 років — це був 1986 рік, Іван поїхав вступати до МДУ (рос. МГУ) і залишився там вже на пару десятиліть.
Але йшли роки, у Івана з'являється московська родина, доньки-москвички, — і все йшло до того, що так у Москві Іван і проживе все життя. Паспорт РФ Іван отримав у 2004 році під впливом родини — «тоді ще ніщо не говорило навіть про можливість війни, а тому, як каже наш теперішній президент України, я подумав «какая разніца», якщо я живу в Росії, та й буду «як усі».
Далі було ще цікавіще — фірмове російське хамство: «Коли мене викликали отримувати паспорт, я поцапався з офіцершою, яка була схожа на гестаповку, і вона мені зневажливо кинула: «Скажите спасибо, что вам вообще согласились дать российское гражданство!» Я ледве стримався, щоб не сказати їй, що я в гробу бачив їхній паспорт і взагалі вважаю це своє рішення великою помилкою. Але справа була вже зроблена, назад дороги не було. Нагадаю, то був 2004 рік».
Минуло 10 років, Іван жив у Москві, ростив дітей, а також, як він каже, «активно але безуспішно боровся з путінізмом з перших часів воцаріння упиря, переживав за наш вже другий Майдан».
Іван Сімочкін
Останньою краплею стали танки, які увійшли в Крим 2014 року: «Я публічно прокляв Росію»
Коли у лютому 2014 в Крим увійшли російські танки і почалася війна, це стало останньою точкою і вибір Івана був моментальним і однозначним: «Я публічно прокляв Росію, заявив, що більш нічого спільного не маю ні з цією державою, ні з її поганим народом, який я по дурості колись вважав «дружнім». Це моє відкрите звернення цитувало тоді Радіо Свобода, це не було десь «на кухоньці», мій розрив з Росією був публічним і однозначним».
І так збіглося у часі, що у травні 2014 року Івану виповнюється 45 років — паспорт РФ стає недійсним, необхідно отримувати новий: «Звісно я цього робити не збирався, старий паспорт я викинув, і на цьому своє російське громадянство я оголосив закінченим».
Іван зазначає, що йому можуть закинути, що «це так не працює» і для того, щоб вийти з російського громадянства, потрібно звернутися до органів і пройти певні процедури: «Але з 2014 року я вважав Росію державою-ворогом, я не визнаю її органи і її владу над собою».
З того ж момента Іван постійно мріяв повернутись назавжди в Україну. Але шлях додому розтягнувся ще на довгі роки — не все в житті вдається швидко і легко, додає Іван.
Росія наздогнала вже в Херсоні
Через те, що паспорта в Івана не було, він навіть думав про те, що якось перетне кордон контрабандними тропами незаконно. Але ці міркування були занадто фантастичними — і нарешті у 2021 році йому сказали: «Досить випєндрюватися, ми зараз допоможемо тобі зробити новий паспорт — і поїдеш в свій Херсон, як нормальна людина».
І так і сталося. У січні 2022 Іван приїхав до Херсона з паспортом РФ. Відразу за місяць (на початку лютого 2022) відновив своє громадянство України, яке насправді і не втрачав усі ці роки, як виявилося.
Паспорт РФ, з яким Іван перетинав кордон, він знищив: «Порізав на шматки і викинув у смітник. У мене були думки зняти це на відео і зробити публічно, але, по-перше, під час окупації це було небезпечно, м'яко кажучи. Але не це було головним. Мені самому було огидно, що в мене взагалі був цей паспорт у руках, щоб я ще й комусь про це розповідав і показував».
А зараз ми процитуємо те, що зазначив Іван щодо його російського громадянства:
«Так, колись в мене було російське громадянство. Я його вважаю розірваним з початку нападу РФ на Україну у лютому 2014.
Так, Російська Федерація може вважати мене «її громадянином», я серти хотів на те, що вони вважають. РФ — ворог, який має бути знищений.
Держава Україна юридично не визнає жодні інші іноземні документи про громадянство українця, окрім паспорта громадянина України. І я, разом з моєю Державою, визнаю виключно моє громадянство України. Жодних інших в мене немає і не буде ніколи, вони мені не потрібні».
Постскриптум: «Коли усі навкруги були приголомшені від шоку і жаху вторгнення орди, я ходив щасливий, як слон»
Як почувалась людина, яка щойно повернулась до Херсона, позбувшись російського громадянства і поновивши українське, і за місяць побачила вторгнення росіян? Щасливою! Іван Сімочкін розповідає, як це:
«Перші тижні у Херсоні в окупації усі знайомі дивилися на мене, як на диковину. Чувак приїхав з Росії, а тут Росія приїхала за ним на танках. Найчастіше питання, яке мене вибішувало, було таким: «Не шкодуєш, що приїхав?»
Курйоз ситуації був в тому, що коли усі навкруги були приголомшені від шоку і жаху вторгнення орди, я ходив щасливий, як слон: я дивом зміг вистрибнути з пащі чудовиська в останню мить. Ще б трохи — і пастка захлопнулася, і я б здох в Росії, я б там просто не вижив би, спалив би себе біля Кремля».
Тримаймося разом!
- Підпишись на наш Telegram-канал: там — оперативні херсонські новини та інсайди
- Наш проєкт, присвячений новинам українського Криму: Кримська бавовна
- Наш Instagram: фото, колажі, короткі цікаві тексти
- Наш Youtube: подкасти, цікаві відео з Херсона та про Херсон
- Підтримати нас можна на PayPal [email protected]
Все буде Україна!
