Окупація Херсона у 2022 році відкрила багато рис характеру і світоглядних цінностей пересічних херсонців та херсонок, які відважно, незважаючи на обстріли та загрози потрапити до російського полону, продовжували допомагати тим, хто потребував допомоги. Розповімо вам лише про кількох таких херсонок.
Наталя Шатілова-Погасій: «Допомагали херсонцям під час окупації – допомагаємо і під обстрілами»
Із перших днів входу росіян до Херсона Наталя разом із колегами з Товариства Червоного Хреста допомагають херсонцям, які не можуть самі про себе подбати: люди з інвалідністю, херсонці похилого віку тощо. Вже кілька років Наталю добре знають в Херсоні саме як волонтерку – під час окупації її волонтерське служіння стало особливо помітним.
Наталя Шатілова-Погасій
Перші дня захоплення Херсона росіянами стали важким випробуванням: хтось їхав, хтось залишався, росіяни хаотично вчиняли мародерства та розстрілювали автівки з мирними людьми. Люди в паніці скуповували залишки товарів в магазинах та аптеках, а у передмісті точились бої – було багато поранених та загиблих, потрібна була медична допомога, ліки та перев’язувальні матеріали. В цей же час припинили виплачувати низку соціальних виплат – і багатьом знадобилась допомога як у вигляді продуктових наборів, так і у вигляді ліків. Від перших днів перебування росіян в Херсоні Товариство Червоного Хреста і Наталя зокрема допомагають херсонцям.
Потрапляли до полону росіян – були там дві доби. Наталя розповідала, що фізичних тортур не було, але моральний стан був жахливим. Втім, продовжували допомагати – надавали допомогу в окупації в Херсоні, після деокупації активніше стали доставляти допомогу і до громади неподалік Херсона.
«Що таке адресна допомога в Херсоні? Це коли телефонують, пишуть у мессенджери або просять сусідів прийти до нас маломобільні, старші, лежачі херсонці і ми шукаємо можливість максимально зібрати та привезти їм потрібні речі. Ми поруч!», — зазначає Наталя. Такою була її волонтерська робота в окупації – такою вона лишається і зараз. Наталя разом із колегами перейшли дійсно на адресну допомогу, аби не наражати на небезпеку людей у чергах, адже обстріли не вщухають, а повітряна тривога – це лише для артилерійського обстрілу: коли росіяни стріляють з «Градів», мінометів чи скидають на Херсон запалювальні суміші, тривоги не буває.
У грудні загинула Вікторія, колега Наталі, – від обстрілу росіян, на ганку Товариства Червоного Хреста у Херсоні. Отримували поранення інші волонтери: під час окупації та вже після. Але всі продовжують працювати.
Ірина Дерев’янко: «Моє серце б’ється в ритмі ЗСУ»
Печиво з таким написом Ірина сфотографувала і виставила на своїй сторінці у Фейсбук. Після деокупації Херсона Ірина втретє стала бабусею, а під час окупації – допомагала. Ірина Дерев’янко, яку в Херсоні добре знають як громадську діячку у спортивній сфері, протягом всього часу окупації допомагала херсонцям з усім необхідним, зокрема продуктами.
Ірина Дерев'янко
Прості дописи на сторінці Профспілки працівників фізкультури і спорту та невеличкі фотозвіти не давали херсонцям “зламатись”, попри те, що окупанти намагались всіляко донести наративи про те, що “вас кинули, київський режим здався”. Так, ці наративи були і в Херсоні. Номер картки, невеличкі звіти та незламний авторитет Ірини забезпечували довіру до неї.
Сьогодні Ірина продовжує допомагати – вже після деокупації. Продовжує жити в Херсоні – під загрозою обстрілів. Фото стало більше – це логічно, далеко не все можна було публікувати під час окупації.
Катерина Цимбалюк: «Свобода у нас в крові. Це робить нас сильними»
Катерину добре знають в медіасфері Херсона: журналістка, тренерка з ораторського мистецтва. Всю окупацію пережила в Херсоні. Після деокупації допомагає херсонцям.
Катерина Цимбалюк
Катерина була однією з перших, хто після деокупації запропонували зв’язатись із рідними херсонців, перевірити, як вони і допомогти чим потрібно. Після деокупації тиждень в Херсоні взагалі не було майже жодного зв’язку, електрики не було три тижні. Відтак, деякі херсонці про деокупацію дізнались за кілька днів – не 11 листопада, а пізніше. Херсонці старшого віку та хворі люди потребували термінової допомоги. Почались обстріли – люди, які виїхали, готові були допомогти грошима, аби хтось дізнався про долю їхніх рідних у Херсоні та можливо придбав необхідне. Картка, особисті повідомлення, фотозвіти, — і Катерина разом із друзями та рідними допомагає тим, чиї рідні залишились в Херсоні та не можуть самі собі дати ради.
«Адреси я пам'ятаю краще, ніж імена. Коли розмовляю із чоловіком, то так і кажу: «Сумська дзвонила" або «П'ятихатська сказала, що треба...» Я не думала, що події, які минули кілька місяців, тижнів та навіть днів тому, так швидко перетворюються на хроніку...
Заплющую очі й пригадую: ось ми в черзі за цибулею, початок війни, швидко зникає все, люди поспішають зробити запаси. Я потім ще захворіла, бо змерзла. Ось жінка розповідає, як три години стояла за кормом для котів! Ось ми йдемо по хліб на «АТБ» на «Три штика», треба поспішати, бо розберуть...».
Сьогодні Катерина продовжує допомагати тим, хто цього потребує: передусім людям старшого віку. А ще – поширює інформацію про допомогу від інших, адже має велике коло знайомих і друзів, тих, хто їй довіряє.
Лариса Польська і фонд громади міста Херсон «Захист»
Ларису Польську і фонд «Захист» також добре знають в Херсоні. Під час окупації вони допомагали і продовжують допомагати родинам, що мають дітей, у Херсоні та на Херсонщині. Лише у грудні 2022 року 265 родин отримали допомогу від Фонду громади міста Херсон «Захист». Допомога – це виплати по 2200 гривень родинам, що мають дітей як в окупованих громадах, так і в деокупованих. Фонд приймає пожертви на свої рахунки та звітує про допомогу онлайн. В грудні допомога для родин надійшла «за дорученням» Святого Миколая.
Лариса Польська
Так, дітям сіл Збур’ївка Голопристанського, Новоолександрівка Скадовського району, Преображенка, Скадовка, Надеждівка і Питомник Чаплинського району, Ногайське і Азовське Генічеського району, Первомаївка Великорогачицього району та смт. Іванівка, міст Гола Пристань та Херсон батьки змогли придбати смачного або просто необхідного до такого очікуваного всіма дітлахами свята.
Жінки, які допомагали в окупації, ризикували не лише здоров’ям, а й життям: окупанти поводили себе непередбачувано. Відтак, звичне «жінок, як правило, не чіпають» могло перетворитись на полон або побиття. Тим не менш, вони допомагали в окупації і продовжують це робити зараз, коли Херсон під обстрілами. Зараз допомога потрібна не менше, тільки інша: якщо в окупації часто не було фізичної можливості придбати необхідне (не було коштів), то сьогодні часто потрібно рятуватись після обстрілів.
Тримаймося разом!
- Підпишись на наш Telegram-канал: там — оперативні херсонські новини та інсайди
- Наш проєкт, присвячений новинам українського Криму: Кримська бавовна
- Наш Instagram: фото, колажі, короткі цікаві тексти
- Наш Youtube: подкасти, цікаві відео з Херсона та про Херсон
- Підтримати нас можна на PayPal [email protected]
Все буде Україна!
