Білозерку, що на Херсонщині, деокупували від росіян у той же день, що і Херсон: 11 листопада 2022 року. Понад 8 місяців селище було в окупації. Ми побували там у грудні, вже у вільній Білозерці, подивились і поспілкувались із місцевими про те, як триває життя.
Зазначимо, що імена в цьому матеріалі змінені, адже Херсонщина лишається частково окупованою, її регулярно обстрілюють росіяни, а рідні та близькі у людей є в різних громадах. Тому ми не поширюємо справжніх імен.
Повітря вільного Херсона відрізняється від повітря в окупації
Для того, щоб дістатись Білозерки, необхідно приїхати до Херсона, а звідти — автівкою або автобусом до Білозерки. Можна не вірити і вважати таку думку емоційною, але повітря в Херсоні вільному суттєво відрізняється від повітря в окупації, коли на кожному кроці була символіка Z та російські окупанти. Так, на вулицях не дуже людно, бо ж місто обстрілюється росіянами, але ті люди, яких ми бачили, мали щасливі або заклопотані обличчя — люди ж в окупації здебільшого обличчя опускали або мали геть не щасливий вигляд. Принаймні на нашу суб'єктивну думку кількох журналістів, які були в окупації доволі довго.
Херсон приємно вразив неймовірною кількістю бордів, які сповіщають про звільнення.
Втім, сліди «руського миру» зустрічаються подекуди. Дуже символічно, що тут ці сліди — на фоні багатоповерхівки, будівництво якої пов'язане із окупаційним «очільником» Херсонщини Володимиром Сальдо
Херсон в цілому зустрів дощовою погодою — теплою, як це властиво південному грудню. Людей небагато і постійно чутно вибухи. Поки ми зупинялись на каву і і їхали містом, а згодом повертались назад, вибухи ми чули постійно. З автівки воліли зайвий раз не виходити, тому і більшість фото — з вікна автівки. Два рази ми фактично чули обстріл міста росіянами.
В цілому, звуки були майже такими самими, які ми чули в окупації: тільки тоді так шалено обстрілювали Миколаїв, тому ми чули лише «виходи», а тепер обстрілюють Херсон — і чутні як «виходи», так і «прильоти».
Під цей акомпанімент ми в'їхали до Білозерки. Там нас зустріла сонячна і тепла погода, хоч і приправлена звуками обстрілів, які не стихали.
Деокупована Білозерка майорить українськими прапорами
Перше, що кидається в очі в Білозерці, — це велика кількість української символіки: навіть на деревах і стовпах намальований Прапор України, подекуди прапорці причеплені просто на гілках дерев.
А ось така доля спіткала російські триколори, які опинялись в Білозерці: росіяни навіть не забрали прапори з собою.
Це місцевий песик Кріс, який показав нам смітник із російським прапором
Подекуди ще можна побачити сліди «гуманітарки» від росіян. Туди навіть сміття не поспішають складати, кажуть місцеві, — гидко. Але трошки сміття ми там побачили.
Залишки листівок росіян у Білозерці
Але про те, як живе Білозерка зараз, ми розкажемо пізніше. Мабуть вам цікаво дізнатись, як же зустріли білозерці ЗСУ? Розповідаємо.
Дарували квіти і смаколики: як білозерці зустрічали ЗСУ
Про звільнення білозерці дізнались зранку 11 листопада — буквально за пару годин до того, як ЗСУ дійшли до Херсона. Одним із визначних місць та центральною локацією в Білозерці є «танк» — пам'ятна споруда ще радянських часів. Саме там білозерці і побачили наших військових.
«Та ми не сумнівались, що це наші, — розповідає пані Олена, коли ми запитали, як зрозуміли, що це саме ЗСУ, а не перевдягнуті росіяни. — Вони ж і українською добре розмовляють, і виглядають як наші. Росіяни ж зовсім інші: і шкіра іншого кольору, і розмовляють інакше, та навіть рухаються вони не так якось».
«Ми їм кричали «Слава Україні!», а вони радісно відповідали «Героям слава!». Ну хіба росіяни радісно будуть кричати «Героям слава!»? У них погляд такий завжди злий був і хитрий», — додає пані Світлана.
Білозерці розповіли нам кілька історій з окупації, які вразили сміливістю білозерців.
Росіяни часто зупиняли літніх людей і питали, чи добре їм живеться. Місцеві кажуть: дуже часто відповідали прямо — «доки вас, окупантів, не було, все було добре». Не боялись, запитали ми? Звісно, боялись, кажуть люди: «Ми навіть не знаємо, можливо хтось і життям заплатив за такі відповіді. Чимало людей зникли». Але з того, що білозерці знають, то росіяни після таких відповідей або схиляли голови і йшли далі, або ще додавали «та ми уже в курсе».
Іще одна історія просто доводить те, що легенди про отруєння росіян в окупації — зовсім не легенда, а скоріш за все, чиста правда. Ви мабуть чули історії про те, що коли росіян пригощали місцеві, то нерідко траплялось, що в смаколиках була отрута. Місцеві розповіли про один цікавий випадок. Заходить якось до крамниці «орк», як росіян називають зокрема в Білозерці, — дуже худий. Довго щось виглядає на прилавках. Продавчиня російською мовою запитує (за окупації говорити українською було небезпечно для життя): «Ти такой худенький, может покормить тебя?» У «орка» очі стали круглими — злякався і втік, чим насмішив і продавчиню і всіх присутніх. Боялись вони вже слова «покормить».
Загалом білозерці пережили дуже важкі часи окупації та війни — як і всі громади на Херсонщині. А лівобережні громади і досі в окупації. Навесні Білозерку сильно обстрілювали, але тоді про обстріли мало писала тодішня Херсонська ОВА: тоді взагалі мало писали про обстріли. Причина нам невідома.
Білозерці розповіли, що зі сльозами на очах дивились, як звільняли Харківщину і як тамтешні мешканці зустрічали воїнів ЗСУ пиріжками. В Білозерці, кажуть місцеві, коли побачили ЗСУ, також несли бійцям смачне — яблука, домашнє печиво. Несли квіти з власних садів — на початку листопада на Херсонщині ще дуже квітчасто. А хто був далеко від дому, просто рвали квіти обабіч дороги і дарували воїнам. Сльози, обійми, — все це також було у Білозерці.
А одна з білозерчанок подарувала військовим такі необхідні для них рації — придбала одразу після звільнення, з'ясувала, куди принести та віддала подарунок.
Іще білозерці розповіли дуже цікаву деталь. На постаменті під тим самим танком за кілька днів до визволення з'явився напис українською мовою. Це багатьох сильно здивувало і вселило небезпідставну надію: вже за кілька днів селище деокупували. Дивіться на фото.
Без світла, води і зв'язку, але з Україною
Перші тижні після деокупації в Білозерці були дуже складними, адже росіяни під час відступу підірвали лінії електропередач і таким чином позбавили світла і Херсон, і кілька громад на Херсонщині, зокрема Білозерку. Світло повністю з'явилось в Білозерці вже в грудні — майже місяць минув після звільнення, доки селище заживили. Зв'язок з'явився раніше — за кілька днів. З Інтернетом і досі проблеми, але є точки, де «ловить» Інтернет, тому білозерці мають хоч таку можливість або 4G, у кого налаштований.
Коли поруч або в самому селищі обстріли, світло часто зникає і зараз. Але і тут білозерці знаходять вихід: дивіться фото кави на вогні в умовах, коли немає світла і опалення. До речі, кава дуже смачна, ми пробували.
Ми запитали в місцевих, як їм зараз. Важко, відповіли майже всі: обстріли, часто зникає світло, вода, майже немає роботи, зв'язок поганий, «але головне — ми з Україною»: так казали абсолютно всі опитані.
Будинки колаборантів маркують Z та V
Білозерка — невелика громада: всі всіх знають, як заведено казати. Відтак, більшість чудово знали, хто добровільно співпрацював з росіянами, а кого змушували. У багатьох родинах є загиблі на війні, є загиблі цивільні білозерці. Відтак, лють до колаборантів доволі велика, кажуть місцеві. А ми помітили на кількох будинках ось такі маркування — це місцеві так позначали будинки або заклади тих, хто співпрацював з окупантами.
Місцеві радіють розмаїттю товарів у крамницях — вже відкрився і супермаркет, де цілком притомні ціни, на відміну від окупаційних.
Ціни в супермаркеті Білозерки, грудень 2022 року
Ціни в супермаркеті Білозерки, грудень 2022 року
Ціни в супермаркеті Білозерки, грудень 2022 року
Ціни в супермаркеті Білозерки, грудень 2022 року
В Білозерці працюють пошта та «Нова пошта», чимало гуманітарної допомоги. Проблеми також є, особливо з тим, кому дісталась гуманітарна допомога, а кому — ні. Втім, місцеві мешканці об'єднуються і допомагають одне одному, гуртуються. Поки є проблема з ліками, адже в аптеках ще замало потрібних препаратів, а ще — чимало білозерців втратили роботу і як наслідок постійне джерело доходів. Тому купляти важко, але допомагають гуманітарні місії.
ми майже постійно чули обстріли, коли були в Білозерці. Місцеві кажуть, що також чують вибухи і обстріли постійно, зокрема в сусідніх Дніпровському і Кізомисі. Чимало в Білозерці оселяється людей з Дніпровського — там росіяни сильно обстрілюють місцевість.
Тож життя до Білозерки повертається — люди гуртуються та допомагають одне одному. Так, дуже страшно, бо обстріли, але принаймні немає окупантів, кажуть місцеві.
Херсон наостанок
Назад ми їхали знову через Херсон. Знову під звук обстрілів росіян. Знову дощило, але місто живе — під час окупації воно часто здавалось містом з фільмів жахів. Нагадаю, всі фото — з автівки під час руху.
Доволі природньо виглядає сквер без пам'ятника Потьомкіну, який росіяни вивезли
Потьомкінський сквер у Херсоні
Дивно виглядає Прапор Херсона, схилений перед міською радою. Втім, хоча б Прапор України майоріє впевнено
Чорнобаївка вітає гаслом «Слава Україні!»
Дорогою до Миколаєва, звідки ми рушили далі, нас зустріла жахлива картина руйнувань від росіян: спалені заправки, зруйновані будинки.
А ці поля та узбіччя доріг розміновувати ще будуть довго. Якщо придивитесь, то побачите нерозірваний снаряд полі — приблизно за 50 метрів від дороги.
Наближений варіант
Але громади відновлюють життя — і навіть цей зламаний міст, обабіч якого розставлені попереджувальні знаки про наявність мін, відновлюють: так само, як люди в громадах відновлюють понівечені війною життя.
Матеріал підготовлений за підтримки херсонського обласного благодійного фонду «Об’єднання» та чеської організації NESEHNUTÍ.
Тримаймося разом!
- Підпишись на наш Telegram-канал: там — оперативні херсонські новини та інсайди
- Наш проєкт, присвячений новинам українського Криму: Кримська бавовна
- Наш Instagram: фото, колажі, короткі цікаві тексти
- Наш Youtube: подкасти, цікаві відео з Херсона та про Херсон
- Підтримати нас можна на PayPal [email protected]
Все буде Україна!
