Херсон деокупували 11 листопада 2022 року. З тих пір у російських пабліках точаться запеклі дискусії про те, чому «здали Херсон» і хто за це відповість. Варто додати, що в публічному полі російських медіа Херсона останнім часом небагато, а ось у неофіційних медіа шукають відповідь на питання «хто здав». В Санкт-Петербурзі навіть пройшла акція із цього приводу.
Редакція Кавун.City щиро вважає, що втрачати контроль над російським наративами неможна: ми маємо бути в курсі, чим живе ворог та окупант. Адже незважаючи на поразки на фронті, росіяни все одно тримають під контролем частину території України, а після повної деокупації будуть намагатись продовжувати дестабілізувати ситуацію в Україні — вони так роблять протягом всього періоду назалежності. Але перейдемо до суті.
Активісти руху «Другая Россия» Едуарда Лимонова провели акцію протесту 25 листопада 2022 року у Санкт-Петербурзі і розгорнули плакат із написом «Кто ответит за сдачу русского Херсона?» Сама акція була малочисленна — ви можете бачити це за фото. А ось графіті із відповідними написами ширяться «культурною столицею» Росії. Що сталось і що взагалі відбувається в Росії у зв'язку із цими акціями?
Хто такий Едуард Лимонов
Спочатку розберемось, хто такий Едуард Лимонов і що це за рух «Другая Россия» Едуарда Лимонова.
Едуард Лимонов — це російський політичний діяч, письменник, публіцист, голова Націонал-Більшовицької Партії (НБП). 2002 року був засуджений до 4 років ув'язнення за екстремістську діяльність, звільнений за два роки за добру поведінку. Член опозиційного руху Інша Росія. Визнавався персоною нон грата в Україні. Ось така цікава особа: вигнанець як в Росії, так і в Україні. До речі, в юності жив у Харкові — там же закінчив 8 класів школи.
Едуард Лимонов
Про політичну і доволі скандальну діяльність Лимонова можна писати довго, тому зазначимо основне. У зв'язку з відносною відомістю на Заході в часи Перебудови став відомим також і в СРСР, друкувався в центральних газетах («Новий Погляд»), журналах. З початком війни в Югославії став на бік сербів і брав участь у військових діях у 1991—1993 рр. З 1990 р. брав участь у політичному житті Росії.
У 1995 р. була порушена перша кримінальна справа проти Лимонова — у відповідь на публікацію в «Лімонці» i «Новий Погляд» антихорватської статті «Лимонка в хорватів» і «Чорного списку народів». В останньому перераховував «погані народи»: чеченці, хорвати, латиші, чехи, інгуші та словаки. Також висловлював жаль, що Сталін не докінця депортував народи Кавказу і закликав до вбивства «поганих народів». У липні 1996 р. за рекомендацією Судової палати при президенті Росії була порушена кримінальна справа за статею 74 КК РФ (розпалювання міжнаціональної ворожнечі). У 1993—1997 рр. брав участь у виборах, але жодного разу не отримав достатньої кількості голосів і використовував висунення, як самопіар. Загальна картина особистості наче зрозуміла, правда? Щось подібне ми пригадуємо і у покійного нині Кирила Стремоусова.
Попри те, що Лимонов прожив доволі довго в Україні в юності, він поставився до незалежності України вкрай негативно. Виходячи з російських імперських позицій, які підтримувала певна частина російських політиків, Лимонов уважав українську державність «неприродною».
СБУ визнала Лимонова персоною нон-ґрата ще у далекому 1999 році: у зв'язку з закликами до порушення територіальної цілісності України. 24 серпня 1999 року Лимонов разом із п'ятнадцятьма членами партії ввірвався до матроського клубу Чорноморського флоту РФ у Севастополі. Там вони закликали до перегляду статусу цього міста та передачі його Росії, відмови від ратифікації Держдумою Росії договору про дружбу та співпрацю між Росією та Україною. Саме за це Лимонова депортували і оголосили персоною нон-ґрата.
У червні 2003 р. Лимонова було депортовано вдруге під час спроби в'їхати в Україну відвідати хворого батька й заборонено приїздити аж до 2008 року. Однак, 2007 року Україна й Росія скасували списки персон нон-ґрата та 16 вересня 2007 року Лимонов знову приїхав до Харкова. Хоча його спочатку й зупинили, після перевірки документів все ж таки дозволили відвідати Україну.
Помер Лимонов у 2020 році.
Партія «Другая Россия», яка і влаштувала акцію щодо Херсона — це незареєстроване офіційно утворення в Росії, яке діє начебто з 10 липня 2010 року: начебто, тому що не зареєстроване. Саме в цей день у Москві де відбувся загальноросійський з’їзд. Головою виконкому партії обрали Едуарда Лимонова, який до цього очолював Націонал-більшовицьку партію. Невдовзі у 45 регіонах Російської федерації відбулись установчі збори «Іншої Росії». 21 січня 2011 р . Міністерство юстиції РФ відмовило партії в офіційній реєстрації. Фактично діє нелегально.
За роки існування діяльність партії здебільшого звелась до протестних акцій. У листопаді 2010 р. провели кампанію проти призову до війська. У березні 2011 р. лідер партії Едуард Лімонов закликав бойкотувати місцеві вибори. Брали участь у протестах 5 квітня 2011 р. у Москві.
З початку вторгнення Росії в Україну у 2014 році «Другая Россия» зайняла активну позицію на підтримку дій керівництва РФ. Проводились численні мітинги по регіонам та у Москві на підтримку сепаратистів Донбасу.
- 15 березня активісти партії проводили активну агітацію в Сімферополі, щодо необхідності приєднання Кримського півострову до Росії.
- 5 липня 2014 було проведено мітинг перед Генеральним консульством України у Санкт-Петербурзі. Серед заяв, які звучали під час акції і твердження, що «український народ є штучною конструкцією».
Загалом, діяльність партії зводиться вже давно до провокацій. У війні Росії проти України активісти руху-партії займають ті самі ідеологічні позиції, що і офіційна російська влада.
Акція у Петербурзі
25 листопада 2022 року перед будівлею штабу партії у самому центрі Петербурга на Дворцовій площі активісти «Другой России» провели акцію, де розгорнули транспорант «Кто ответит за сдачу русского Херсона?», прапор «спецоперації» із літерою Z та скандували російські лозунги: «Отступать нельзя, позади Москва!», «Херсон – русский город!», «Россия — всё, остальное — ничто!» Учасники акції ще й видали маніфест.

Дійсно, далі Енергодар, а ще Донецьк, Луганськ, Маріуполь, Бердянськ, Крим, Мелітополь, Херсонська та Миколаївська області (вони частково ще окуповані) і всі-всі-всі інші окуповані території України.
А ось такі графіті вже є на петербурзьких стінах. Чи варто додати, що росіяни називають деокупацію Херсона окупацією?

Тримаймося разом!
- Підпишись на наш Telegram-канал: там — оперативні херсонські новини та інсайди
- Наш проєкт, присвячений новинам українського Криму: Кримська бавовна
- Наш Instagram: фото, колажі, короткі цікаві тексти
- Наш Youtube: подкасти, цікаві відео з Херсона та про Херсон
- Підтримати нас можна на PayPal [email protected]
Все буде Україна!