3 листопада 1937 року в карельському урочищі Сандармох за постановою особливої трійки НКВС було розстріляно видатного українського драматурга, представника нової школи драматургії Миколу Куліша. Разом з ним радянськими злочинцями усього за кілька днів було страчено понад тисячу українців, серед них — як звичайних людей, так і представників інтелігенції.
Розстріли в урочищі Сандармох — це злочин, за який і досі ніхто не поніс покарання. А в історію України ці події увійшли під назвою «Розстріляне Відродження». Лише за період з 27 жовтня по 4 листопада тут було вбито 1111 в’язнів Соловецьких таборів.
Серед страчених українців були такі видатні особистості, як Микола Зеров, Григорій Епік, Антін Крушельницький, Валер’ян Підмогильний, Ґео Шкурупій, Сергій Грушевський, Мирослав Ірчан. Окрім українців тут було вбито й представників інших поневолених народів. Навіть тих, хто підтримував колись окупантів — кримськотатарського більшовика Ісмаїла Фірдевса або азербайджанського політика Джават-бека Мєлік-Єґанова.
Українська культура та наука зазнала, напевно, найбільших втрат внаслідок цих подій. Адже і справді вбито було чи не всіх найвидатніших українців, які на тлі нових викликів історії тільки почали розбудовувати та розвивати вітчизняні літературу, історію, мистецтво. Одиниці, хто зміг уникнути арештів та страти, на довгі роки мусили замовчати або піти на співпрацю з ворогом.
Сьогодні як ніколи актуально згадати про жертв розстрілів у Сандармосі, адже за майже 100 років після них московитські окупанти знову намагаються повторити свій злочин проти українців. А батьківщина видатного драматурга Миколи Куліша — Чаплинка, де він народився, або Олешки, де навчався, — наразі перебуває в окупації.
До слова, московитський історик та дослідник, який і відкрив місце масових розстрілів в'язнів Соловків в урочищі Сандармох Юрій Дмітрієв нині перебуває за ґратами. Під арештом він перебував з 2016 року, а 2020 його засудили за надуманими обвинуваченнями до 15 років за ґратами.
Урочище Сандармох, в якому було страчено щонайменше 1111 політичних в'язнівФото: Ninara/Flickr
Микола Куліш: Життя та творчість
Ранні роки
Народився Микола Куліш 18 грудня 1892 року в Чаплинці на межі з Кримським півостровом. З дитинства хлопчик проявив себе як здібний та талановитий учень. Тож місцеві меценати зібрали кошти й відправили 10-річного Миколу вчитися до Олешок.
Тут відбулося формування Миколи Куліша як непоступливої та цілеспрямованої людини. Він зі шкільної лави не визнавав авторитетів й прагнув захищати власну думку, навіть якщо це іде в розріз із загально прийнятими звичаями. Через це юнак мав проблеми з учителями, натомість отримавши популярність серед однолітків.
Й саме в Олешках Куліш почав вперше публікуватися. Спочатку це були короткі прозові та римовані тексти в учнівських журналах («Наша жизнь», «Колючка», «Стрела», «Весёлое язычество» тощо). Більшість з них сам Микола й створив для того, аби донести до публіки свої епіграми, фейлетони та вірші. Спочатку Куліш писав московитською мовою, втім згодом відмовився від неї на користь української.
До слова, в Олешках написано й першу драматичну роботу Миколи Куліша — «На рыбной ловле». Пізніше він переробив цю п’єсу на твір «Отак і загинув Гуска». Це комедійна п'єса, в якій оповідається про життя колишнього царського чиновника Саватія Гуски, який ніяк не може звикнути до життя у радянських реаліях. П’єса сповнена ненависті до комуністичного ладу, яку вкладено у вуста головного героя.
Юний Микола Куліш з дружиною Антоніною НевелльФото: dyvys.info
Втім через Першу світу війну в літературній кар’єрі (та й у навчанні) Микола Куліш мусив зробити паузу. Й — мало про це згадується в його офіційних біографіях — майбутній видатний драматург вибудував доволі успішну військову кар’єру.
Мобілізували Куліша 1914 року у віці 22 років. За час війни юнак бере активну участь в бойових зіткненнях на фронті, здобуває офіцерський чин, але втрачає здоров’я. 20 вересня 1916 року Микола Куліш отримав поранення поблизу села Воля-Садківська (нині — Мостиський район Львівської області), майже місяць його доправляли назад на Херсонщину — до місцевого лазарету.
Коли ж війна закінчилася, відбулося більшовицьке повстання. Романтик та революціонер за духом Микола Куліш підтримав заколот, маючи віру в те, що життя має змінитися на краще. На жаль, це було великою помилкою митця, яку він усвідомив вже пізніше.
1918 року Микола Куліш став головою Олешківської ради (прорадянської). Наступного року, маючи вже бойовий досвід, формує Дніпровський полк Червоної армії й вступає у бойові зіткнення з білогвардійцями.
Куліш активно підтримав окупаційну армію, ставши, по факту, колаборантом. За це в майбутньому видатний драматург навіть провів 5 місяців в ув’язненні — за часів Гетьманату Павла Скоропадського. Та згодом українську владу було повалено й Україну окупували московити, тож Миколу Куліша звільнили з в’язниці й знову забрали до армії окупанта.
Микола Куліш в Олешках 1921 рокуФото: dyvys.info
Після остаточного встановлення в Україні радянської влади Микола Куліш повернувся до Олешок, де займався освітнім процесом. Зокрема, саме Куліш уклав першу українську абетку для дорослих — «Первинку». В ній він використав класичні твори української літератури. Також Куліш задокументував Голодомор 1921-1922 року у своїй ще російськомовній повісті «По весям и сёлам».
Можливо, саме тоді й відбувся злам у свідомості талановитого уродженця Чаплинки, який зрозумів, що не все так добре в окупованій країні.
Про перший влаштований більшовиками Голодомор 1924 року Микола Куліш написав п’єсу «97». Це, напевно, перший гучний твір драматурга, який вийшов на всеукраїнський рівень. Вже наступного року його було поставлено у Харкові, який на той час було проголошено столицею України, й талант з далекого села на Херсонщині отримав визнання. Того ж 1925 року в Харкові ставлять і його «Комуну в степах» — твір про протистояння простого селянського люду та поміщика.
Будучи українським патріотом та «незалежником», як пізніше затаврують Миколу Куліша, він спромігся у своїх творах поєднати прагнення до побудови «світлого комунізму» з патріотичним світоглядом українця. Він активно почав виступати за українізацію, використання української мови як в побуті, так і в літературі та на державному рівні. За це Микола Куліш й потрапив «на олівець» радянських спецслужб.
Микола Куліш (по центру) зачитує акторам театру «Березіль» свою п'єсу «Народний Малахій». Ліворуч від нього стоїть режисер Лесь КурбасФото: uainfo.org
Більш «неблагонадійним» Микола Гурович став після переїзду до Харкова, де він познайомився із Миколою Хвильовим, Лесем Курбасом, Остапом Вишнею (ще один тісно пов’язаний із Херсонщиною літератор), Володимир Сосюрою, Григорієм Епіком, Павлом Тичиною та багатьма іншими видатними українцями. На жаль, більшість з його оточення закінчить своє життя подібним чином — будучи вбитими тими ж більшовиками, прихід яких вони свого часу підтримали.
У Харкові Микола Куліш вступив до літературно-мистецької організації ВАПЛІТЕ (яку згодом він й очолить), починає співпрацювати з театром Леся Курбаса «Березіль» (тут будуть інсценізуватися усі його п’єси — навіть заборонені окупаційною владою). Саме Миколу Куліша у 1920-х роках вважали головним драматургом українського Відродження. І здавалося, що українська культура переживає справжнє піднесення та зростання.
Учасники організації ВАПЛІТЕ. Микола Куліш (третій зліва) сидить поруч зі своїм товаришем Миколою Хвильовим (другий зліва) Фото: uainfo.org
Та владі стали не подобатися доволі різкі висловлювання та ідеї, які почав розвивати у своїх творах Куліш. Зокрема, його «Маклену Ґрасу» 1933 року піддають нищівній критиці та забороняють на довгі роки. Саме її постановка у тетрі «Березіль» й стала «останнім дзвіночком» в подальшій трагічній долі Леся Курбаса та Миколи Куліша.
Під критику потрапляють й попередні твори Куліша — «Народний Малахій» (1927 рік), «Патетична соната» та «Мина Мазайло» (1929 рік). Їх також починають забороняти до інсценізації. На режисера та драматурга посипалися обвинувачення в націоналізмі, нерозумінні комуністичної ідеї та антирадянській діяльності.
Куліш, аби відпочити від столичного життя та обвинувачень, їде на рідну Херсонщину, і потрапляє в саме пекло Голодомору 1931-1933 років. Він ще більше розчаровується в комуністичній ідеї. А повернувшися до Харкова драматург отримує різке засудження від партійно-номенклатурних діячів, клеймо «буржуазного націоналіста» та арешт.
1 грудня 1934 року в Ялті від сухот помер земляк та близький товариш Миколи Куліша Іван Шевченко (більш відомий під псевдонімом Іван Дніпровський). Його похорон мав відбутися в Харкові й Микола Куліш збирався проститися з другом, але так і не зміг — напередодні його затримали НКВСівці.
Близький друг та земляк Миколи Куліша Іван Дніпровський. Народився письменник в селі Каланчак 1895 рокуФото: proslovo.com
На той час в столиці вже тривали масові репресії української інтелігенції. Вже відбулося самогубство Миколи Хвильового, яке й вважається відправною точкою в репресіях проти «розстріляного Відродження», вже відбувалися обшуки та арешти у сумнозвісному будинку «Слово». Вже були й перші страти, про які стало відомо багато років по тому.
Миколу Куліша звинуватили у приналежності до «націоналістичної терористичної організації» та зв’язках з Організацією Українських Націоналістів. До справи долучили й інших представників інтелігенції — Григорія Епіка, Євгена Плужника, Валер’яна Підмогильного, Олександра Ковінька. Усіх засудили до 10 років заслання до Соловецьких таборів.
Миколу Куліша, неначе злісного рецидивіста, утримували в ізоляції, не дозволяючи спілкуватися з іншими ув’язненнями. В такому режимі він прожив ще три роки. Але 9 жовтня 1937 року особлива трійка НКВС винесла постанову про розстріл драматурга разом з іншими ув’язненими політичними та культурними діячами поневолених народів.
3 листопада того ж року в урочищі Сандармох його було страчено. Поруч полягли Лесь Курбас, Валер’ян Підмогильний, Юрій Мазуренко, Григорій Епік. Загалом протягом тижня у Сандармоському лісі було страчено 1111 осіб. За легендою, яку дуже люблять розповідати херсонські екскурсоводи, двох друзів Миколу Куліша та Леся Курбаса застрелили одночасно однією кулею. Але це неправда. Правда в тому, що будучи друзями, які працювали разом, загинули вони разом — навіть їхні світлини в урочищі Сандармох також розмістили поруч.
Світлини Леся Курбаса та Миколи Куліша в урочищі Сандармох на імовірному місці їх стратиФото: uainfo.org
Прізвище ката, який власними руками вбив понад тисячу ні в чому не повинних людей, встановлено. Ним виявився капітан НКВС Міхаіл Матвєєв, який працював ще з кількома помічниками. За масову страту Матвєєва винагородили, але за два роки піддали суду — терористична держава завжди замітала сліди своїх злочинів, знищуючи усі докази та свідків.
Матвєєва засудили за перевищення службових повноважень на 10 років виправно-трудових таборів. З них він встиг відсидіти від сили роки з три й був звільнений 1941 року. Помер злочинець у віці 78-років 1971 року.
Вбивця Миколи Куліша, сандармоський кат Міхаіл Матвєєв дожив до глибокої старостіФото: uainfo.org
Інформацію про цей злочин вдалося викрити лише у 1997 році, коли Юрій Дмітрієв знайшов місце масового розстрілу людей та їх рештки. До того вважалося, що в’язні загинули внаслідок потоплення баржі під час їх транспортування. Що найцинічніше — людину, яка допомагала окупантам захопити Україну під час Жовтневого заколоту, знищили ті самі окупанти.
4 серпня 1956 року Миколу Куліша було реабілітовано посмертно за відсутністю складу злочину. І лише в 1960-х роках його п’єси стали повертатися на театральну сцену.
Трагічна та коротка історія Миколи Куліша сьогодні може продемонструвати зрадникам та колаборантам, що навіть служіння окупанту не може вберегти їх від майбутніх репресій. Варто буде проявити бодай дещуцю сумнівів, і вони одразу ж опинять за ґратами. На жаль, сам Куліш дуже пізно зрозумів свою помилку й поплатився за неї життям. Ідеали, які він сповідував бульшість свого свідомого життя, обернулися проти нього. Але змінити митець вже нічого не міг...
Тримаймося разом!
- Підпишись на наш Telegram-канал: там — оперативні херсонські новини та інсайди
- Наш проєкт, присвячений новинам українського Криму: Кримська бавовна
- Наш Instagram: фото, колажі, короткі цікаві тексти
- Наш Youtube: подкасти, цікаві відео з Херсона та про Херсон
- Підтримати нас можна на PayPal [email protected]
Все буде Україна!
