Ви точно згадаєте Тетяну Висоцьку - відому телеведучу. Наприклад, за випусками новин на СТБ. Тетяна родом з Херсонщини - з Асканії-Нової. Під час масштабного вторгнення росії в Україну Тетяна збирає історії херсонців та публікує на своїй сторінці. Таким чином вона поширює правду про Херсон і Херсонщину. Якщо маєте бажання розповісти свою історію, напишіть Тетяні. Наприкінці статті ми зазначимо, куди писати.
Знайти історії на Фейсбук можна за тегом #ХерсонськіГолоси.
Ця історія не лише про тиск окупації та важкий виїзд. А й про те, як там, за кордоном, складається життя нашого пересічного біженця. Я не змогла нічого скоротити. Бо тут все - важливе, пише Тетяна. Ми також зберегли оригінал допису - саме в оригіналі добре відчуваються емоції.
***
Доброї ночі, дякую за те, що Ви це робите! Всі мають знати правду, а ми маємо пам'ятати.. Зараз я в безпеці, психологічний стан вже ліпше-розмовляю! (Від стресу втратила голос) І стала забувати страшні речі, які з нами відбувались за перші три місяці окупації..
В перші два дні-порожньо стало у магазинах та аптеках. Спасали запаси якихось круп та заморозка. Не стало хліба! Бо не було як привезти дріжджі, людей просили приносити у пекарню будь-які.. Потім навчились робити опару на сироватці.. Але їсти той хліб неможливо було((30 грн 300 г хліба, а він до обіду вже наче камінь.. Привезли вперше багато хлібу через два місяці.. (він був на полиці, а не з-під поли..
Я купила сірий! Ніколи не забуду, як плакала моя мама: «такий смачний хліб»..Вона його їла маленькими шматочками і плакала((Не пробачу ніколи! Як таке взагалі можливо? Я не можу себе назвати «хлібною», ну, можу бутерброд інколи з'їсти. А ось викинути не можу, або роздаю, або кладу в заморозку, він після розморозки як свіжий.
З продуктами було дуже важко, ми не могли купить-бо нічого не було! Тому вимінювали, наприклад, гель для душу на фасоль та горох, або шампунь за яйця.. Потім шось стало появлятися, але ціни непомірні, в чотири рази вище! Всі вдома, без зарплат.. У мами пенсія дві тисячі з копійками.. Готівка лише під відсоток (від 5%).. Карткою також згодом дехто брав з відсотком..
М'ясо по 240 грн, банани по 120, цукор 85..сірники 25 грн! ..стало скрутно.. Стала економити і планувати на тиждень, щоб розтягнути.. (нас троє дорослих, я і батьки)
Якось купила яйця по 75 (а були і по 120 грн за десяток!).. То думаю відварити треба і татові на сніданок одне, а нам з мамою до каші і по половині вистачить.. А мама зранку прокинулась і пожарила п'ять одразу (собі і татові, яйця ті маленькі.. бо ж хочеться.. Я так плакала.. ((так було боляче за батьків, бо розуміла, що ті п'ять, що лишились, на тиждень вже не розтягнеш..
У нас залишилась єдина бабуся.. Ми мали зібратись в неї на 85-му ювілеї.. Але не судилось, одразу відрізали всі виїзди, замінували все.. Останнього разу говорила з бабусею по телефону більше місяця тому(зараз немає ніякого зв'язку).. Вона так плакала, бо переживала, шоб її у мішку не поховали(( Ви ж знаєте, як літні люди планують.. Збирають та купують "на смерть", а тут не знаеш, чи дозволять взагалі закопати, якщо, не дай Бог, шось трапиться.. ((ні ліків, ні меддопомоги.. Лють, Біль та Ненависть! Сум, Розпач.. Сльози((
А 24 лютого просто не вірилось, шо це насправді відбувається..(здавалось, що це страшний сон. Напередодні було погане передчуття, втратила сон. Коли о п'ятій ранку почало вибухати, ніхто не спав. Нам дуже добре видно з дому Каховську ГЄС, здавалось, що це там вибухає..наче прокинувся вулкан, якого в нас не було..(небо було страшного червоного кольору, і вибухи.. відчинялись двері та рипіли вікна..
Два тижні бомбили Козацьке та Веселе, ми бігали у підвал, намагалися снідати, бо не розуміли, коли знову доведеться..
Врешті я намагалася виїхати місяць..спочатку до Одеси..поки на Великдень не влучило там у будинок (де загинула маленька Кіра..) і тоді закрили проїзд рашисти..два тижні очікування, потім перевізник сказав, що будемо пробувати через Кривий Ріг..і знову закрили нам виїзд..Батьки лишились вдома-це мій біль((..Але я б маму не довезла, у неї почались астматичні напади..(ліків нема, вдома валідол, цитрамон та нош-па). А виїзжати теж ризик-ніхто не може гарантувати, що ти доїдеш цілим, чи взагалі доїдеш!
І от 15 травня о шостій ранку я виїхала на Кривий Ріг (через ГЕС не можна), то до Херсону ми їхали 40 км /год..після 40-ка постів я вже їх не рахувала.
Про ціни - в Каховці ж перевізники, за гроші, звісно (мені вдалось за 5100 грн)
Але цінник був і 12 тис грн..від 400 у.о. брали з Херсону до Миколаєва з голови, але в Херсон нас не так і не пропустили. Перевізник вирішив їхати через Мелітополь до Запоріжжя.
Цей шлях був легшим,не було згорілої та покинутої техніки, але за містом десь о 19-й годині нам сказали, щоб ми повертались. Та ми казали, що їдемо в гості, що це не евакуація, шоб легше пропускали. Росіяни в нас нічого не відібрали, але "жартували", щоб дівчата лишались, або шось подаруйте..
Нам пощастило, не було ані бурятів, ані кадировців..лише "Вежливие люди"..говорят: "Ищите место на заправках, чтоб не заезжать на дорогу, так нельзя, покупайте пакети, так как виходить из машини не разрешим даже по нужде..."
А нас 13-ть осіб, водій мужчина, собака, кролик, три підлітка, одна дівчинка 10 років і купа жінок, але нам пощастило, пропустили! Потім наш блок-піст, поліція і фільтрація, наші перевіряли все, навіть дзвонили родичам, питали, чи ми не в розшуку.
Потім поселили у дитячому садочку, нагодували, зранку аптеки та на евакуаційний потяг до Львова..більше 25 годин їхали, матрасами укривались, бо холодно дуже було..постіль не можна було навіть купити..і відсутність розеток..та ще й телефони сіли..з 17-го на 18 травня я перетнула кордон..в польський Щецин прибула 19 травня.
Спочатку в Пшемишлі мені знайшли готель на місяць, потім я знайшла психологічну підтримку (через втрату голосу боялась, яким ще боком це може вилізти) і оселилась в будинку Радіо Щецин..але фундація «Вільна Україна» нас попросила покинути мешкання до 14-го липня.. Важко..я не пріоритетна особа - не мати (дітей не маю), то допомога мені не положена.
Комусь із наших врешті довелось повернутись в Україну..бо більше нікуди(( От одна дівчина з двома малими тільки вночі повернулась до Гнівані, а на ранок у Вінницю прильоти були((
Роботу шукаю, зараз вже відчуваю, що відійшла. Бо була дуже в розібраному стані..польську мову вже краще розумію та можу хоч трохи комунікувати. Та й голос повернувся.
Він зник вже тут, через тиждень..а розмовляти почала вже нормально два тижні тому (своїм голосом, не пошепки і не напружуючи зв'язки)
Критичним був тиждень, потім пошепки і врешті відновився. Бувають і панічні атаки, і спазми горла, особливо, коли про дім якісь новини..
Та ми всі віримо і чекаємо
. Дуже хочеться додому, спати у своєму ліжку, пити з улюбленої чашки, носити власні речі, бубніти про високі ціни, але - вдома!
***
Пишіть мені ваші історії з окупації чи евакуації, бо світ має наповну чути і знати, як це, коли #ХерсонцеУкраїна, додає Тетяна.
Писати в особисті повідомлення ось тут.
Давай дружити!
- Підпишись на наш Telegram-канал: там — оперативні херсонські новини та інсайди
- Наш Instagram: фото, колажі, короткі цікаві тексти
- Наш Youtube: подкасти, цікаві відео з Херсона та про Херсон
- Підтримати нас можна на PayPal [email protected]
Ми тебе любимо!
