Все, що ви хотіли знати про Чорнобаївку

Кавун.Сity Все буде Україна!

29 березня 2022 14:16

Чорнобаївка — це село поблизу Херсона, яке під час війни росії в Україні стало легендарним. Розповідаємо, чому, а ще — заряджаємо безкінечним потоком мемів.

Росіяни за 34 дні повномасштабного вторгнення вже щонайменше 12 разів на одній і тій самій території зазнали доволі жорсткої відповіді Збройних сил України. З приводу цього народилась величезна кількість мемів у соцмережах. До речі, ми вже після 12-го не рахуємо, скільки разів «прилітало» росіянам у Чорнобаївці.

З історії Чорнобаївки

Чорнобаївка (до 1923 р. — Хутори Чорнобаєві, Хутори Степанові, Хутори Гусакові) — це село в 10 кілометрах від Херсона. Населення становить близько 9 000 осіб. Саме в Чорнобаївці розташований Міжнародний аеропорт «Херсон», на який росіяни нанесли удар під час війни.

Чорнобаївка заснована наприкінці XVIII століття на землях Херсонської міської управи. Історію виникнення пов'язують із запорізьким січовим козаком Петром Олександровичем Чорнобаєм. У січні 1918 року в Чорнобаївці розпочалась перша радянська окупація. З 4 квітня і до кінця 1918 року село було звільнено австро-німецькими військами. Наступного року село опинилося в зоні, підконтрольній англо-франко-грецьким військам. У березні 1919 року частини Червоної Армії повторно захопили владу в Чорнобаївці.

Дуже важкими у Чорнобаївці були 30-ті роки ХХ століття: село не оминув Голодомор.

«Володар перснів» — це про Чорнобаївку?

А ось що про Чорнобаївку розповідає херсонський історик і краєзнавець Сергій Дяченко.

«20 березня президент Володимир Зеленський зауважив, що «українська Чорнобаївка увійде в історію воєн. Це місце, де російські військові і їхні командири показали себе повністю такими якими вони є – бездарними, здатними просто здати своїх людей на забій. Шість разів наші військові знищували окупантів під Чорнобаївкою. Шість разів! І вони все одно приходять туди».

Тепер вже десять разів! І мене поросили розповісти про історію Чорнобаївки. Отже. Чорнобаївка у теперішньому вигляді з’явилася у 1923 році шляхом об’єднання двох поселень: Чорнобаєвих та Гусакових хуторів, розташованих кожне на однойменній балці, які впадають з правого берега у річку Вірьовчину. Кордоном цих хуторів умовно кажучи був водорозділ цих балок, де нині знаходиться центральна частина села з будинком культури та стадіоном. Тобто Гусакові хутори складають західну половину села, а Чорнобаєві – східну.

З’явилися ці хутори у десь у 20-х роках XIX ст. У своєму історичному нарисі літописець Херсона Дмитро Горловський у 1909 р. пише: «Першими колоністами на міських хуторах була деяка частина козаків, які раніше перебували у складі Запорозької Січі (що потім урядом була скасована), та людьми, які блукали степами у спробах вижити. Така «розмаїть» мешкала на хуторах і приписувалася до місцевої міщанської громади. Пізніше (у 40-х роках) на хуторах оселилися люди, що прибули з сусідніх губерній – Полтавської, Київської та ін., де тоді умови життя були значно важчими».

Щодо більш ранніх часів та запорожців, то, наприклад, на карті 1783 року у Гусаківській балці дійсно вказаний якийсь зимівник, а от у Чорнобаєвій – нічого. Втім, можна припустити, що назви обох цих балок все ж таки пов’язані з запорожцями й такі легенди ви напевно вже читали.

Окрім цих хуторів до складу сучасних селищ увійшли також так звані Вірьовчинські дачі, які суцільною смугою тягнулися вздовж берегів Вірьовчини аж до гирла. У 1782 році головний будівничий Херсона Іван Ганнібал роздав ділянки у долині Вірьовчиної балки заможним херсонцям під заміські будинки. У гирлі Гусаківської балки оселився Іоган Розарович – австрійський консул у Херсоні. Він тут жив з дружиною-гречанкою та двома доньками-підлітками й мав маєток якраз на території бувшої Кам’янської Запорізької Січі. А от у гирлі Чорнобаєвої балки дачу мав комендант херсонської фортеці граф Йосип де Вітт – той самий, хто був першим чоловіком відомої красуні Софії де Челіче, на честь якої другий її чоловік – граф Станіслав Потоцький — заклав чудовий парк Софіївку в Умані.

Але найцікавіше — далі. У 2008 р. до краєзнавчого музею зателефонувала одна з родин з Чорнобаївки (власне з Чорнобаївських хуторів) та запросила археологів дослідити стародавнє поховання, яке відкрилося під час викопування льоху. Ним виявилося поховання заможної готської дівчини початку V ст. (тобто йому півтора тисячоліття). Знахідка унікальна, адже, по-перше, готи ніяк не відмічали своїх поховань ані насипами, ані стелами, навіть утаємничували їх, тому досліджено їх у випадкових місцях одиниці. По-друге, це були часи, коли вже прокотилася гунська навала у 375 році й важалося, що готів майже не лишилося на берегах Дніпра. А по-третє – статус дівчини: великі срібні фібули (застібки – прикраса й елемент одягу), сердолікові та скляні буси, кістяний гребінець, скляний конусоподібний великий кубок, коштовний сіро-лощений посуд й купа інших речей у поховані вказують на її не абияке походження. З’ясувалося також, що подібні поховання були й на сусідніх ділянках. Тож десь поруч було й поселення.

Слід сказати, що всередині IV століття готи створили одну з ранніх держав на території сучасної України, ще у середині III ст. вони збудували флот і мали змогу здійснювати військові походи від нашого узбережжя до Константинополя, та далі – аж до Середземного моря, а пізніше пішли й на Рим. Готи на Дніпрі стали легендою в прямому сенсі. Війна готів з гунами склала основу скандинавських саг «Про старі часи», зокрема саги «Про Хервьор та Хейдрека», яка у свою чергу послугувалася одним із джерел для Джона Рональда Руела Толкіна у створені «Володаря перснів».

У сазі розповідається про те, як діва-войовниця Хервер, дочка Ангантюра, отримала на могилі батька «чарівний меч Тюрфінг», викуваний гномами для конунга Гардаріки на ім'я Сіргламі. А далі про бій гунів з готами у Пониззях Дніпра, про сина Хервер, Хейдрека, який правив у Рейдготланді – державі на Дніпрі.

І таким чином ми виходимо з вами на легендарні війни сил добра — людей, ельфів, гномів та гобітів з силами зла — орками та гоблінами. А сьогодні спостерігаємо у Чорнобаївці сучасну їх версію та перебуваємо в очікуванні неминучої перемоги над Мордором».

Хто не читав «Володаря песнів», то дуже радимо, як і всі інші твори Толкіна. Він недарма був забороненим в СРСР, а орки дуже схожі на нинішніх росіян: жорстокі, дезорганізовані, дикі.

Як зараз живе село

Херсонська міська рада розмістила інформацію станом на 29 березня 2022 року, як зараз живе Чорнобаївка, адже героїчні мешканці села вже понад місяць потерпають від шалених ударів росіян.

До початку вторгнення військ РФ на території громади проживало близько 17 тис. людей. Переважна більшість у селі Чорнобаївка – 11 тис., у селах: Барвінок – 119, Благодатне – 944, Зелений Гай – 136, Киселівка – 2308, Клапая – 174, Крутий Яр – 188, Посад-Покровське – 2199, Солдатське – 130, Копані – 39. На жаль, багато людей вимушені були виїхати за межі громади та, навіть, за межі України.

У Чорнобаївській сільській раді повідомляють, що зараз у більшості сіл відсутні електропостачання, телефонний зв’язок та інтернет і немає фізичної можливості їх відновити: місця пошкоджень заблоковані російськими військовими. Крім того, повністю заблоковане транспортне сполучення із селами Барвінок, Зелений Гай, Посад-Покровське, Солдатське, Копані, там встановлені блокпости. Будь-які спроби сільського голови проїзду до сіл, передачі гуманітарної допомоги та, навіть, пішого проходу були зупинені. Наразі, долаючи блокпости, ризикуючи життям, здійснюється проїзд до сіл Киселівка, Крутий Яр, Клапая, Благодатне, куди за можливістю та наявністю завозяться продукти харчування, медикаменти та інші необхідні товари, а звідти вивозяться бажаючих перебратися до Чорнобаївки та Херсона. Таким чином, з початку воєнного стану перевезено близько 884 людей, серед яких маленькі діти, люди похилого віку, одинокі, що потребують допомоги. Значна частина мешканців Посад-Покровського була евакуйована в напрямку Миколаєва.

Голова та апарат сільської ради, актив села працюють 24/7, намагаються дбати про всіх, хто залишився у громаді та потребує допомоги. Дякують всім, хто активно бере участь у цей складний час у вирішенні нагальних питань громади й зауважують: отримуйте інформацію з офіційних джерел, не будьте жертвами інформаційної війни та не поширюйте фейки!

Станом на 28 березня у Чорнобаївці працюють магазини, аптека, виплачується пенсія, у кожному домогосподарстві є достатній запас овочів, консервації, дехто тримає худобу. Мешканці зазначають:

Голод нам не страшний. Що дійсно страшно – це втрата свободи, совісті, людяності. Будемо сильними. Разом до ПЕРЕМОГИ!