На своїй сторінці у Фейсбук Сергій Жадан рекомендує збірку Анатолія Кичинського — херсонського письменника і художника, лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка. Давайте почитаємо, як про «Сотворіння цвіту» пише кумир багатьох українських і не лише українських інтелектуалів Сергій Жадан.
«І якщо ми вже говоримо про поезію, хочу розповісти про одного зі своїх улюблених поетів – Анатолія Івановича Кичинського. Ну, я його Анатолієм Івановичем не називаю, це так – для солідності. Ось ця книжка, яку ви тут бачите – його вибрані тексти, видані позаминулого року видавництвом «Український пріоритет». Є ще прекрасне вибране Кичинського, яке вийшло в «абабагаламагівській» серії «Українська поетична антологія» (фантастична поетична серія, якщо раптом хто не знає, хоча, певен, тут усі про неї знають), але ось у цій збірці, крім віршів та авторського живопису (Кичинський – чудовий художник), є ще прецікаві прозові спогади Анатолія Івановича про різних достойників, яких він зустрічав на своєму життєвому шляху. Скажімо, про Вінграновського.
Ось про цю збірку пише Сергій Жадан
Чому згадую саме про Вінграновського – видається, молодим авторам (а це, направду, багато чудових поетів, передусім, із покоління 70-х), які так чи інакше навчалися у Вінграновського, чи просто були у фарватері його поетичного руху (тут навіть не йдеться про наслідування – скоріше, про інтонаційну суголосність, про близькість просодії), важко було вийти поза межі його тіні – надто вже вона, ця тінь, була вагомою та пізнаваною. Але ось поезія Кичинського, як на мене, є цікавим (і повчальним) досвідом того, як поет від збірки до збірки відшліфовує свій почерк, свій стиль, так що, зрештою, учительська тінь стає хіба що додатковою окрасою.
З поколінням 70-х загалом відбулася дивна історія – вони виявилися ніби затиснутими з одного боку шістдесятниками, з іншого – вісімдесятниками: поколіннями, в поетичній практиці яких, крім суто естетичної складової багато важила складова громадянська, політична. Зрештою, це загалом тема для окремої розмови – вся ця доречність та штучність поколіннєвого поділу в нашій літературі (поділу, окресленого передусім десятиліттями). Нині, коли весь цей поділ на «десятників» відійшов у безнадійне минуле, поговорити про це було б особливо цікаво.
Ну, але мова не про те. Віддавна люблю вірші Кичинського. Ось якщо простоту розуміти не як «нескладність», а як прозорість і відчитуваність – то це саме про його поезію. Припускаю, що на цій сторінці багато хто знає і любить Анатолія Івановича, але раптом хто не знає – загугліть «жива і скошена тече в мені трава» - як на мене, один із найкращих ліричних текстів, писаних українською», — пише Сергій Жадан.
І коротке резюме від Жадана
Хочете придбати книжку з автографом Анатолія Кичинського? Пишіть йому у приватні повідомлення ось тут. Можна також придбати у нього картину його роботи, адже пан Анатолій — ще й чудовий художник.
Свіжі херсонські новини:
