Станіслав Асєєв — український письменник, журналіст і блогер, член Українського ПЕН. Автор роману «Мельхіоровий слон, або Людина, яка думала». Під псевдонімом Станіслав Васін працював журналістом в окупованому Донецьку, де його викрила проросійська терористична організація «ДНР» 11 травня 2017 року. В полоні він був до 29 грудня 2019-го. На Львівському медіафорумі 2021 року Станіслав розповідав про перебування в полоні бойовиків.
Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка 2021 року за книгу «В ізоляції» Станіслав Асєєв виступив як на відкритті Львівського медіафоруму, так і під час окремих панелей. З 2015 року Станіслав висвітлював все, що відбувалось в окупованому Донецьку. Потім провів 962 дні в полоні. Автор неймовірної кількості публікацій про окупований Донецьк.
Правда зробить вас вільними
Тема виступу Станіслава на форумі — «Правда зробить вас вільними»: це алюзія до євангельської фрази Христа, який промовляв до юдеїв. Так, звільнений з полону Станіслав Асєєв розповів про те, як він перебував у полоні і як його звільнили завдяки обміну полоненими. Всі ці 962 дні полону Станіслав перебував у невеликому замкненому приміщенні, де з дня в день та з року в рік бачив одних і тих самих людей.
Станіслав розмежував поняття правди та істини у темі свого виступу. Адже фраза Христа, про яку йдеться, у перекладі, зокрема в російському, видозмінюється. Наприклад, на слово «істина».
Коли Станіслав опинився у підвалі так званої «ДНР» 11 травня 2017 року — це було вже після катувань, він для себе вивів дві важливі думки: «Перша думка — це занадто і скоріш за все, я цього не переживу. А друга — це неймовірне відчуття позбавлення волі. Але сказати, чому саме вас позбавили волі, ви не можете, навіть пробувши у підвалі місяць, два чи півроку. І це стосується не лише підвалів — це стосується і офіційних місць позбавлення волі, пенітенціарної системи. Пробувши у колонії два роки, я спілкувався з різними людьми. І коли питаєш, чому ж тебе позбавили волі, що таке свобода, як правило, чуєш відповіді на кшталт — мені бракує жінок, мені бракує їжі, теплої ванни, я б хотів сходити до ресторану. Тобто це такі практичні складові нашого життя, яких дійсно нас позбавляють, але загальної відповіді, яка б стосувалась всіх, хто знаходиться в цих підвалах чи місцях несвободи, ви насправді не знайдете». Саме тому в критичній ситуації підвалу — «в інкубаторі сенсів» — навіть абсолютно критичні люди після катувань у кімнаті два на чотири метри без туалетів, де немає нічого, окрім решітки, ставлять перед собою питання, жити чи ні, розповідає Станіслав.
І це питання є безпосередньо граничним питанням, яке пов'язане з питанням свободи: «У 2015 році про свободу слова я б сказав щось політичне. У 2021 році, знаючи свій власний досвід, досвід тих, хто загинув, висвітлюючи правду, скажу, що, дійсно, ми можемо робити справжні речі. Зло завжди має конкретне ім’я, і в «Ізоляції» (назва табору — ред.) є конкретні люди, які це роблять. Ми встановили, що більша частина людей, які працюють в «Ізоляції», мають сім’ї і дітей. Вони стають потворами, коли зачиняють двері ізолятора і заступають на зміну. Значення справжньої журналістики: щоб зло називалось поіменно», – сказав Станіслав Асєєв.
Тобто свобода – це феномен, який завжди за крок до смерті
«Але ви не робите цього кроку, бо сама по собі смерть не є фактом життя, як абсурдно це б не здавалося на перший погляд. Смерть – це факт соціального життя, ми можемо бачити смерть інших людей, але особиста смерть виходить за рамки цього. Тому якщо ви чините самогубство, то, звичайно, не можете сказати, що це акт свободи. Але розуміння цього і прийняття того, що завтра вас може не існувати, примирення із цим – це була така найвища точка свободи, яка мене звільнила від всього психологічного тягаря. Так про свободу я думав спочатку.
Але потім потрапив в Ізоляцію. Там виявилося, що по-перше, катування, яких я зазнав – це найлегший варіант з усіх можливих. А по-друге, люди, які опиняються в системі підвалів Ізоляції, позбавлені навіть тієї свободи, про яку я говорив раніше.
Що я маю на увазі – коли людину привозять в Ізоляцію, її спускають в підвал, роздягають догола і кладуть на стіл. Він, як правило металевий, але не обов’язково. Кладуть, зазвичай, грудьми до низу. Міцно обмотують скотчем. Так, що навіть не можете поворухнутися. А потім до геніталій і в задній прохід вставляють дроти і вмикають електричний струм. Інколи при цьому тримають голову. Бо коли струм проходить через такі органи людини, тіло рефлексивно намагається змінити своє положення. Але не може цього зробити, бо примотане скотчем до стола. Тому, щоб людина не вкоротила собі віку, б’ючись головою об стіл, її і тримають».
«А чи є вільною людина, яка лежить на тому столі? І знаєте, оця фраза «Свободу неможливо відняти», вона, схоже, є такою кінематографічною. Бо коли ви знаходитеся в тій ситуації на столі, то можете хіба що моргати. А інколи і цього не можете, бо людям часто, щоб не кричали, на голову одягають пакети і також обмотую їх скотчем. Тому для мене відповідь очевидна – ні, та людина не вільна. Але не через те, що з нею роблять, а тому, що вона не може в цей час мислити. Коли через тіло проходить струм, тоді, звичайно, не до мислення».
Всі ці роздуми прийшли до Станіслава Асєєва вже після катувань, коли з’явився час, який він конвертував у якісь пунктири, записи, які згодом стали частиною книжки.
У 2014 році Асєєв залишився на окупованій території: «Залишився виключно з прагматичних причин, там була моя мама і дві старенькі бабусі, і я, як єдиний чоловік в сім’ї, не міг їх покинути. В 2015 році я зробив свій вільний вибір – писати тексти про те, що там відбувалося – перш за все для «Радіо Свобода». А в 2017-му я потрапив до підвалу. Перша думка там, про яку я вже сказав – що це занадто».
«І тут я хочу знову звернутися до Євангелія, до епізоду у Гетсиманському саду. Це епізод, коли Христос розмірковує над тим, що наступного дня його чекає смерть. Він знає це абсолютно точно і промовляє фразу: «Отче, якщо можливо, нехай ця чаша обмине мене, проте не як Я хочу, а як Ти». І це, як на мене – один з найцікавіших епізодів у Біблії. А ще, і тут можна послатися на Камю, який про це писав – Христос у Гетсиманському саду в той час був людиною. В християнській ортодоксальній теології Христос поєднує в собі божественну і людську природу. Так от, в той момент, коли він переймався власним кінцем, своєю долею, розуміючи, що помре, але в той же час і усвідомлюючи, що міг би вимолити в Батька життя, та роблячи свій вибір – піти на смерть, тоді він максимально є людиною.
Я жодним чином не хочу, щоб ви подумали, що я порівнюю себе з Христом, але прагну сказати, що в якомусь сенсі той вибір Христа – був вибором до самогубства. Хоч він і не вкорочує собі віку самостійно».
«Але про те, що побачив в Ізоляції я, звичайно, не міг навіть подумати, що таке взагалі можливо. Я робив репортажі у 2015 році, коли Донецьк був під вогнем артилерії і бачив, як люди за рік вже настільки до цього звикли. Як стояли на зупинках громадського транспорту, і просто спостерігали, як з терикону, з боку парку Щербакова, вилітають гради в бік аеропорту. Такого, звичайно, неможливо було собі уявити».
«Не вірять навіть патріоти, люди без жодних ідей «руского міра«. Вони кажуть – як, ну ми ж знаємо, що в Донецьку є, наприклад, набережна, що там грає жива музика, що працюють театри, філармонія. І ти хочеш сказати, що в двох кілометрах від цього знаходиться ціла система радянських бомбосховищ, куди весь час спускають людей?! А це відбувається кожного дня, скоріш за все навіть зараз, коли ми з вами розмовляємо, когось привезли в Ізоляцію і катували»
.Дивіться також інтерв'ю Станіслава Асєєва за рік після звільнення з полону
Ця публікація підготовлена за підтримки Європейського Союзу. Співпраця авторки Євгенії Вірлич із Представництвом Євросоюзу в Україні будується на невтручанні в редакційну політику kavun.city. Теми, формат, героїв обирає редакція і не погоджує з міжнародними партнерами. Всі матеріали, створені в межах такої співпраці, мають відповідне маркування, а окремі думки, висловлені в матеріалах, їх зміст є виключною відповідальністю авторів та необов'язково відображають погляди Європейського Союзу та його інституцій.
Давай дружити!
Підпишись на наш Telegram-канал (там оперативні херсонські новини та інсайди), наш Фейсбук та на наш Instagram (фото, колажі, короткі цікаві тексти).
Ми тебе любимо!
