Маріуш Заруський, якого поляки шанують як національного Героя, помер у Херсоні, у застінках НКВС. Його яскрава і трагічна доля — черговий привід згадати тих видатних людей, які пішли з життя у Херсоні. 8 квітня — річниця смерті пана Маріуша. До цього дня у Херсоні будуть проходять відповідні заходи — у 2021 році виповнюється 80 років від дня його смерті. Давайте більше дізнаємось про Заруського та його життя.
На жаль, інформації про Маріуша Заруського в українських джерелах обмаль. Здебільшого обмежуються загальними даними. Маріуш Заруський (1867 — 1941) — польський громадський діяч, фотограф, художник, поет і письменник, моряк, яхтсмен і мандрівник. Його життя тісно пов’язане з Півднем України. Він навчався і працював у Одесі, Миколаєві, а останні роки життя провів у Херсоні. Заруський був заарештований у Львові як «соціально небезпечний елемент». Його етапували до Херсона, де він помер у в'язниці НКВС 8 квітня 1941 року. В Херсоні на Меморіальному кладовищі знаходиться могила Заруського, але чи похований він тут? Ми шукали інформацію в різних джерелах, зокрема польських. А заразом відвідали фотовиставку «Маріуш Заруський» у Херсонському обласному художньому музеї імені Олексія Шовкуненка. До речі, якщо вірити даним польської Ліги Маріуша Заруського, він дуже любив українські страви. Але про це — у наших подальших публікаціях.
Презентація фотопроєкту в художньому музеї
Виставку підготовлено на основі архівних фотодокументів Інституту національної пам’яті Республіки Польща в пам'ять 80-річчя мученицької смерті Героя Польщі Маріуша Заруського в Херсоні під егідою Генерального Консульства Республіки Польща в Одесі.
Польський герой народився на території сучасної України
Маріуш Заруський – бригадний генерал Речі Посполитої, невтомний громадський діяч, вихователь і друг молоді, моряк, альпініст, а також мандрівник, фотохудожник, живописець, піонер лижного спорту, автор віршів і оповідань, публіцист. Він народився 31 січня 1867 р. у маєтку Думанів на Поділлі. Його батько Северин Заруський був орендатором маєтку, отримував доходи від врожаю пшениці, тютюну й цукрового буряку. В родині Заруських було три сина: Станіслав, Болеслав і Маріуш. Першу освіту вони здобули вдома. Потім Маріуш розпочав навчання у приватній школі у Могилеві-Подільському та державній гімназіі Кам’янця-Подільського, де потрапив під вплив свого дядька Юзефа, борця за незалежність Польщі. Там Маріуш встановив контакти з російськими революціонерами.
1885 р. Заруський розпочав навчання в Одесі на фізико-математичному факультеті університету та забрав туди всю родину. В Одесі він писав морські види та сцени з портового життя, вступивши до Одеської рисувальної школи. Пізніше, захопившись романтикою морських мандрів, вступив до Одеської морехідної школи. Тоді ж проявився і його поетичний хист.
Маріуш Заруський у 1937 році
Заруський-революціонер
В цей час студент Заруський постійно відвідував революційні гуртки Одеси. Його активність не залишилася поза увагою поліції, 1894 р. його було заарештовано та кинуто до одеської в’язниці, а потім засуджено до п’яти років заслання на російській півночі. Екстремальні умови Арктики сформували в ньому такі риси лідера, як наполегливість, витривалість, сила характеру, відповідальність за інших, сміливість тощо.
1901 року, повернувшись до Одеси, Маріуш одружився на дочці лікаря Кетлинського, після чого молодята переїхали жити до Кракова. У Краківській період свого життя Заруський шліфував художні навички в Академії образотворчого мистецтва, навчаючись у Юліана Фалата, Юзефа Мегоффера та Леона Вичулковського. Після невдалих спроб зійти на мистецькому небосхилі, Заруський зайнявся популяризацією вітрильного судноплавства. Проте вже через три роки він разом із дружиною переїхав до Закопаного, яке переживало туристичний бум. Зваблений величною красою цього гірського курорту, Заруський щасливо прожив тут до початку Першої світової війни, співпрацюючи з місцевою газетою та підкорюючи гірські вершини, ведучі туристів маршрутом.
Зі спалахом війни Заруського мобілізували до військового формування на чолі з Юзефом Пілсудським, який вбачав у боротьбі з Російською імперією шанс на відродження незалежної Польщі. Після участі у десятці битв та сутичок на Волині й Поліссі Заруський прийняв командування полком. 1 жовтня 1917 р. його було ув’язнено у Перемиській фортеці за відмову присяги на вірність німецькому кайзеру й австрійському цісарю. Через два місяці він продовжив боротьбу на фронті на кордонах з Чехословаччиною, Білоруссю, Литвою. 1920 року отримав звання полковника. 1921 року чекав на звільнення у запас, зважаючи на поважний вік (55 років), та це йому не судилося. 1923 р. за рекомендацією Пілсудського Заруського було призначено на посаду генерального ад’ютанта президента Речі Посполитої Станіслава Войцеховського, а вже через рік підвищено до ступеня бригадного генерала. 1926 року Маріуш Заруський офіційно вийшов у відставку.
Не витрачаючи часу на відпочинок, Заруський зайнявся створенням Яхт-клубу у Гдині, ставши його командором. За час його головування було здійснено інтеграцію харцерського, академічного та клубного вітрильного спорту. Впродовж трьох літніх сезонів він проводив курси на звання морського яхтсмена і стернового. У міжвоєнній Польщі динамічний розвиток вітрильного спорту був пов'язаний з харцерством. Було придбано шведську шхуну, яку було адаптовано під потреби яхтингу та названо іменем Завіши Чарного, славетного лицаря, що уособлював скаутські чесноти. Її капітаном став Маріуш Заруський. Під його командуванням вітрильник зробив 17 походів. У 1935 — 1939 рр. генерал опублікував три книги спогадів, серед яких особу популярність мала книжка «Серед вихорів і хвиль».
Арешт НКВС
На початку Другої світової війни Маріуш Заруський з родиною перебував у Варшаві, а потім виїхав на Волинь і до Львова. Там він був заарештований НКВС. Навесні 1940 року його етапували з львівської в’язниці до Херсона. Після поспішного слідства його засудили до 5 років таборів у Красноярському краї, однак він захворів. За різними версіями це була або дизентерія, або холера. У важкому стані Заруський потрапив до в’язничної лікарні. 8 квітня 1941 року Маріуш Заруський помер у Херсоні. Пізніше на міському Меморіальному кладовищі встановили меморіальний знак. У Херсонському костелі Пресвятого Серця Ісуса Христа сьогодні знаходиться дзвін, привезений і встановлений на кошти польських харцерів, та меморіальна дошка на честь Маріуша Заруського.
Прах генерала Заруського захоронений у Закопане, Польща (Джерело)
Поховання Маріуша Заруського у Закопане, Польща
Коли я предстану перед св. Петром і той запитає, як про мене доповісти, я відповім: «Я ламав молотом окови неволі, водив поляків у гори й на море, щоб вони стали тверді, як граніт, а душі мали чисті й глибокі, як море.
Маріуш Заруський. Серед вихорів і хвиль. 1935 р.
Репортаж наших колег з виставки
Давай дружити!
Підпишись на наш Telegram-канал (там оперативні херсонські новини та інсайди), наш Фейсбук та на наш Instagram (фото, колажі, короткі цікаві тексти).
Ми тебе любимо!
