3 квітня 1933 року, працюючи в Херсоні, вперше у світі хірург Юрій Вороний виконав клінічну пересадку трупної нирки. На честь видатного лікаря в Херсоні назвали вулицю, яка раніше носила ім'я Клари Цеткін. Розповідаємо про видатного лікаря.
Що за операцію зробив Юрій Вороний
Звіт про унікальну операцію оприлюднили в італійському журналі «Minerva Chirurgica», в якому зазначалось, що нирка включилась у кровообіг і почала самостійно функціонувати. Ця пересадка нирки була першою в історії спробою пересадки будь-якого цілого органу людині, хоча перша реципієнтка прожила з новим органом лише 48 годин. Про результати дослідження також було повідомлення в іспанському журналі «El Siglo Medico» (1936).
The first publication of the first human kidney transplantation in Spanish journal El Siglo Medico (title page, 1936).
Хто була пацієнтка Вороного
Цю інформацію ми знайшли на сайті Херсонської обласної клінічної лікарні, яку свого часу очолював Юрій Вороний. Тоді вона називалась Перша радянська міська лікарня, а раніше — богоугодний заклад. Вороний працював у лікарні у 1931 — 1934 рр. До речі, нелегкими були роки роботи в лікарні: походження Вороного було аж ніяк не радянське (інтелігентна непролетарська родина), а його патріотичну позицію щодо України також добре знали, тому періодично у лікарня з'являлись недоброзичливці, які писали доноси на Вороного.
Про операцію Вороного писали чимало, але часто припускались помилок і неточностей. Тож найбільш детально про неї можна дізнатись у самого пана Юрія Юрійовича — в його «Трудах Всеукраинского института неотложной хирургии и переливания крови», виданих у Дніпропетровську (нині — Дніпро) у 1934 році в роботі «К вопросу о блокаде ретикуло-эндотелиального аппарата у человека при некоторых формах отравления сулемой и о свободной пересадке целой почки, взятой от трупа, как метод лечения анурий при этом отравлении» з науково-опорного вечірнього медичного інституту в Херсоні Всеукраїнського інституту невідкладної хірургії та переливання крові.
У статті Юрій Вороний повідомив, що передувало операції, як проходила операція і як проходив ранній післяопераційний період.
Отже, 3 квітня 1933 року до хірургічного відділення Першої радянської клінічної лікарні міста Херсона доправили у майже непритомному стані 26-річну жінку (у доповіді також зазначалось, що вона заміжня — на той час таке зазначення було важливим) зі всіма симптомами отруєння сулемою — це хлорид ртуті. Чотири дні у пацієнтки повністю було відсутнє сечоспускання. З анамнезу встановили, що вони «из-за семейных неладов проглотила 4 грамма неразведенной сулемы».
У відділенні жінці надали першу медичну допомогу: внутрішньовенне переливання 5% розчину глюкози, призначені сифонні клізми та відповідна до сулемового отруєння дієта. Приблизно в той самий час до прийомного покою лікарні доставили і 60-річного чоловіка у передсмертному — агональному — стані: у ього був перелом основи черепа. Він незабаром помер.
Юрій Вороний, який мав великий досвід у експериментальних операціях із пересадки нирки та володів технікою судинного шову, ухвалює відповідальне і властиве талановитому хірургу рішення: використати нирку померлого чоловіка, аби зберегти життя важкохворої жінки.
Перша операція пересадки нирки людині, виконана Вороним, послужила початком нового етапу в розвитку світової клінічної трансплантології життєво важливих органів людини.
Зрештою пацієнтка, якій пересадили нирку, померла — всього за 48 годин. І це стало важким тягарем для Вороного. Втім, паталагоанатом, який досліджував тіло жінки, підтвердив, що причиною смерті стала надвисока концентрація ртуті в організмі — не допомогло навіть переливання крові, яке знизило концентрацію. Плюс вплинуло те, що пацієнтка надто пізно була доставлена до лікарні. Отже, подвиг Юрія Вороного від смерті пацієнтки не став меншим.
Завдяки операції Вороний довів, що нирка людини, яка нещодавно померла, при пересадці може продовжувати виконувати свої функції. До того ж, він фактично спростував припущення про те, що при пересадці трупних органів людині розвивається специфічна інтоксикація, а теорія так званої трупної отрути так само зазнала краху.
У грудні 1935 р. Ю.Ю. Вороному атестаційна комісія Київського медичного інституту своєю постановою присудила науковий ступінь кандидата медичних наук навіть без захисту дисертації, а в листопаді 1936 р. херсонського експериментатора обрали за конкурсом, на правах професора, завідувачем кафедри хірургії Харківського стоматологічного інституту і Наказом НКРЗ України від 31.11.1936 року перевели до Харкова.
Повторив свій професійний подвиг Вороний наприкінці сорокових років (1949 р.), Працюючи в Житомирській обласній лікарні, в якій виконав іще 4 операції з пересадки трупної нирки (з терміном консервації нирок від 12 до 28 днів при збереженні життя і функції) хворим з важкими хронічним нефритом.
Лише у 1951 і 1954 роках у США та у Франції виконали операції з трансплантації нирок від родичів хворим з тяжкою хронічною нирковою недостатністю.
Був у бою під Крутами, а його дружині вірша присвятив Павло Тичина
Юрій Вороний не був херсонцем — у Херсоні він прожив усього кілька років. Але його син, поки родина жила в Херсоні, навчався у школі №3 (сьогодні це школа №28).
Юрій Вороний народився у 1895 році в селі Журавці Полтавської губернії (нині Варвинського району Чернігівської області) у родині українського вченого, професора математики Варшавського університету Георгія Вороного.
1913 року вступив на медичний факультет Університету святого Володимира у Києві, але перервав навчання, бо в роки Першої світової війни як студент-медик працював у перев'язувальному загоні Червоного Хреста.
Будучи студентом добровільно вступив у перев'язувальний загін військ Центральної Ради. 16 січня 1918 року Юрій Вороний брав участь в бою під Крутами. Його дружина Нечаївська Віра Йосипівна була членкинею Української Ради від жіноцтва, яку очолював Михайло Грушевський. Також на сайті обласної лікарні є інформація про те, що дружині Вороного симпатизував Павло Тичина і навіть присвятив їй вірша.
О, панно Інно, панно Інно!
Я - сам. Вікно. Сніги…
Сестру я Вашу так любив -
Дитинно, злотоцінно.
Любив? - Давно. Цвіли луги…
О, панно Інно, панно Інно,
Любові усміх квітне раз - ще й тлінно.
Сніги, сніги, сніги…
Я Ваші очі пам'ятаю,
Як музику, як спів.
Зимовий вечір. Тиша. Ми.
Я Вам чужий - я знаю.
А хтось кричить: ти рідну стрів!
І раптом - небо… шепіт гаю…
О ні, то очі Ваші. - Я ридаю.
Сестра чи Ви? - Любив…
1915 ..
1921 року Вороний закінчив Київський медичний інститут і став аспірантом кафедри хірургії. Після закінчення аспірантури його призначили асистентом Харківського медичного інституту, де він працював у 1926 — 1931 роках під керівництвом Володимира Шамова.
У 1934 — 1936 рр. Юрій Вороний обирався до Херсонської міської ради.
З 2016 року колишня вулиця Клари Цеткін у Херсоні носить ім'я хірурга Вороного. На стіні старого корпусу Херсонської обласної клінічної лікарні 21 серпня 2020 року відкрили меморіальну дошку хірургу Юрію Вороному.
Юрій Вороний
Тримаймося разом!
- Підпишись на наш Telegram-канал: там — оперативні херсонські новини та інсайди
- Наш проєкт, присвячений новинам українського Криму: Кримська бавовна
- Наш Instagram: фото, колажі, короткі цікаві тексти
- Наш Youtube: подкасти, цікаві відео з Херсона та про Херсон
- Підтримати нас можна на PayPal [email protected]
Все буде Україна!
