7 травня 2020 року в Касаційному адміністративному суді Верховного суду України ухвалили остаточне рішення щодо обмеження прав журналістів під час сесій Херсонської міської ради. Авторка цього матеріалу Євгенія Вірлич за підтримки ГО «Платформа прав людини» виграла третю і останню інстанцію щодо обмеження прав журналістів у Херсонській міській раді. Розповідаємо детально.
Отже, 30 березня 2018 року депутати Херсонської міської ради ухвалили рішення, яке стало предметом судової суперечки: суттєво обмежили перебування журналістів у сесійній залі. І хоча на практиці жодного разу норма рішення не була застосована, вона тим не менш перешкоджала журналістській діяльності: її могли застосувати в будь-який час. Авторка матеріалу Євгенія Вірлич подала до суду. Що передувало скандальному рішенню і як тривали судові розгляди.
Бійки і провокації стали буденними під час херсонських сесій
Під час сесій Херсонської міської ради у 2017-му та на початку 2018-го бійки та провокації стали доволі регулярними, якщо не сказати буденними. Одна з найгарячіших — 23 лютого 2018 року: тоді виникла суперечка між депутатами та активістами, зокрема стосовно тарифної політики на комунальні послуги.
Дивіться, що відбувалось під час сесії Херсонської міської ради 23.02.2018
Також між представниками громади і депутатами міської ради виникла і інша суперечка. В результаті було ухвалено і в цей же день скасовано кілька проєктів рішень: саме під тиском згаданої вище громадськості. Одним із суттєвих проєктів рішень було повернення норми застосування процедури публічних закупівель для придбання коштом міського бюджету товарів і послуг на суму до 30 тис. грн. (пониження суми допорогових закупівель): після того, як представники громадськості покинули залу, депутати «переголосували» рішення і повернулись до чинної сьогодні норми «допорогів» у Херсоні у 200 тис. грн. До речі, ухвалити або не ухвалити, а потім повернутись до питання і переголосувати — це вже стало звичною практикою херсонських депутатів.
Згодом виявилась, що активна громадськість — це кілька не завжди проукраїнських активістів, які до того ж мають журналістські посвідчення. Зважаючи на це, депутати міської ради 30 березня 2018 року ухвалюють рішення №1279 «Про внесення змін та доповнень до Регламенту Херсонської міської ради VII скликання, затвердженого рішенням міської ради від 02.12.2015 №2», яким суттєво обмежують права журналістів.
У чому саме обмежили журналістів у Херсоні
Місяцем пізніше авторка даної статті Євгенія Вірлич за підтримки ГО «Платформа прав людини» подає до суду із проханням про скасування пунктів зазначеного рішення Херсонської міської ради, які порушують права журналістів, а саме:
1. Пункт 1.5 в частині: «Оператори, журналісти подають заявки до відділу громадських зв’язків щодо здійснення відеозйомки у частині залу де розміщено пульти для голосування депутатів міської ради. У день засідання сесії міської ради дозвіл на присутність запрошених осіб, не включених до списку запрошених або присутніх, надається міським головою або секретарем міської ради на підставі письмової заяви.
Кількість присутніх осіб на пленарному засіданні міської ради обмежується кількістю місць для сидіння»;
2. Пункт 5 в частині: «Під час проведення пленарного засідання міської ради забороняється використання предметів, що можуть створювати перешкоди у проведенні пленарного засідання міської ради; пересуватися сесійним залом (у зоні розташування депутатів міської ради»;
3. Пункт 11 в частині: «Особи, що присутні на засіданні, не повинні знаходитися під час засідання ради у частині сесійного залу, призначеній для розміщення депутатів міської ради».
Пояснення. Даними змінами журналістам фактично було заборонено зйомку та пересування тією частиною сесійної зали де знаходяться депутати, зобов’язано завчасно подавати заявку щоб мати таку можливість, а якщо таку заявку завчасно не подано, в день пленарного засідання питання про доступ до приміщення вирішує секретар або міський голова на підставі письмової заяви. Також закладено можливість відмови у присутності журналіста на засіданні через відсутність вільних місць у залі.
Отже, Херсонською міською радою фактично створюються незаконні перепони щодо реалізації журналістами наданих їм чинним законодавством прав при здійсненні професійної діяльності.
Що з цього приводу казали у міській раді
На запропоновані порушення представник міської ради в суді відповів наступне (цитуємо з матеріалів суду):
Отже, позиція Херсонської міської ради, яка була озвучена в суді, наступна: права позивача порушені не були, тому що не було відмовлено у присутності журналіста на сесії. Тобто той факт, що така норма в рішенні сесії є і будь-якого часу може бути застосована, не аналізувався міською радою.
Змінами у регламенті журналістам фактично заборонили зйомку та пересування тією частиною сесійної зали де знаходяться депутати, зобов’язано завчасно подавати заявку щоб мати таку можливість, а якщо таку заявку завчасно не подано, в день пленарного засідання питання про доступ до приміщення вирішує секретар або міський голова на підставі письмової заяви. Також, закладено можливість відмови у присутності журналіста на засіданні через відсутність вільних місць у залі.
Таким чином, Херсонською міською радою створювались незаконні перепони щодо реалізації журналістами наданих їм чинним законодавством прав при здійсненні професійної діяльності, йдеться у позові.
Законодавча база оскарження рішення
Якою законодавчою базою оскарження користувалась позивачка під час суду? Розповідаємо.
- Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
- Спірні правовідносини регулюються Законом України від 21.05.1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (зі змінами та доповненнями), чинний на момент виникнення правовідносин (далі Закон №280/97-ВР), Законом України «Про інформацію» від 02.10.1992 року № 2657- XII (далі Закон №2657- XII), Законом України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» від 16.11.1992 року № 2782-XII (далі – Закон № 2782-XII) (зі змінами та доповненнями) тощо.
- Згідно зі ст. 4 Законом №280/97-ВР гласність, тобто політика максимальної відкритості, визначається як один з основних принципів місцевого самоврядування. Частиною 17 ст. 46 цього ж Закону визначено, що сесії ради проводяться гласно із забезпеченням права кожного бути присутнім на них, крім випадків, передбачених законодавством, і порядок доступу до засідань визначається радою відповідно до закону.
- Відповідно до ч. 1-2 ст. 25 Закону України «Про інформацію» під час виконання професійних обов’язків журналіст має право здійснювати письмові, аудіо- та відеозаписи із застосуванням необхідних технічних засобів, за винятком випадків, передбачених законом. Також, журналіст має право безперешкодно відвідувати приміщення суб’єктів владних повноважень, відкриті заходи, які ними проводяться, та бути особисто прийнятим у розумні строки їх посадовими і службовими особами, крім випадків, визначених законодавством.
Із вищезазначених норм Закону вбачається, що на рівні регламенту місцевої ради не можуть вирішуватись питання щодо обмеження прав журналіста на використання техніки, присутності на засіданні чи переміщення по залі засідань. Можливі обмеження можуть бути передбачені тільки законами України.
Суд першої інстанції
Перше рішення ухвалили вже 23 листопада 2018 року — на користь позивачки.
З урахуванням аналізу вищенаведених норм законодавства, суд погодився з твердженням позивача, що будь-яких законних підстав та обґрунтованих причин, що стали підставою для внесення змін до регламенту, у відповідача немає. Більш того, суд звернув увагу, що вказані зміни створюють протиправні перешкоди щодо вільної реалізації журналістами наданих їм чинним законодавством прав при здійсненні професійної діяльності.
В судовому засіданні представник відповідача не зміг надати мотивовану відповідь та пояснити де саме повинні знаходитися журналісти під час проведення пленарних засідань міської ради, зважаючи на те, що спеціально відведених місць для розміщення журналістів у сесійній залі немає, а вказаними змінами до регламенту чітко не встановлені ані спеціально відведені місця, ані місця, де б журналісти могли вільно розміщуватися без створювання можливих перешкод у проведенні пленарного засідання міської ради. А тому суд розцінює вказаний пункт змін як такий, що забороняє журналістам взагалі пересуватися по сесійній залі для виконання своєї професійної діяльності, що являється обмеженням права журналістів на реалізацію своїх прав, наданих їм чинним законодавством.
Законом України «Про інформацію» закріплено гарантії діяльності засобів масової інформації та журналістів. Суд погоджується з твердженням позивача, що професія журналіста зобов’язує його першим опинятися в гущині подій та висвітлювати їх для загалу. Фактично ця фраза в рішенні Херсонського адміністративного суду стала однією з визначальних у справі.
Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі “Федорченко та Лозенко проти України”, відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення “поза розумним сумнівом”.
Відповідно до Рішення суду, позов повністю задовольнили, тобто рішення Херсонської міської ради №1279 від 30.03.2018 року скасовано у пунктах, зазначених позивачем.
Апеляція та касація
Цілком прогнозовано Херсонська міська рада подала апеляційну скаргу. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник міської ради надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить повністю скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення у формі постанови, яким у задоволенні позову відмовити. Доводами апеляційної скарги зазначено, що жодних перепон щодо реалізації журналісткою діяльності для позивача здійснено не було, а тому і відсутнє порушене право останньої. Херсонська міська рада звертала увагу, що подача заявок для включення до списку присутніх під час пленарного засідання міської ради стосується тільки тих осіб, які не зазначені в абз. 1 вищенаведеної норми. Тобто, аналізуючи відповідну норму Регламенту, можливо встановити, що журналісти мають право бути присутні під час пленарного засідання міської ради в залі засідання. Також міська рада вважала, що спірне в частині рішення винесено на підставі норм діючого законодавства, ним не створюються протиправні перепони щодо реалізації наданих журналістам прав при здійсненні професійної діяльності, а тому рішення суду підлягає скасуванню.
На підставі викладеного у сукупності, колегія суддів вирішила, що судом першої інстанції правильно встановили обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційну скаргу у квітні 2019 року залишили без задоволення.
Остаточну крапку в цій історії поставив Касаційний адміністративний суд Верховного суду України, Постанова якого так само залишила в силі рішення суду першої інстанції та Постанову апеляційного суду.
Висновок
Депутати Херсонської ради, які підтримали рішення №1279, мотивували свою позицію тим, що вони не проти журналістів, а виключно проти провокаторів, які називають себе журналістами: всі мають реєструватись на засідання, тоді можливо буде порядок в залі. Однак, за фактом виявилось, що порушили права як раз тих журналістів, які порядку дотримувались. Даний кейс вчергове засвідчив, що кожен проєкт рішення місцевої ради має бути глибоко, всебічно і чітко опрацьований, аби не порушити чиїхось прав.
Позиція міської ради в суді
Також варто додати, що представник Херсонської міської ради в суді, — юрист, який має відповідний фах, припускався наступних формулювань:
«Відкритість та прозорість процесу ухвалення рішень у міській раді забезпечується за допомогою онлайн-трансляцій».
Позиція позивачки: «Проведення онлайн-трансляцій не має нічого спільного із роботою журналіста, яка чітко визначена в Законі України «Про інформацію» (ст. 25, п.2): «Журналіст має право безперешкодно відвідувати приміщення суб’єктів владних повноважень, відкриті заходи, які ними проводяться, та бути особисто прийнятим у розумні строки їх посадовими і службовими особами, крім випадків, визначених законодавством».
«Позивачка подавала один раз заявку на участь у сесії і їй не було відмовлено».
Позиція позивачки: «Так, звісно, подавала. При цьому, заявку не було ані підтверджено, ані отримано відмови. Отже, немає гарантії того, що журналіста безперешкодно пустять на наступне пленарне засідання, а не скористуються пунктом 1.5, який можна розуміти як підставу для обмеження права доступу в разі, якщо не було надано заявки. Також не було надано чітких пояснень щодо того, чому особи, що присутні на засіданні, не повинні знаходитися під час засідання ради у частині сесійного залу, призначеній для розміщення депутатів міської ради. Із цього пункту витікає, що журналіст не має права знімати депутата під час його роботи, що є прямим порушенням права журналіста».
До речі, права пересічних громадян даним рішенням так само були обмежені. Проте, ніхто з громади не долучився до захисту своїх прав.
Що далі?
Даний кейс має стати підставою для наступної каденції депутатів Херсонської міської ради — вибори вже незабаром — чітко та виважено ставитись до проєктів рішень в цілому та ухвалення Регламенту ради нового скликання зокрема. Також даний експеримент може стати в нагоді журналістам з інших регіонів України, чиї права порушили або намагаються порушити.
Адвокатську та інформаційну підтримку позивачці надала організація Платформа прав людини. Представниками позивача були адвокати Олександр Токаленко та Олександр Данилов.
P.S. До речі, хто із депутатів як голосував за рішення №1279 від 30.03.2018 року, можна побачити за посиланням
Давай дружити!
Підпишись на наш Telegram-канал (там оперативні херсонські новини та інсайди), наш Фейсбук та на наш Instagram (фото, колажі, короткі цікаві тексти).
Ми тебе любимо!
