В українській армії дівчата-військовослужбовці вже нікого не дивують. Вони займають сержантські та офіцерські посади, командують відділеннями та відповідають за важливі питання в системі управління військових частин. Ми розповідаємо про офіцерку Нацгвардії з Херсона Вікторію Гриник, яка руйнує стереотипи щодо служби на рівні з чоловіками.
Уже як два роки, завдяки внесенню змін у законодавство, жінки можуть виконувати військовий обов’язок на рівних засадах із чоловіками. Проте й досі офіцерки у ротній ланці зустрічаються не дуже часто.
У військовій частині 3056 Національної гвардії України, що в Херсоні, на посаді заступника командира по роботі з особовим складом у стрілецькій роті, вже близько року служить молодша лейтенантка Вікторія Гриник. Вона дійсно руйнує стереотипи та хибні уявлення щодо здатності жінок діяти на рівні з чоловіками у сучасному війську.
Вікторія Гриник
«Звісно, коли я тільки поповнила ряди Нацгвардії, відчувала якусь перевагу з боку чоловіків. Але, особисто для себе я не бачила перешкод від самого початку. Уже маю десять років служби за контрактом і не шкодую за жодним днем. Звісно, були різні моменти, але всі ми люди і у кожній організації де працює багато людей, є свої нюанси. Проте скажу одразу – служба загартувала мій характер», — розповідає Вікторія.
Чи є зміни в сучасній армії щодо ставлення до жінок?
— Зміни є і вони в кращу сторону не тільки для жінок. По-перше, значно виросло грошове та матеріальне забезпечення. Маємо багато переваг, які можуть мотивувати людей займатися військовою справою. А як для жінки, мені приємно, що немає перешкод саме на гендерному підгрунті. Ми захищені законодавчо.
На якому етапі ти відчула той ключовий момент, коли увійшла у «військову колію»?
— Це був час, коли я навчалася на інструктора з тактичної медицини у Навчальному центрі в Золочеві. Півроку в умовах навчання, де хлопці і дівчата практикуються на рівних та живуть за принципами військової дисципліни і визначеного розпорядку дня. Все було побудовано на взаємодопомозі та спільній роботі. Це був нелегкий, але цікавий час. Виключно саморозвиток та освоєння нових практичних навичок.
Жінка в зоні ООС
Що скажеш, як жінка-військовослужбовець, про роль гендеру в зоні ООС (операції об'єднаних сил) та твої спогади з ротації?
— Моя перша ротація у зону проведення бойових дій була в якості медика більш ніж на три місяці. Звісно, довелося звикати до нових умов. Важливу роль зіграла підтримка співслужбовців. Коли знаходишся в бойових умовах, дуже важливі дружні стосунки серед навколишніх та довіра. Я не відчувала гендерної нерівності та особливого ставлення. Це не те місце, де «в тему» дівочі капризи чи особливі побажання. А чоловіки та командування вже звикли до жінок-військових, тому перешкод щодо виконання обов'язків я не помічала.
Ти була командиром відділення, що тобі дав цей досвід?
— Кожна військова посада має свої особливості. Командиром відділення я відчула відповідальність щодо свого маленького підрозділу. Більшість з тих, хто був в моєму підпорядкуванні - хлопці, здебільшого строковики. Тут вже знадобилася і стійкість характеру і вміння роботи з особовим складом. Це дуже не просто – витримати баланс військової дисципліни та мати довіру солдатів. Адже, я перша, до кого вони мають звертатися в разі виникнення проблемних питань.
Які особливості служби жінки-офіцера на посаді заступника командира роти по роботі з особовим складом?
— Специфіка посади вже говорить про її суть своєю назвою. У моїх руках морально-психологічний стан всіх бійців роти. Проводиться постійна робота з військовослужбовцями різних настроїв, характеру та вподобань, спілкування з батьками та близькими підлеглих строковиків. Це та рота, в якій я служила командиром відділення, і мої бійці всіляко мене підтримують. Те що я жінка – навіть перевага, тому що є моменти, які хлопці могли б соромитися довірити чоловіку-офіцеру, а мені, як жінці, вони висловлюють більшу довіру.
Що можеш порадити дівчатам, які вагаються щодо відповідальних посад?
— Головне бути щирою. Якою б людина не була, вона рано чи пізно відчує штучність. А ще не забувати про дотримання дисципліни, адже, без цього буде безлад як у міжособистих стосунках бійців, так і загалом у підрозділі. Треба вчитися та рівнятися на тих офіцерів, хто вже має досвід.
На час весняного та осіннього призову 2020 року, командування військової частин призначило Вікторію Гриник заступницею начальника навчального збору по роботі з особовим складом, адже, офіцерка зарекомендувала себе з позитивної сторони служби у ротній ланці. І таке рішення виправдало себе, бо Вікторія знайшла порозуміння з кожним новоприбулим строковиком та впевнено привела їх до складання військової присяги. Тепер ті військовослужбовці з ким вона проводила роботу, з успіхом проходять службу в своїх підрозділах.
Дякуємо за історію прес-офіцерці Нацгвардії у Херсоні Аліні Кобець!
Давай дружити!
Підпишись на наш Telegram-канал (там оперативні херсонські новини та інсайди) та на наш Instagram (фото, колажі, короткі цікаві тексти).
Ми тебе любимо
