2 жовтня очільник Херсонської області Юрій Гусєв повідомив про підписання меморандуму щодо співпраці з однією з українських кінокомпаній. Таким чином, за словами Гусєва, найближчим часом на Херсонщині почнуть знімати вітчизняні фільми. Наразі під це саме шукають відповідні локації. Але хіба наш регіон до цього не потрапляв на великий екран? Ви будете здивовані!
«За партію та комсомол»: Херсонщина у документалістиці та пропаганді
Одне з перших потраплянь Херсонської області на кіноекрани сталося у радянські часи - 1925 року. Тоді кінороби побували у Голопристанському районі на Прогнойських соляних промислах. Стрічка, власне, так і називається - “На соляних промислах”. Вона увійшла до п’ятого випуску кіножурналу “Кінотиждень “Маховика” Одеської кінофабрики ВУФКУ.
Саме місто Херсон вперше на кіноекрані з’являється 1930 року в 32-му випуску кіножурналу тієї ж Одеської кінофабрики. «Покласти край проривам в промфінплані» — саме під такою назвою радянським глядачам вперше показали Херсонський завод сільськогосподарського машинобудування імені Петровського, а саме - його завалене бракованою (як зазначають автори) продукцією подвір’я.
У тому ж випуску наше місто «засвітилося» і з позитивного боку - ще однією короткою стрічкою «Здійснюємо п’ятирічку» «радянському народу» повідомляли про будівництво портового елеватора.
За рік після негативної згадки про завод Петровського одеські кінодокументалісти навідалися на підприємство ще раз й у 29-му номері свого кіножурналу розповіли про те, як на заводі будують перший в СРСР комбайн для збирання бавовни. Називався цей опус із відповідним часові пафосом — «Комсомол на варті бавовняної програми».
Але головними згадками про Херсонщину в ті роки все ж були жнива та заготовка сільськогосподарської продукції.
І Волга, і Міссісіпі: радянське художнє кіно на Херсонщині
Перша поява нашого міста у художньому кіно, яку нам вдалося відшукати, — це стрічка Леоніда Лукова 1958 року «Олеко Дундич» спільного радянсько-югославського виробництва. Попри свою художність, стрічка мала пропагандистський характер, адже оповідала історію сербського червоноармійця, який у часи Громадянської війни воював на теренах України.
Постер до фільму "Олеко Дундич"Фото: wikipedia.org
Зйомки фільму відбувалися у Херсоні протягом 1957 року і на кадрах можна побачити історичну частину міста — Привозні церква та площа, Обласна бібліотека (нині - обласний РАЦС), старовинний будинок на вулиці Віктора Гошкевича, парк “Херсонська фортеця». В якості масовки у стрічці знялися не лише актори місцевого театру, але й звичайні містяни. Практика, як виявиться, непоодинока.
1966 року світ побачив фільм-казка Бориса Рицарєва «Чарівна лампа Аладдіна». Стрічка, вироблена кіностудією імені Горького, в більшості була відзнята у Криму — в Ялтинській кіностудії провадилися павільйонні зйомки, а на мисі Херсонес, просто на березі моря, звели ціле бутафорське місто Багдад. Спитаєте, а до чого тут Херсонщина? Де, на вашу думку, знімали мальовничі бархани арабських пустель? Саме так — у наших Олешківських пісках.
До слова, саме під час натурних зйомок на Херсонщині група кінематографістів фільму-казки перетнулася з колегами із «Мосфільму», які в той час працювали в нашій області над фільмом «Невловимі месники». Їх також зацікавив мальовничий пустельний пейзаж Олешківських пісків, який вони й використали у своїй стрічці. За спогадами старожилів, до фільму могли потрапити й кілька інших локацій нашої області, зокрема, село Тягинка.
Можна зробити висновок, що кінороби облюбували Херсонщину для зйомок державницької пропаганди, але знімали у Херсоні й «заборонене» кіно. Зокрема, 1969 року світ побачила стрічка «Комісар» режисера Олександра Аскольдова, який оповідав історію про вагітну комісарку Червоної армії, яка лишилась у тилу ворога. Основним місцем зйомок був Кам’янець-Подільський, проте окремі локації режисер підібрав саме в нашій області. Зокрема, жителі Олешок можуть спробувати відшукати на кадрах рідні вулички.
Чому ж фільм не пройшов радянську цензуру? Певно, через невідповідність головної героїні тому образу, який ліпили радянські пропагандисти з червоноармійців. Звісно ж, стрічка в прокат не вийшла, її прем’єра відбулась лише 1987 року. Самого ж режисера звільнили з кіностудії імені Горького, вигнали з партії й відлучили від професії. Фільм «Комісар» став першим і єдиним його дітищем...
Маємо зазначити, що радянські кінороби облюбували для своїх фільмів не лише Олешківські піски чи сам Херсон, — приваблювали їх й наші плавні. Зокрема, того ж 1969 року в дельті Дніпра зняли стрічку «Де 042?» (Одеська кіностудія імені Довженка, режисер — Олег Ленціус). Цей фільм оповідав про перші роки Другої світової війни, більшість подій в ньому відбуваються на воді, але в кадр потрапили й Одеська площа, і Костел Пресвятого Серця Ісуса (тоді — кінотеатр імені Павліка Морозова), і будівля Херсонського краєзнавчого музею.
Наші плавні прислужились творцям кіно і для того, аби оповісти історію про подорож литовця на круїзному теплоході по Волзі (фільм Олександра Свєтлова «Стоянка три години» 1974 року), і для того, аби показати радянському глядачеві далеку та недоступну Міссісіпі (фільм Станіслава Говорухіна «Пригоди Тома Соєра та Гекльберрі Фінна» 1981 року). Окрім того, Волгу дніпровські плавні відіграли ще одного разу - 1980 року в стрічці Одеської кіностудії «Вторгнення» (режисер — Віллен Новак). Якщо фільми про Волгу достатньо добре показували історичну частину нашого міста, дозволяючи глядачам прогулятися по вулицях «Херсона-на-Волзі», то от Міссісіпі знімали поблизу села Львове у Бериславському районі.
Не забули радянські кінороби й про херсонське Чорне море. Зокрема, фільм 1968-го року «День янгола» режисера Станіслава Говорухіна знімали на пасажирському лайнері «Крим» на узбережжі херсонських курортів.
Афіша фільму "День янгола"Фото: reklamafilm.com
1985 року Херсон та сусідній Олешківський ліс стають головними героями детективного фільму «П’ять хвилин страху» режисера Андрія Ладиніна. Завдяки цьому ми отримуємо можливість побувати у міському Гідропарку, прогулятися вулицями Університетською та Потьомкінською. А вже 1989 року на телевізійні екрани виходить мінісеріал Миколи Гусарова «Юнак з гарної родини», також знятий у нашому місті. В останньому чітко прослідковуються такі локації, як проспект Ушакова, залізничний вокзал, Таврійський мікрорайон. Ми поцікавилися у наших читачів, чи пам’ятають вони про зйомки цієї стрічки, й дізналися, що багато хто з містян навіть знявся у ньому в епізодичних ролях.
Як згадує Олена Васюніна, за зйомки в масовці у сцені про лікарню вона заробила 10 рублів. Інший херсонець Костянтин Колмаков згадав, що за ту ж суму знявся у кількох сценах - на залізничному вокзалі, на Корабельній площі та на прохідній суднобудівного заводу. А от Олег Панчев розповів, що знімався в одній сцені разом з головним героєм стрічки.
Обговорення мінісеріалу "Юнак з гарної родини"Фото: Facebook
На теренах Херсонщини за радянські часи зняли ще не один десяток фільмів (як документальних, так і художніх) — тут і драма «Загублений в пісках», й історична стрічка «Таємничий монах», і кіноальманах «Дніпровський вітер» за творами Олеся Гончара.
«Вітчизняний Рембо» та «Українські шерифи»: Херсонщина в кіно за часів незалежності
Не забули кінороби про Херсонську область й після здобуття Україною незалежності. Зокрема, 1992 року наше місто стає героєм чи не першого пострадянського бойовика на теренах колишнього СРСР «Амерікен бой», творці якого зазіхнули на славу вітчизняного Рембо. У стрічці неозброєним оком можна впізнати й готель «Фрегат», і проспект Ушакова разом з колишнім кінотеатром «Україна», і пивний завод, який на той час вже не працював, і залізничний вокзал, і, звісно ж, наші рідні плавні.
На жаль, після того кіновиробництво в Україні почало занепадати, а з-за кордону кінороби не надто вже часто навідувались в Україну. Коли ж робили це, то переважно обирали або Львів, або Київ. Проте Херсонщина після двох десятків відносного затишшя знову почала приваблювати до себе людей кіно наприкінці 2010-х років, коли в нашій країні став зростати інтерес до вітчизняного кіно.
Так 2015 року на великі екрани виходить документальна стрічка режисера Романа Бондарчука «Українські шерифи», знята практично повністю в селі Стара Збур’ївка та її околицях. Фільм висунули від України на здобуття кінопремії «Оскар» в номінації «Кращий фільм іноземною мовою», але до списку номінантів він не потрапив. Проте стрічка взяла іншу престижну нагороду - спеціальний приз журі за кращий повнометражний документальний фільм на Амстердамському фестивальні документального кіно.
2018 року виходить одразу дві вітчизняні стрічки, частково відзняті на Херсонщині. Окрім вже названого Бондарчука та його «Вулкану», знятого у Бериславі, свою увагу нашому краю присвятив режисер Заза Буадзе. Зйомки військового детективу «Позивний Бандерас» відбувались у Тягинці Бериславського району, в Одеській області та Києві. Стрічка про нелегку сторінку в новітній історії України була сприйнята кінокритиками та глядачами неоднозначно, проте взяла «Золоту дзиґу» за найкращий монтаж.
2019 року вийшов фільм Нарімана Алієва «Додому», який серед інших локацій знімався й поблизу адмінмежі з тимчасово окупованим Кримом у селі Стрілковому (Арабатська стрілка) та в районі озера Сиваш. Фільм вперше показали на Каннському кінофестивалі, а його українська прем’єра відбулась на кінофестивалі в Одесі, де він взяв гран-прі «Золотий Дюк».
Не забувають про Херсонщину не лише режисери великого кіно, але й майстри короткого метру, більш відомого як музичні відеокліпи. Зокрема, нещодавно в Олешківських пісках відбулися зйомки кліпу гурту «Антитіла» на пісню «Кіно», а кілька років тому гурт «Скрябін» презентував своє відео “Місця щасливих людей”, зняте на Станіславських скелях.
Давай дружити!
Підпишись наш 🍉Telegram-канал (там оперативні херсонські новини і інсайди) та на наш 🍉Instagram (фото, колажі, короткі цікаві тексти).
Ми тебе любимо❤️
