«Поховайте мене там, де я любив прогулюватися. Я не бажаю ані пам’ятників, ні написів, але хотів би, аби на моїй могилі встановили сонячний годинник». Це були останні слова відомого британця — мандрівника, дослідника в’язниць та лікарень, філантропа та авантюриста Джона Говарда. 20 січня 1790 року у віці 63 років він помер у Херсоні, захворівши на висипний тиф.
Яким чином британський підданий опинився так далеко від рідної домівки та чому його поховали саме у Херсоні? Ким був цей загадковий чоловік? Читайте у матеріалі «Кавун. City».
Юність та перші мандри
Джон Говард народився поблизу Лондона 1724 року. Точного місця народження наразі невідомо: одні дослідники називають містечко Гокні, інші — Енфілд. Батько Джона був заможним купцем, матір же хлопчик втратив у дуже юному віці.
У дитинстві Джон був доволі хворобливим хлопчиком, деякі дослідники вважають, що в нього міг бути синдром Аспергера — порушення розвитку, внаслідок якого людина не виявляє схильності до комунікації з зовнішнім світом, зациклюється та замикається у собі.
Вважається, що на цій картині зображено будинок, в якому провів дитинство Джон Говард.Фото: commons.wikimedia.org
Попри хворобу, Джон Говард вступає до школи в Гартфорді, згодом — до академії Джона Еймса у Лондоні. Він вивчав географію, природознавство, медицину. Після завершення навчання юнак підробляв підмайстром бакалійника та вивчав основи ведення бізнесу. 1742 року його батька не стало і Джон став багатим спадкоємцем.
Завдяки заробленим батьком за життя грошам, Джон Говард починає подорожувати Європою. Він побував у Франції, Голландії, Італії, Пруссії, Богемії, Австрії. Повернувшись з мандрів, Джон одружується зі старшою від себе на 30 років жінкою. Втім, цей шлюб протривав недовго — за три роки вона помирає. Говард роздав сусідам усе майно покійної дружини й знову вирушає у мандри Європою.
Ув’язнення та початок громадської роботи
Цього разу британцю пощастило менше, ніж у першій європейській виправі, — поблизу Лісабона його корабель захопили французькі війська, Джон потрапляє до в’язниці. Звільнити Говарда вдалося, обмінявши його на полоненого британцями французького офіцера. Втім час, проведений у французькій тюрмі, вплинув на світогляд Джона — він зацікавився станом європейських в’язниць та умовами утримування в’язнів.
В'язниця, у якій імовірно утримували Джона ГовардаФото: commons.wikimedia.org
Роздумуючи над тим, аби зайнятися дослідженням європейських тюрем, Джон Говард повертається додому й починає займатися облаштуванням власних угідь. Він відправляє до школи 23 дітей, які живуть у родинах на тих землях, які йому належали, розбудовує ці поселення, вкладаючи в них власні гроші.
1758 року Джон Говард вдруге одружився. Цей шлюб приніс йому звання двічі вдівця та батька одинака — 1765 року його дружина Генрієтта померла внаслідок ускладнень після пологів. Хлопчик, якого назвали Джоном, також не прожив тривалого та щасливого життя — дитина народилась хворобливою. Юнак вчився у школі-інтернаті, вступив до Кембриджського коледжу, але був відлучений від навчання через гомосексуалізм. Джона Говарда-молодшого судили за сексуальні злочини, але визнали неосудним та відправили до психіатричної лікарні. Там він і помер у віці 34 років. 13 років свого життя юнак провів у стінах психлікарні.
Свій інтерес до юриспруденції та закону Джон Говард зміг реалізувати на посаді шерифа графства Бедфордшир. На цю посаду його призначили 1773 року. Він власноруч оглянув усі в’язниці у своєму окрузі й жахнувся від їх стану та заведених там порядків. Після завершення своєї однорічної каденції, Говард береться за реформу пенітенціарної системи Англії. Вже 1774 року він виступає з доповіддю в парламенті, а далі — у спеціальному комітеті Палати громад Великої Британії (нижня палата парламенту).
Робота над поліпшенням умов у пенітенціарній системі, початок роботи в медицині
Заявивши на такому високому рівні про жахливий стан тюрем в країні, Джон Говард рушає досліджувати питання ще глибше. Він відвідує в’язниці в Англії, Шотландії, Вельсі. Далі — європейські тюрми. 1777 року чоловік публікує книгу про свої дослідження. В ній наведено детальні звіти про всі відвідані пенітенціарні заклади, їх плани та мапи, а також докладні інструкції — що саме можна змінити. Завдяки цій книзі Джон Говард отримує ступінь доктора права Дублінського університету.
Джон Говард розробив детальні рекомендації щодо покращення фізичного та психічного стану ув’язнених, безпеки та порядку роботи самих в’язниць. Зокрема, рекомендував навіть місця, у яких краще розміщати нові тюрми, як їх планувати при будівництві, якими меблями оснащувати. Розробив він і рекомендації щодо раціону в’язнів.
За уявленням Джона Говарда, самі тюремники мали бути взірцями для ув’язнених, як у своїй поведінці, так і в моральних та людських якостях. Це необхідно для того, аби в’язні намагалися прагнути того, аби стати такими ж і самим.
Погруддя Джона Говарда над головним входом до в'язниці Шрусбері, АнгліяФото: commons.wikimedia.org
Але вже того ж 1777 року в родину Джона Говарда знову приходить горе, і знову — смерть. Цього разу не стало його сестри. Жінка лишила Джонові щедрий спадок, який він одразу ж залучив до своєї діяльності та мандрів.
Зокрема, 1778 року Говард вирушає до Голландії. Тут він взявся не лише до питань в’язнів, але й до вивчення практичної епідеміології — у країні саме лютувала чума.
Перебуваючи в Європі Джон Говард власним коштом звів кілька лікарень та будинків для літніх людей. 1789 року за підсумками своїх мандрів він видає книгу «Звіт про основні лазарети Європи та дані про чуму».
Джон Говард та Херсон
Саме питання боротьби з епідеміями й приводить Джона Говарда до Російської імперії, яка на той час окупувала частину України. 1781 року він приїжджає до Санкт-Петербурга. Згодом вирушає до Москви, а звідти — до Кременчука та Херсона. На дніпровських кручах Джон Говард і оселився. Тут він вирішив досліджувати причини епідемій, які спалахували серед солдатів та матросів херсонського гарнізону.
Такий інтерес до цієї тематики був викликаний тим, що в Європі ходили чутки про жорстоке поводження з солдатами у Російській імперії. Також європейці мали не дуже втішну інформацію про стан лікарень у Росії та на захоплених нею землях. Сам Говард зміг переконатися в цьому на власні очі.
«Здається, і кам’яне серце має обливатися кров’ю від такого видовища», — так описав побачене у військовому шпиталі Очакова британець.
Напис на постаменті статуї Джона Говарда у Соборі Петра і Павла у Лондоні. Автор — скульптор Джон Бакон.Фото: uk.wikipedia.org
Довго спостерігати за станом речей на Херсонщині Джон Говард не зміг — прибувши до міста 1789 року, він одразу ж взявся допомагати місцевим жителям та військовим боротися проти спалаху епідемії висипного тифу. Відвідуючи лікарні та тюремний замок, британець і сам заразився на цю страшну недугу восени 1789 року. Вже 20 січня 1790 року, так і не поборовши хворобу, Джон Говард помирає. Останнім його проханням було поставити на його могилі сонячний годинник.
Це його прохання виконали. Поховали Джона Говарда на північній околиці Херсона — на обійсті його товариша Дофіне. Нині це селище Степанівка. На могилі й справді встановили пірамідальний пам’ятник з сонячним годинником. Також цю піраміду оснастили написами «Говард. Упокоївся 20-го січня на 65 році життя. Робив інших здоровими. Жив для інших. Спи спокійно, друг людей». Написи було виконано російською та латинською мовами.
Херсонці невірно вважають, що пам’ятник на перехресті проспекту Ушакова та вулиці Пугачова стоїть на могилі Джона Говарда. Цей пам’ятник було створено набагато пізніше. На самій могилі монумент було зруйновано часом та вандалами. Відомо, що 1817 року російський цар Алєксандр І наказав відновити надгробок на могилі Джона Говарда, втім місцева влада вирішила поставити монумент не на його могилі, а на виїзді з міста в бік Миколаєва. Замість пірамідальної форми йому надали вигляду обеліску і 1820 року таки встановили. Згодом перенесли на місце його нинішньої дислокації. Відкрили ж офіційно 1828 року.
Фото: mycity.kherson.ua
А от на могилі Джона Говарда пам’ятник поновили за кошти його товаришів — поміщиків Мордвікова, Кобле, Дофіне. Цей монумент виготовили в Італії й доправили до Степанівки 1831 року.
На жаль, два монументи — це чи не єдине, що нагадує херсонцям про видатного британця та філантропа, який віддав своє життя служінню людям. Будинок, в якому жив Говард на вулиці Суворова у Херсоні, було знесено.
Давай дружити!
Підпишись на наш Telegram-канал (там оперативні херсонські новини та інсайди) та на наш Instagram (фото, колажі, короткі цікаві тексти).
Ми тебе любимо
