Спойлер: неочікувано для себе вперше так багато тексту настрочив, але ж про мову, мабуть, інакше не вийде. Та ви прочитаєте на одному диханні, не полінуйтеся.
Давно хотів написати пост щодо свого ставлення до мовного питання в Україні. Та якось, знаєте, водночас не дуже хотілося мусолити цю заїзджену тему і виносити знову на загал зрозумілі, як на мене, очевидні речі. Все ж треба.
Одразу зазначу, що я нікого не змушую переходити на спілкування українською мовою і не зневажаю та не принижую людей, котрі спілкуються «на язикє». В моєму оточенні таких достатньо. Серед них є родичі і друзі, та я і сам наполовину такий.
І дійсно, популяризація і укріплення української мови не на часі, я вважаю. А чому так? Бо «на часі» вже було, млять! Воно було ще на початку 90-х! Тоді треба було активно і твердо почати відроджувати україномовність суспільства, тоді було на часі, а не розтягувати дискурс на 25 років. Додебатувались. Зараз ми наздоганяємо поїзд українізації, який після розпаду сересере рушив від станції «русифікація» без нас. Зараз не просто не на часі— зараз тривимірно гостровчасно.
Отже, моя думка. Всі хто думає, що «мова не має значення», «яка різниця», «не на часі», «не вмію, не знаю, не звик, складно вивчити» і т.п. — йдіть в сраку!
Мова стала приводом для захоплення гітлерівською Німеччиною Судецької області Чехословаччини, яку заселили німецькомовні, а також для окупації путінською рфією (ледь не зтошнило, поки написав) Луганської та Донецької областей України і початку повномасштабного вторгнення.
Публічне використання мови є показовою ознакою приналежності до народу країни або показником ставлення до цього народу.
Особливо конченими є українці (а такими я вважаю всіх, хто отримав громадянство України), які мають історію проживання декілька поколінь в Україні і принципово не вчать або принципово не спілкуються українською. Такі люди для мене завжди були у зневазі, а з початком війни — прирівняні до ворогів.
Розмовляйте зі мною хоч англійською, хоч польською, хоч «язиком» — головне, щоб не зменшували значення української мови в Україні, бо її використання як раз має значення! Це значення доведено німецьким гі., а також рфашиським пу. (він же Ху).
Ну і особливу повагу у мене викликають люди, які не розмовляли українською, але зібрали волю в кулак і перейшли на україномовне спілкування. Для мене ви — прекрасні. Навіть, якщо є неточності у словах і помилки — це дрібниці. Ваше бажання покращувати свої знання і продовжувати очищатися від русифікації — це просто святе сяйво вашої душі. Взагалі, покращувати українську мову мусять навіть, ті, хто нею розмовляє з дитинства, але з певним діалектом — це ознака вашої освіченості.
Отака моя думка. Намагався лаконічно. Можливо вийшло трішки забагато тексту, але інакше б не розкрив суть.
Щодо мене, то я використовував українську мову лише на уроках у старших класах та на лекціях в університеті, а також у професійній діяльності. У побуті здебільшого була, прости Господи, мос-кал-ска.
Наразі, майже рік із постійним самовдосконаленням і виправленням практично повсякчас спілкуюсь українською. Крім матюків.
І щодо військових. Не чіпайте наше спілкування на війні як мірило необхідності відродження української в країні. Мені зараз не так важливо, якою мовою комрад зі мною спілкується під час нашої служби, це наше з ним особисте питання, хоча, звісно, повагу викликають мовносвідомі. Почніть з себе, в цивільному житті. Додайте зусиль. А вже на війні ми знайдемо з вами спільну мову, не хвилюйтеся через це.
Всіх обійняв міцно!
Тримаймося разом!
- Підпишись на наш Telegram-канал: там — оперативні херсонські новини та інсайди
- Наш проєкт, присвячений новинам українського Криму: Кримська бавовна
- Наш Instagram: фото, колажі, короткі цікаві тексти
- Наш Youtube: подкасти, цікаві відео з Херсона та про Херсон
- Підтримати нас можна на PayPal [email protected]
Все буде Україна!
