Українська знову на часі. Під Верховною Радою України тривають мітинги на підтримку української мови — проти проєкту закону про зміну її статусу у навчальних закладах. А ми поспілкувались із трьома херсонцями, які принципово обрали для себе спілкування українською. Як вони це робили і як живуть у місті, в якому розмовляють здебільшого двома мовами, читайте в нашому матеріалі.
Юлія Тищенко:«Відвідуючи якийсь сайт, я першочергово шукаю, де перемкнути на українську»
Юлія Тищенко
Юлія Тищенко — корінна херсонка. Працює в бібліотеці, активно займається громадською діяльністю: розвиває екопроєкти та екоосвіту в Херсоні.
На українську мову спілкування Юлія перейшла не одразу. Перша спроба була у 1997 році — коли в обігу з'явилась гривня. Тоді вони йшли з подружкою після школи і вирішили, що все — відтепер між собою вони будуть спілкуватись українською.
Друга спроба була після Майдану 2004 року. Тоді Юлія наважилась розмовляти українською навіть із представниками комунальних служб. Так-так, у Херсоні це можна вважати подвигом іноді навіть зараз — що й казати про 16-річну давнину.
З 2016-го всі профілі — українською
Вже з 2016 року всі гаджети і профілі Юлії — виключно українською мовою.
«Хотіла знайти скріни, де мені пишуть, що їх бісить моя українська, — розповідає Юлія. — Це після того, як я підтвердила, що корінна херсонка. Поки не бачу їх, може загубила вже, але таких було декілька».
Певний час Юлії було важко почати говорити українською у повсякденному житті. Українську у школі вивчали, але ж то були лише окремі уроки — в інший час спілкування було здебільшого російською. Писати стала доволі швидко українською, а от говорити часто було незручно.
Від початку спілкування українською помилок було багато, розповідає Юлія. Але вона намагалась говорити і навчалась — навчається і до сьогодні.
«Я і зараз помиляюсь, час від часу підтягую знання. Особливо коли пішло дистанційне навчання, я з дітьми під час домашки дізналася багато нового».
Головна перепона — відсутність мовного середовища
Складно було «виговоритися», адже мовне середовище і практика мовлення як така у Херсоні майже відсутня. Але і тут Юлія знайшла спосіб, як подолати ці перепони.
«Перші спроби попрактикувати українську — на геть чужих людях телефоном. Якісь довідкові служби, реєстратури. Кожну необхідність використовувала, щоб подолати ніяковість. Вони все одно не знають, як я до цього розмовляла».
Інколи Юлія жартує, що російську вже забула, а українську ще не вивчила: «Тому раптом що, перепитуйте — буду на пальцях пояснювати».
Мова — то для хорошого
Юлія любить також жартувати, що як хоче сказати щось добре та чемне, то це виключно українською мовою, а якщо потрібно озвучити претензію чи невдоволення — переходить на російську.
«Мова — то для хорошого», — говорить наша героїня.
В родині щодо спілкування українською бувало всяке. Був час, коли Юлія працювала і однією з умов роботи було спілкування російською. Тоді був регрес. Зараз Юлія працює в Херсонській обласній бібліотеці імені Олеся Гончара і на роботі спілкується переважно українською.
Чимало сайтів мають у пріоритеті російську
Сьогодні Юлія всюди намагається оточувати себе українською мовою. Принаймні перебуваючи в Україні.
«Чимало сайтів мають у пріоритеті російську. За замовчуванням стоїть. І чимало сайтів не мають українського варіанту взагалі. Наприклад, деякі клініки. Телефонувала до однієї з таких, записувалась до лікаря: я до них українською — вони до мене російською. Іноді аж бісить».
В супермаркеті поруч із будинком, де живе Юлія — мікрорайон Острів — касири російськомовні.
«Але ж є закон: обслуговування — державною мовою. Я якось запитала в одного власника, а ви ще якісь закони порушуєте? Чи лише мовний? Сказав, що все російськомовне замінять. Так і зробив».
«Ще хотіла б додати важливе, — зазначає Юлія. — Щодо переходу на мову співрозмовника. Я перший час так і робила. Але потім виявилося, що ця чемність вбиває мою мову. Я починаю знов спілкуватися переважно російською».
Павло Крупіца: «Перейти на українську було неважко — важко було не перемкнутись на російську»
Павло Крупіца
Павло Крупіца фахівець з інформаційних технологій, викладач, волонтер. Також корінний мешканець Херсона: народився і майже все життя живе в Херсоні. Лише чотири роки під час навчання у виші прожив в Одесі.
На спілкування українською Павло почав переходити потроху приблизно сім років тому. Остаточно перейшов на українську у 2019-му.
«Точно пригадую, що для мене маркером став другий тур президентських виборів, — розповідає Павло. — Політика тут насправді ні до чого: я це розглядаю як період в житті».
Три кроки переходу на українську від Павла Крупіци
Перейти на українську Павлові було неважко.
Для остаточного переходу на українську Павло навіть розробив для себе навчальну програму, яка складається з трьох кроків:
1) почав більше дивитися фільмів з дубляжем українською;
2) почав слухати побільше українського радіо, наприклад https://eradio.ua/ чи https://krainafm.com.ua/;
3) почав більше думати українською і говорити та не звертати на так звані «бути культурним і відповідати російською на запитання російською».
Ми звертаємось до вас, бо ви виключно українською допомагаєте і навчаєте
Не було складнощів у Павла в спілкуванні українською з рідними.
В роботі — з колегами та клієнтами — Павло так само спілкується виключно українською. А серед замовників його послуг є і такі, які кажуть: «Ми до Вас звернулися, бо Ви виключно українською допомагаєте і навчаєте».
Так само, як і Юлія, Павло зауважує на перепони та проблеми з боку сфери обслуговування у Херсоні: тут спілкуються переважно російською і можуть навіть зухвало звернутись або нагрубити.
«Часто хочеться у сфері обслуговування навіть заводити скандали щодо небажання обслуговувати мене українською... Але збираю себе до купи, посміхаюся і продовжую відповідати українською. Часто допомагає — і продавці за одне чи два речення переходять на українську».
Катерина Зикова: «Мрію про те, щоб ідучи рідним містом, я звідусіль чула українську»
Катерина Зикова
Катерина Зикова — комунікаційниця Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру імені Миколи Куліша. Корінна херсонка. Як каже сама Катерина, вона була першою у своїй родині офіційною херсонкою:
«У мами в свідоцтві про народження вказано місто Белз, у батька – Заставна, а в брата – Червоноград. Якщо не рахувати 5-ти років, що я прожила у Дніпрі під час навчання, то живу в Херсоні вже 28 років».
Постійно спілкуватись українською Катерина почала віднедавна. А от у колі її родини завжди спілкувались і продовжують спілкуватись українською.
«Навіть, якщо разом з кимось із сім’ї знаходимось в російськомовній компанії, між собою все одно говоримо українською, а з усіма – російською. Взагалі, раніше питання мови ніколи не було для мене проблематичним. Я завжди легко переключалась з однієї мови на іншу».
Мій батько сказав: «Якщо ти не будеш говорити з сином українською, то ніхто не буде»
Свого сина Катерина також виховує українською. Після його народження, поки він був ще зовсім маленьким, Катерина могла іноді говорити йому щось російською, але якось це почув її батько і сказав: «Якщо ти не будеш з ним говорити українською, то ніхто не буде». І це змусило її замислитись. Відтоді в її родині спілкуються виключно українською.
Хоча за звичкою з усіма продовжували говорити російською. З часом так само почав робити і син:
«На жаль, його середовище загалом російськомовне. До речі, коли ми приїжджаємо до родичів на захід України і місцеві діти звертаються до сина українською, він продовжує розмовляти російською, тому що ніколи не бачив україномовних дітей тут в Херсоні і звик, що до дітей треба говорити російською».
На українську перейти було важко не через брак знань, а через те, що навколо розмовляють російською
Перейти повністю на українську Катерині було важко. Але не тому, що бракувало знань чи слів, а тому, що інші розмовляють російською:
«Я ж бо звикла переключатись, а тепер потрібно на все реагувати українською. Іноді відчуваю себе дивачкою. Знаєте, коли всі навколо роблять щось однаково, а ти раптом починаєш робити це інакше, тобі здається, що всі звертають на тебе увагу. Думаю, до цього треба просто звикнути».
Зараз, як і раніше, в родині Катерини спілкуються виключно українською. На роботі всі розуміють, але тільки відсотків десять переходять в розмові з Катериною на українську.
«Ще одна із причин, чому я повністю перейшла на українську – це усвідомлення того, що у рідній країні — а надто в Херсоні — є багато послуг, які я не можу отримувати державною мовою. Наприклад, дитячі гуртки – вони всі російською, сфера послуг – так само. Відверто кажучи, це мене дуже обурило. Адже навіть у центрі міста, куди зазвичай можуть приїхати туристи як з України, так і з-за кордону, немає жодної кав’ярні в якій би тебе обслуговували українською. Максимум — тільки якщо ти перший заговориш. Усвідомлення цього факту надзвичайно засмучує».
Перепон багато, зокрема, мізерний обсяг україномовного контенту
Щодо перепон, каже Катерина, то вони є і їх багато. По-перше, мізерний обсяг україномовного контенту.
Катерина розповіла, що якось вирішила подивитись, які серіали зараз демонструють на наших каналах, про що і як знімають. І перше, на що звернула увагу – вони всі були російською мовою^
«І ось тут, коли починають спекулювати на обмеженні прав, хочеться спитати: вибачте, а чиї ж права обмежують, панове?! Через такі речі відчуваєш себе в меншості. А хіба так повинна почувати себе людина у рідній країні? Відповідь, думаю, очевидна. Мрію про те, щоб ідучи рідним містом, я звідусіль чула українську. Сподіваюсь, колись так і буде», — підсумовує наша героїня.
———
Читайте нас більше:
🍉Наш Телеграм-канал — оперативно про все: натисніть тут
🍉Наш Інстаграм — тільки на позитиві: настисніть тут
🍉Стати нашим меценатом — ми ж маємо лишатись незалежними: натисніть тут
