Заповідник «Асканія-Нова» з 24 лютого 2022 року знаходиться під окупацією росіян. Втім, ми віримо, що незабаром він знову буде під вільним українським небом. А сьогодні згадаємо про цікаві факти з біографії засновника заповідника — Фрідріха Фальц-Фейна, адже сьогодні минає 160 років від дня його народження.
Фрідріх Едуардович народився на Херсонщині у сімʹї почесного мирового судді Дніпровського повіту Едуарда Івановича Фальц-Фейна та Софії Богданівни Фальц-Фейн, засновниці порту Хорли. Одна з кращих знавців та багаторічна дослідниця історії роду Фальц-Фейнів – Неля Юхимівна Дрогобич – відзначає Фрідріха Едуардовича як непересічну особистість: зі студентських років – дійсний та почесний член низки природознавчих товариств (Дерптського (з 1882), Французького національного (з 1888), Московського (з 1894), Російського географічного (з 1912), Кримського (з 1913). Великий природолюб, що за власною ініціативою продовж 1974–1916 рр. збирав колекцію птахів і копитних зоопарку, у 1885–1902 рр. розбудовував дендрологічний парк, вилучав з господарського використання ділянки степу [спершу 8 десятин (1883 р.), пізніше – 1000 (1888 р.), але остаточно визначився з місцем її розташування та площею у 1898 р. – 520 десятин)].
У подарунок 11-річному Фрідріху до дня народження (за іншою версією — за успішно складені вступні іспити до Херсонської гімназії) батько побудував першу вольєру для дрібних співочих пташок (канарейки, малинівки, чижі та ін.), площею 9 м2 . З цього часу колекція птахів і ссавців зоопарку постійно поповнювалася новими видами. Не дивно, що з трьох основних об’єктів Асканії-Нова (зоопарк, заповідний степ і зрошуваний дендропарк) найулюбленішим дітищем Фрідріха Едуардовича протягом усього його життя залишався все ж таки зоопарк.
Остання заповідна ділянка, під назвою «Стара», збереглась до цього часу у складі природного ядра Біосферного заповідника «Асканія-Нова». Це, без перебільшень, унікальний дослідницький полігон, що не має собі подібних не лише на теренах України, але й серед природоохоронних територій степової зони загалом, будучи колискою теорії та практики заповідної справи і степового природокористування. Власне, уже наприкінці ХІХ ст. в маєтку «Асканія-Нова» було закладено прототип сучасного біосферного резервату з раціональною структурою землекористування та функціональними зонами.
Попри складну та багато в чому трагічну історію Асканії-Нова, з війнами, бунтами і революцією, жорстокими репресіями, цензурою і нещадною соціалістичною реконструкцією, починання Фрідриха Едуардовича не пішли в небуття. Заповідний степ, дендропарк і зоопарк збереглись у складі державного степового заповідника, а згодом Біосферного заповідника «Асканія-Нова». У грудні 1984 року VIII сесією Координаційної ради Програми «Людина і біосфера» заповідник включено до Всесвітньої мережі біосферних резерватів (Сертифікат ЮНЕСКО від 15.02.1985). За постановою Кабінету Міністрів України № 213 від 2 квітня 1994 р. Біосферному заповіднику «Асканія-Нова» присвоєно імʹя його засновника – Фрідриха Едуардовича Фальц-Фейна.
Основу добробуту родини Фальц-Фейнів завжди становило товарне вівчарство та конярство, і Фрідріх Едуардович виявився гідним продовжувачем сімейної справи. Одержаний прибуток він уміло розподіляв, спрямовуючи кошти не лише на розвиток господарства, а й на благоустрій поселення. У маєтку «Асканія-Нова» функціонували телеграфна та земська кінна поштова станції, поштове відділення, яке приймало всі види кореспонденції; поштово-телеграфна дорога; приватні школа й лікарня для службовців та їхніх родин, які утримував власник; працювали фельдшерський і ветеринарний пункти; кірха і православна церква (служби відправляли в одному приміщенні в різні дні); було зведено водонапірну башту, цегельний і черепицевий заводи; вітряк і паровий борошномельний млин; топчак; салотопний завод; застосовували різноманітну сільськогосподарську техніку, автомашини; використовували фото- й кіноапарати. Крім того, Фрідріх Едуардович, який з дитинства щиро любив природу, багато сил і коштів уклав у створення дендрологічного та зоологічного саду, вилучив із використання степову цілину і запровадив на ній першу «захисну ділянку».
Із 6 травня до 6 листопада 1889 р. у Парижі працювала Всесвітня виставка, на якій вітчим доручив Фрідріху представляти успіхи сімейного господарства. З Асканії-Нова Фальц-Фейни привезли зразки вовни, зерна, фотографії маєтку та інші експонати. Всі вони здобули високу оцінку організаторів Виставки, а план ботанічного саду на зрошуванні в ландшафтному стилі було відзначено золотою медаллю. Слід зауважити, що в тутешньому посушливому кліматі дикого степу в природі зростають лише два види низькорослих кущів — мигдаль степовий та карагана скіфська. Без поливу дерева і чагарники просто приречені на загибель. Таке становище вдалося виправити завдяки закладеній у 1887 р. першій артезіанській свердловині. Вдале планування площі для посадки дозволило здійснювати полив самопливом за допомогою мережі канавок. У перші десять років було висаджено 220 видів листяних і хвойних порід, не враховуючи різноманітних садових форм. Основні посадки було завершили в 1893 р., а формування узлісь — у 1909–1914 рр.
Під час проведення виставки 26-річний Фрідріх зустрівся з багатьма цікавими особами. На урочистій аудієнції, присвяченій врученню виставкових нагород, він познайомився з президентом Франції Марі Франсуа Саді Карно (Marie François Sadi Carnot); з президентом Товариства акліматизації Альбертом Жофреєм Сент-Ілером (Albert Geoffroy St. Hillare), який звернув увагу присутніх на «любов до природи, знання, енергію і необхідні кошти» молодого ФальцФейна; з американським мисливцем і господарем цирку Вільямом Фредеріком Коді на прізвисько Буффало Білл. Крім того, під час поїздки Фрідріх відвідав європейські зоопарки в Гравеланді, Амстердамі та Роттердамі. На зворотному шляху з Парижа додому в Берліні він познайомився з директором зоосаду професором Людвігом Гекком (Ludwig Heck), з яким підтримував дружні стосунки впродовж усього життя; з відомим професором природничої історії Паулем Ма чі (Paul Matschie); директором Берлінського акваріуму і керівником Россітенської орнітологічної станції Отто Хайнротом (Otto Heinroth); з торговцем тваринами Карлом Гаґенбеком (Karl Hagenbeck), а також із відомим дослідником природи Карлом Зоффелем (Karl Soffel) і його дружиною Ельзою. Усі вони згодом гостюватимуть в Асканії-Нова, назвуть її «раєм для тварин» і напишуть про свої враження в журналах, ілюструючи їх багатьма цікавими фотографіями зі степового життя.
Окрилений усебічним схваленням і підтримкою провідних спеціалістів, Фрідріх Едуардович почав розширювати територію зоопарку і продовжив розбудову ботанічного саду. Звичайно, йому постійно були потрібні тямущі помічники для подальшої успішної роботи в цьому напрямі. У ботанічному саду Ф.Е. Фальц-Фейна служив садівником Федосій Якович Базилевський (1877–1932). Його правою рукою з догляду та вирощування молодняку в зоосаду став простий парубок Клим Сіянко (1868–1946), який у травні 1884 р. прийшов у маєток на загальні роботи в плодовому саду, а потім безперервно впродовж 46 років (з вересня 1886 р. до 5 липня 1930 р.) працював у зоопарку. На жаль, у 1930 р. він став однією з жертв переслідувань радянськими органами службовців заповідника. Завдяки його зусиллям в Асканії-Нова вперше в тодішній Російській імперії в 1895 р. було отримано потомство африканських страусів, у 1898 р. — нанду, в 1916 р. — ему. 1897 року за ці досягнення Імператорське Російське товариство акліматизації тварин і рослин нагородило організатора дослідів Фрідріха Фальц-Фейна срібною медаллю.
У радянські часи Фрідріху Едуардовичу завуальовано приписували неспроможність прийняття важливих рішень у галузі охорони природи. Тільки уявіть: на той час про заповідник вже знав весь світ, він поповнювався унікальними видами рослин і тварин, активно розвивався, але совєти вважали при цьому його натхненника ... неспроможним ухвалювати важливі рішення.
Визначний вчений відчув на собі і всі принади більшовицької влади Росії. Перебуваючи у Москві, засновника «Асканії-Нової» на початку 1918 року було заарештовано як німецького шпигуна й поміщено в Бутирку. У вʼязниці від пережив інсульт, але завдяки протестам учених-біологів у серпні 1918 року був звільнений і виїхав до Німеччини, де 2 серпня 1920 року помер.
Тримаймося разом!
- Підпишись на наш Telegram-канал: там — оперативні херсонські новини та інсайди
- Наш проєкт, присвячений новинам українського Криму: Кримська бавовна
- Наш Instagram: фото, колажі, короткі цікаві тексти
- Наш Youtube: подкасти, цікаві відео з Херсона та про Херсон
- Підтримати нас можна на PayPal [email protected]
Все буде Україна!
