Голодомор 1932-1933: як це було на Херсонщині і чому важливе міжнародне визнання сьогодні
90 років - це чотири покоління. Самі стільки часу минуло від часів Голодомору 1932-1933 років. Це означає, що мої прабабусі й прадідусі були приблизно мого віку, коли це відбувалось. Вони мали якось виживати та хоч якось годувати свої сім’ї. Судячи з того, що я зараз маю змогу це писати, то їм вдалося. Але мільйонам українців - ні. По батьковій лінії в мене всі херсонці, в сім’ї традиційно багато говорили про минуле, але ніколи про цей період. Тільки якісь миттєві згадки, сльози та на все життя закарбована звичка - ніколи не викидати їжу.
І паралельно з цим відчуття, яке стійко закарбувалось за часи шкільного навчання: Голодомор - це давно, далеко і навряд чи має стосунок до сьогодення. І тільки за останні роки історія почала усвідомлюватись, як щось таке, що має стосунок до життя кожного українця.
Власне визнання подій 1932-1933 років злочином геноциду проти українського народу на всеукраїнському рівні відбулося лише у 2006 році. Цій історії знадобилось понад 70 років, щоб бути визнаною.
Чому так довго?
В США та Європі про голод в Україні заговорили завдяки репортажу американського журналіста Ґарета Джонса. Ця історія розказана у фільмі 2019 року “Ціна правди”. До речі, на Кавун.City є ціла добірка фільмів на цю непросту тему.
Кадр з фільму "Ціна правди"Фото: https://nzl.theukrainians.org/czina-pravdy-v-ukrayini-vidbulasya-premyera-filmu-pro-golodomor.html
Після цього репортажу радянська влада почала все заперечувати та діяти тими ж методами, що і зараз - підкуп, брехня, пропаганда та погрози. Журналістам з інших країн, що мали акредитацію в Москві просто заборонили виїзд до України.
І тільки після розпаду радянського союзу на початку дев’яностих про штучно створений голод почали говорити голосно. Мільйони жертв та величезні території, які постраждала потребували ґрунтовного дослідження.
Території з найбільшою втратою населення внаслідок голодомору:
Фото: https://cutt.ly/v1fGMA1
За визнанням на державному рівні в Україні послідував суд (у 2010 році), що визнав тодішніх очільників срср винними у скоєнні геноциду. Такий злочин, згідно з Конвенцією ООН не має строку давності.
І тільки після цього Голодомор почали визнавати злочином геноциду проти України на міжнародному рівні. І процес з визнання цих злочинів триває й понині. А росія, як правонаступниця радянського союзу не понесла жодного покарання.
Чому це важливо і що дасть визнання на міжнародному рівні?
Звичайно таке визнання на світовому рівні жодним чином не полегшить трагедію. Але злочинець, якого не назвали злочинцем почувається безкарно. І повторює свої дії. І саме це і відбувається: росія не понесла жодного покарання за злочин геноциду, який вчинила тоді. І сподівається на таку саму безкарність за все, що коїть в Україні з 2014 року.
Фото: https://www.facebook.com/photo/?fbid=518169027020234&set=a.296864129150726
Як це було на Херсонщині?
Дослідники Голодомору на Херсонщині вдаються до детального розбору особливостей природи на Херсонщині та підкреслюють, що зерно було основою для раціону більшості селян, хоча овочі, риба та інші продукти, які можна було дістати, допомагали вижити.
Але за декілька років до великого голоду на Півдні України активно здійснювалась політика колективізації та розкуркулення. Селянство практично втратило худобу та птицю, що унеможливлювало компенсувати брак хліба в районі.
Чималу роль у харчуванні селянства в роки Голодомору відіграла нетипова для степів флора. Наприклад, штучні ліси. З їх пуп’янок робили відвари, перемелена кора використовувалася в кашах, коржах, млинцях тощо. Широко застосовували в їжу гриби з соснових лісів.
Отут ми детально розказували про Меню страшних 1932-1933 років. Доречі приготування “страв” з цього меню є одним із дієвих способів розказати про Голодомор за кордоном.
Фото: radiosvoboda.org
В дослідженнях Інституту Національної пам’яті знаходимо наступне:
“Чимало селян вмирало від голоду в містах. Зрозуміло, що селян, померлих в містах ніхто не рахував. Так, лише на Центральному ринку Херсона щодня помирало 5-8 чоловік. Крім того, їх намагалися виштовхати помирати десь у менш людне місце.
«Люди, на них було боляче дивитись, — згадує херсонець М.С.Татарінов, — Вони копирсалися у смітниках, шукаючи чогось поїсти, ловили кішок, собак, земляних звірів, збирали трави. Коли я йшов на роботу, мені, як і іншим заводчанам, на товп не давав пройти…десятки рук хапали за поли, благали: хліба! А що я міг їм дати, коли й сам був голодний, а вдома ще й голодна сім’я, діти»
Методи здійснення терору голодом на Херсонщині нічим особливим не відрізнялися. Як і скрізь, в Україні це супроводжувалося трагедіями, поодинокими спробами опору, розправами над тими комуністами, які намагалися зупинити виконання злочинних наказів, зусиллями місцевого керівництва і поля засіяти, і план перевиконати.
В тих же матеріалах Інституту Національної пам’яті знаходимо телеграму від райкому партії до керівників на місцях з обуренням, що людям видають по 200-300 грамів хліба. Бо лише в крайньому разі можна видавати не більше 50-100 грамів. (с. 20)
За різними даними зменшення населення за 1929-1933 рр. на Херсонщині сягало 20-24,9%, сумарні втрати Одеської, Миколаївської та Херсонської областей від Голодомору 1932-1933 років становлять «не менше 450-500 тис. громадян»
Іншою стороною безпосередніх наслідків Голодомору 1932-1933 років стали суттєві зміни етнічного складу населення Херсонщини. І як результат - заселення спустошених сіл переселенцями, в тому числі й росіянами. Наслідки цих переселень подекуди відлунюють і до сьогоднішнього дня.
Читайте також інші наші матеріали про Голодомор в Україні.
Тримаймося разом!
- Підпишись на наш Telegram-канал: там — оперативні херсонські новини та інсайди
- Наш проєкт, присвячений новинам українського Криму: Кримська бавовна
- Наш Instagram: фото, колажі, короткі цікаві тексти
- Наш Youtube: подкасти, цікаві відео з Херсона та про Херсон
- Підтримати нас можна на PayPal [email protected]
Все буде Україна!
