Як імперія створювала міфи: імена, які щодня формують наше світосприйняття

Після бордів з Суворовим та Пушкіним в окупованому Херсоні вже складно стверджувати, що назви та пам`ятники в нашому місті “всього лише історія”. На фоні дискусій, які виникли навколо постаменту Єкатерини другої в Одесі розбираємось більш докладно в тому, чому назви вулиць та пам`ятники - це частина війна.

Шкідливі звички: чому це не просто історія

Більшості херсонців здавалося, що це просто частина історії Херсона. Ми звикли до Суворова на початку улюбленої пішохідної вулиці. Ми звикли до Потьомкіна, навіть любили його, уявляючи його таким собі хрещеним батьком міста, який дбав та шанував ці землі, приніс сюди будівництво і цивілізацію. Ми з захопленням слухали історії про Єкатерину, яка подорожувала Півднем, принісши в Дикий степ життя та розвиток.

Нам було затишно з цим, бо так вчили в школі, ми це чули від сучасних екскурсоводів. “Це просто частина історії міста” - казали та чули ми сотні разів

Але чому ж саме ці прізвища зараз так активно використовує російська пропаганда, намагаючись довести, що Херсон - російське місто?

Тому, що її пам'ятники, її назви, її прізвища - це просто маркування завойованої території. І цьому інструменту сотні років. Його використовують під час колонізації однією державою іншої.

Таким самим чином використовують мову: пам`ятаєте, як в Маріуполі змінювали таблички на в'їзді в місто, прибравши українську “і”?

Фото: Маріупольська міська рада

Переписування історії та міфотворчість імперії

Перейменування на територіях Північного Причорномор'я почалося після російсько-турецьких війн 18 століття. В цей час континент переживав період закоханості в античну Грецію (або ж в уявлення про неї). російська імперія вбачала в цьому цілком практичний інтерес - захоплення земель Османської імперії. Які можна було прикрити “шляхетним” визволенням грецького населення. За часів Єкатерини другої загарбницькі плани Петербурга оформилися у так званий "грецький проєкт". А саме створення на захоплених територіях нової (відновленої) Візантійської імперії. Нам це дещо нагадує. А вам?

Але Єкатерині довелося задовольнитися приєднанням міжріччя Дніпра й Бугу, а також фортець Кінбурн, Керч та Єнікале. Лише згодом до цього списку додасться Крим.

Але це не заважало будувати “власну Грецію”. Перейменувати, щоб стерти з пам`яті все, що нагадувало б про попередніх володарів. Обґрунтувати колонізацію та створити новий імперський міф, щоб вміло "сконструювати наново" минуле приєднаних земель

Фото: istpravda.com.ua

І цих перейменувань на Півдні доста. Більш детально про них у статті Олексія Мустафіна на “Історичній правді”. Ми ж розглянемо лиш декілька прикладів

Нікополь. Тут було козацьке поселення Микитин Ріг або Микитин Перевіз, а в 17 столітті була одна з Січей. Тож після ліквідації Війська Запорізького місце отримує назву від російських правителів - Слов`янськ, а згодом - на грецький лад - Нікополь. Хоча місто з такою назвою на той момент вже існувало на Дунаї.

Дуже схожа історія з Херсоном. Олександрівський шанець (що своєю чергою був збудований на місці поселення Білховичі) отримав ім`я Херсон. До речі, про Біліховичі ми вже писали на нашому сайті. тиньц!

Грецькою мовою “Херсон” означає "півострів". Але годі шукати півострови в херсонських степах – топонім просто "запозичили" в Херсонеса Таврійського, який в давнину (та й в середньовіччі) був одним з найбільших міст… Криму!

От тільки Крим в цей час ще залишався незалежною державою під владою власних ханів. А Єкатерині другій було конче необхідно перетягнути ковдру античної спадщини на себе. І якнайшвидше.

Така сама історія з Мелітополем, Овідіополем, Одесою, Маріуполем та пізніше з поселеннями й містами в Криму. Перейменування ще й давали можливість закріпити за імперією міф про створення того чи іншого міста. Ніби до видання наказу цариці нічого не існувало на цій землі. Цю фейкову історію авторства імперії ми також вже детально аналізували в одному з наших матеріалів.

Ці факти про поспішні перейменування та затирання історії змушують більш уважно придивитись до будь-яких назв в Херсоні.

“Так було завжди” або як топоніми формують світосприйняття

Звичайно, найпростіше сказати, що назви вулиць в місті жодним чином ні на що не впливають. Але чому ж тоді це питання постійно виникає в інформаційному просторі? Чому росія наполегливо відстоює ті топоніми, які відсилають нас до часів імперії чи радянського союзу. Тому, що створення міфів дозволяє більш філігранно маніпулювати свідомістю. І так твориться світосприйняття, яке часто видається власною позицією.

Це неодноразово доводили історики та краєзнавці у своїх дослідженнях:

“Назви вулиць, як й інші топоніми, мають символічне значення. Вони створюють символічний простір, що впливає на формування ідентичності та збереження історичної пам’яті. Радянські ідеологи не даремно маркували вулиці в українських містах на честь російських історичних і культурних діячів. Так вони хотіли закріпити в символічному просторі ідею величі російського народу як "старшого брата", не оголошуючи публічно показати іншим народам, що вони є підкорені. Тобто російські назви були частиною колонізації "окраин россии".

картинка одного з псевдо ЗМІ окупантів, де використовується зрозуміла історична постать, як символ росії

Через назви вулиць, містечок, сіл, парків та установ формується сприйняття реальності. Тому так важлива історична правда.

Коли в Херсоні в ході декомунізації змінювали назви вулиць, було не дуже зрозуміло, чому затятий прихильник партії регіонів Сергій Черевко так підтримує та лобіює ці перейменування. Тепер, коли Сергій Миколайович відкрито співпрацює з окупантами стає ясно, чому він так наполягав на вулиці Дворянській.

Тепер вже аж зовсім очевидно, що питання лежить в набагато ширшому понятті - деколонізації. В усвідомленні - за нас зробили вибір і досить давно, цей прес продовжувався сотні років. Так, можливо, імперія не чіпала тих, хто займався своїми справами, приймаючи правила гри. Тому безліч людей можуть сказати, що все було в порядку, наприклад в радянському союзі. Але те, що хтось цього не помітив не скасовує того, що ми живемо в постколоніальній країні.

* і тут ми відволічемось та порадимо вам хорошу книжку пані Віри Агеєвої “За лаштунками імперії”, де детально розібрано стосунки імперії з завойованою культурою нашої країни

Фото: з терористичного джерела

А що ми насправді про них знаємо?

Ми вирішили трохи попитати херсонців, що вони знають про Суворова, Потьомкіна та Ушакова. Іменами цих людей названі центральні вулиці в місті Херсон. Відповідно, ці назви кожного дня формують наше сприйняття міста.

Так, це зовсім не соціологічне опитування, але ж метою цього матеріалу є спроба поглянути на звичні для херсонців речі під іншим кутом.

Ось деякі з відповідей: (збережено мову та правопис оригіналу)

Здається, що в нас стається якесь роздвоєння особистості - з одного боку ми любимо Україну, відчуваємо себе українцями. З іншого боку ми звикли до Єкатерининського міфу, любимо Суворова і Потьомкіна і не готові поступитися і визнати - це не наші герої, і не герої зовсім, а завойовники, яких і далі несуть на знаменах російські окупанти у 2022 році.

Так, зрозуміло, що не наративами єдиними. Що не тільки однобоке та поверхневе знання і розуміння історії привело окупантів на Херсонщину. Але в цього міфотворення давня історія й ці міфи й понині міцно тримаються в уяві херсонців.

Мусимо вдумливо та ґрунтовно розбиратись з тим, що принесло стільки біди на наші землі.

Давай дружити!

• Підпишись на наш Telegram-канал: там — оперативні херсонські новини та інсайди
• Наш проєкт, присвячений новинам українського Криму: Кримська бавовна
• Наш Instagram: фото, колажі, короткі цікаві тексти
• Наш Youtube: подкасти, цікаві відео з Херсона та про Херсон
• Підтримати нас можна на PayPal [email protected]

Ми тебе любимо!