Козаки-моряки: розбираємось зі стереотипними уявленнями про степових запорожців

На дослідження цієї теми нас надихнув допис письменника Антона Санченка:

“Козаків часто сприймають, як кавалеристів або стрільців, суходільних воїнів, які колись там хтось іноді всадовив на човни. Навіть пам'ятник отаману чорноморців, командиру козацької гребної флотилії 18 століття Антону Головатому в Одесі примудрилися спорудити з конем. Варто перевірити, але мені здається, це єдиний кінний пам'ятник моряку. Між тим, запорожці та всі їхні гетьмани, включно з Хмельницьким, були перш за все неперевершеними моряками, зростали на Великому Лугу (дніпровських плавнях) в рибальстві та полюванні на човнах. І «освіта» молодих козаків на Січі, яку можна вважати також нашою військовою академією зі своїм кодексом Бушідо, не вважалася завершеною до першого морського походу.”

Козаки в Херсонських плавнях

Морські походи козаків були успішні. І стартували вони з пониззя Дніпра, з нинішньої території Херсонщини.

Фото: facebook.com/trypilskiikrai/posts/1163045790560886/

Про це говорить топоніміка, знайома сьогодні кожному херсонцю: річка Кошова (кіш - громада), Білогрудів острів (уманський полковник Білогруд), рукава Паланка (адміністративна одиниця козацтва) і Павлюк (гетьман П. Павлюк-Бута), острова Запорізький і Козацький, озеро Борщеве (козак Денис Борщ), річки Сагайдачна (гетьман Сагайдачний), Голубов лиман (козак Нестор Голубов), Пудова канава (від козака Пуда).

Також історики припускають, що на острові Масляному (більше відомий, як Великий Потьомкінський) знаходилася військова скарбниця.

Знаходимо ось такий опис у французького письменника та інженера Гійома Левассер де Боплана, який, перебуваючи в Україні на службі у польського короля з 1630 по 1647 роки, жив серед запорожців:

“...майже посередині Дніпра лежить острів. Цей острів оточений десятками розкиданих то тут, то там острівців. Їх розташування хаотичне, нерівне, заплутане; одні з них безводні, інші болотисті. А крім усього, зарості вони товстим, ніби списи, очеретом, який ховає від людського ока протоки, які поділяють ці острови. Саме в цьому місці козаки мають своє пристановище, яке зветься Військова Скарбниця. Всі ці острови навесні затоплюються водою і лише одна частина залишається сухою. З одного берега на інший, напевно, буде миля …”

Козацький флот: чайки та підводні човни

Також в наших краях будувався козацький флот. Козацька флотилія з 80-100 «чайок» готувалась не тільки в таємниці, але і в стислий термін: 2-3 тижні. Завдяки цим двом факторам турки дізнавалися про похід, коли козаки давно вже були у відкритому морі.

Але ж як вони виходили з лиману в море і повертались назад, якщо Очаків (по-турецьки Джанкріменд) пильно охороняли турки? Виходили в похід, коли світив молодий місяць і тому вночі безшумно проходили цей відтинок шляху. І за дві доби могли перетнути Чорне море.

Повертались же іноді ще більш хитрою дорогою. Вони не йшли на Очаків. За 2-3 милі, не доходячи до фортеці, козаки згортали на схід, де метрів триста-чотириста від берега є долина, яка іноді наповнювалася водою на 10-15 см. Довжина її близько 3-4 кілометрів уздовж Дніпра. З цієї болотистої місцевості козаки волоком тягнули «чайки». Обійшовши турків, моряки, часом навіть під вітрилами, поверталися додому.

“...Існує також варіант, що вони справді увійшли в Ягорлицький лиман і дійшли до Прогнойської паланки з цього боку. Запорожці іноді так робили – притоплювали тут човни і добиралися до Січі посуху, якщо охорона під Очаковом була особливо сильною, наприклад, на їхнє повернення чекав весь турецький флот" - говорить Антон Санченко в одному з дописів про козаків

Фото: Фейсбук Антона Санченка

Судячи зі згадок тих, хто бачив козацькі чайки на власні очі вони були настільки продумано влаштовані, що й справді вражали всіх своєю вправність та можливостями. В книжці Євгена Луняка «Козацька Україна ХVІ-ХVІІІ ст. очима французьких сучасників» є уривки про чайки з «Левантійських подорожей» Луї де Е.:

«Сьогодні їх усі називають іменем козаків. Вони мають маленькі човни, які звуться чайками (Caїcs), у кожну з яких може поміститися 35-40 солдатів, які служать також і веслярами. І хоча це море не є дуже широким, воно дуже часто хвилюється, й перекинутися в ньому було б дуже небезпечно. Тому вони обшивають всі свої чайки волов’ячою шкірою, так щільно, щоб вода не могла сюди проникнути й щоб завадити волнам перехлюпувати через краї. Ці шкіри натягуються і прив’язуються до поясів воїнів, які, отже, мають половину свого тіла вільною. Вони відправляють, як правило, 50 чи 60 чайок разом і грабують містечка, які Великий Правитель має на цьому морі. Якось вони навіть вчинили розбій у 5 чи 6 льє від Константинополя. І, якби не було двох фортець, які охороняють протоку, вони змогли б навіть проникнути в константинопольський порт і підпалити арсенал і галери.»

Славнозвісні чайки, про які всі знають, а що ще було в козацькому флоті?

• козацьке судно "Дуб"

• козацький струг

• баркас

• дубок

• скампвея

• байдак

• підводні човни козаків.

Таємничий підводний флот

І хоча весь перелік цікавий, але ж підводні човни!? Таємниче судно за формою нагадувало звичайний ткацький човник. де вміщалось двоє людей. Один веслував, інший керував. Це була відчайдушна пригода, адже дихати доводилось через трубки, які виходили назовні.

Фото: spadok.org.ua

Знаходимо про це у роботах Августа Вірлича:

«У деяких авторів зустрічаються повідомлення про те, що підводні човни запорожців були обладнані пристроями, що нагадують сучасні кінгстони. В них завантажувався баласт (пісок), що сприяло занурюванню у воду. А перед самим ворожим берегом кінгстони відкривалися, пісок висипався у воду, «субмарина» спливала, що, цілком вірогідно, спричиняло шоковий стан у турків. У турецьких літописах, до речі, зафіксовано: запорожці виходили з моря!»

І от як після цього могли не вважати всіх козаків наділеними магічними здібностями?

Визволення полонених - священний обов’язок

А ще ми всі точно знаємо, що козаки в морі полювали саме за галерами. Але галери - це військові кораблі. На них не перевозили цінні вантажі, які покращили б економічний стан козацтва. Пірати Карибського моря полювали за галеонами, але як каже все той же Антон Санченко, якого ми уважно читаємо - на галеонах не було того, що було найбільше потрібне козакам. А саме - полонені запорожці.

Зіткнення козацьких чайок з османськими галерами в Чорному морі, близько 1636 року. Робота османського невідомого автора Фото: Британська бібліотека

Але заради справедливості варто зазначити, що подолати галеон з шістдесятьма гарматами було б важко навіть дуже вправним чайкам.

На останок залишимо посилання для допитливих - це коментований розбір “Думи про Самійла Кішку” (про його визволення з 25-ти річного турецького полону).

Іноді ми упускаємо, яким наш український Південь був важливим, зокрема, і для козацтва.

В нашій історії стільки всього неймовірного, що гордості стане на всіх.

Слава Україні!

Слава Збройним Силам України!

Тримаймося разом!

• Підпишись на наш Telegram-канал: там — оперативні херсонські новини та інсайди
• Наш проєкт, присвячений новинам українського Криму: Кримська бавовна
• Наш Instagram: фото, колажі, короткі цікаві тексти
• Наш Youtube: подкасти, цікаві відео з Херсона та про Херсон
• Підтримати нас можна на PayPal [email protected]

Все буде Україна!