Історія «Кам’яних вишиванок» у Новій Каховці почалась від дня заснування міста — в лютому 1952 року. Але лише нещодавно кам’яні вишиванки отримали фактично друге життя і стали справжньою окрасою Нової Каховки та місцем, куди почали їхати туристи. Дослідження Львівського Медіафоруму (ЛМФ) у Новій Каховці показали, що серед приватних та громадських ініціатив мало комунікації. Цю та низку інших проблем намагались вирішити популяризацією “кам’яних вишиванок”.
У 2020 році Львівський медіафорум, за підтримки Українського культурного фонду, дослідив, як у невеликих українських містах розвиваються креативні індустрії. Експерти проєкту «Малі міста – великі ідеї» обрали 12 міст, які завдяки культурі можуть розвинути свій туристичний потенціал. Серед них — Нова Каховка. Матеріал написаний у співпраці з ЛМФ.
Результати дослідження будуть опубліковані наприкінці жовтня. Наразі ознайомитись з матеріалами, що стосуються проєкту «Малі міста — великі ідеї» можна на сайті ЛМФ.
«Кам’яні вишиванки» виникли завдяки Довженку
Нову Каховку будували вже в другій половині ХХ століття — у 50-х роках — навколо Каховської ГЕС. Саме в цей час сюди приїхав видатний український письменник і драматург Олександр Довженко. Він приїхав сюди писати сценарій для своєї майбутньої кінострічки «Поема про море» (вона вийшла у 1958-му). Митця дуже вразила сірість та одноманітність будинків у Новій Каховці. Саме за його письмовим проханням Академія архітектури направила в новостворений населений пункт групу художників та архітекторів, які охоче взялися за оздоблення фасадів. Серед них був Григорій Довженко. До речі, Григорій та Олександр Довженки не були родичами, але товаришували. Майстри працювали до 1955 року, за цей час вдалося прикрасити кожну будівлю міста: від житлових будинків до шкіл та адміністративних будівель, — всього близько 180 споруд. За ескізами Довженка були створені унікальні орнаменти, які не повторюються.
У своїх роботах Григорій Довженко втілив основні ідеї бойчукістів (художників-монументалістів, учнів і послідовників Михайла Бойчука). Результатом стали прості та схематичні традиційні фігури, переплетені у візерунки, в яких можна побачити рослини, птахів тощо. А основна мета художників полягала в тому, аби такими візерунками популяризувати ще й українське мистецтво, поєднати красу і буденність. Різьблення виявилось дуже міцним — вишиванки на будівлях нагадують камінь. Секрет його також віднайшов Григорій Довженко: різьблення здійснювали по сирій штукатурці на основі поліхлорвінілових синтетичних смол, що значно полегшувало роботу майстрам. Розчин застигав довше, ніж звичайний. Це був запатентований винахід Григорія Довженка. Втім, радянська влада в той час не дуже оцінила роботи майстрів.
Звідки ідея оновити фасади
Із плином часу фасади будинків тьмяніли, а частина з них ішла під знос. Архітекторка Тетяна Євсеєва живе у Новій Каховці з 1986 року. Вона розповіла, що під час навчання на архітектурному факультеті в підручнику історії читала про Нову Каховку як приклад міста, побудованого за єдиним планом. Коли ж стару частину міста у Новій Каховці вирішували знести, Тетяна разом із іншими активістами об’єднали зусилля для збереження унікальних архітектурних форм.
Так, у 2011 році вони заснували громадську організацію «Новокаховське товариство охорони культурної спадщини», одним із завдань якої стало збереження кам’яних вишиванок на будинках. Головує там Тетяна, а її заступниця — Діана Іваннікова.
Тетяна Євсєєва та Діана Іваннікова
— Мені шкода було ці будинки. Є район, де вже побудували нові, а ці красиві будинки почали підпалювати й зносити, на їхньому місці будувати коробки з газобетону, облицьовувати пінопластом і металопластиком. Це ж справді перлина архітектури, у 80-х роках вона вже була у списку історичних населених місць (це місто, селище чи село, яке зберегло повністю або частково свій історичний ареал з об'єктами культурної спадщини і пов'язані з ними розпланування та форму забудови, типові для певних культур або періодів розвитку, та занесене до Списку історичних населених місць — ред.), і чомусь тоді люди це оцінили, а зараз ми забуваємо про це, хоча це світовий рівень, — розповіла Тетяна Євсєєва.
У 2015 році народився термін «кам’яні вишиванки». Наразі тривають роботи із реєстрації будиночків із орнаментами як пам’яток архітектури, адже другого міста на Півдні України з такими орнаментами не знайти.
Як триває робота з оновлення
Найскладнішою була робота з оновлення першого будиночку: вона тривала кілька місяців. Проте наразі справа іде трошки скоріше - і волонтери мають підтримку місцевих жителів. Хоча спочатку деяким навіть не подобалось: казали про те, що замість оновлення візерунків краще б полагодили дах, наприклад. Волонтери просто пояснювали, що це різні справи — і ремонтом даху мають займатись самі мешканці. Згодом мешканці стали долучатись, допомагати та підтримувати волонтерів: від пригощання смаколиками до розходних матеріалів. Всього ж над проєктом працюють близько 30 волонтерів - вони просто долучаються до проєкту на різних його стадіях.
Важливим етапом реалізації проєкту став грант Британської ради, який отримали волонтери у 2016 році — тоді ж почались екскурсії унікальними об'єктами, а лекції у школах та вишах волонтери проводили ще тоді, коли проєкт лише народжувався: з 2015 року. Згодом вже відділ культури і туризму Новокаховської міської ради отримав грант Українського культурного фонду для популяризації проєкту волонтерів. В результаті, чиновники відділу культури презентували каталог «кам’яних вишиванок», веб-сайт, мультимедійну презентацію, та надрукувати книгу, буклети.
Вишиванки не бояться часу — вони бояться людей
Тетяна Євсєєва зазначає, що головна загроза для «кам’яних вишиванок» — це не природні фактори: вишиванки кам’яні і можуть простояти ще багато років. Вони страждають від людського втручання, зокрема невігластва, коли заради утеплення квартири «кам’яні вишиванки» зриваються з фасадів та заклеюються пенопластом. Такі дії роблять всупереч законодавству, адже більшість робіт не узгоджують, але щось зробити з результатом вже неможливо, доки влада не буде діяти жорство та заборонить подібні дії.
Особливість вишиванок ще й у тому, що кожен візерунок - неповторний та практичний. Архітектор замислював візерунки так, аби було зрозуміло, що в тому чи іншому будинку знаходилось у 50-ті роки. Деякі дійсно можна вгадати і зараз, наприклад, колишню архітектурну майстерню. Техніка, в якій виконував візерунки Довженко, називається «різблення по сирому тиньку з розписом», розповіла нам волонтерка Ліза Євсєєва. Акцент надається тому, що це власне скульптурне панно, тла кольорового фактично не лишилось, а розчин, по якому різбилося, дуже міцний.
Дивіться відео ВВС про те, як триває робота з оновлення фасадів будівель
Матеріал підготовлено в межах проєкту «Малі міста – великі ідеї» на основі досліджень Оксани Дащаківської, експертки, яка працювала у Новій Каховці
Давай дружити!
Підпишись наш 🍉Telegram-канал (там оперативні херсонські новини і інсайди) та на наш 🍉Instagram (фото, колажі, короткі цікаві тексти).
Ми тебе любимо❤️
